Серцем до Господа

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Божі реколекції. Інакше їх не назвеш, бо  тимчасово сидячи вдома, ми постійно відчували Божу присутність! Він сповіщав нам Свою науку, кликав до примирення одного з одним, а, насамперед, з самим собою, Господь випробовував нашу віру. Ці реколекції розтягнулися в часі, тим більшою була їхня духовна цінність !

Час на землі Господь вділив нам, щоб ми зрозуміли сенс нашого життя, переоцінили наші вартості, які часто більше спрямовані на матеріальне, ніж духовне. Ми ж створені Богом для життя Вічного і нині саме та  атмосфера відокремленості від світу, яка огорнула нас своєю тишею, кликала кожного  до роздумів про своє місце на цій землі і осмислення того завдання, яке кожен з нас отримав від Господа. Прийшли на згадку слова:

Ти на землі –  чужинець, подорожній,
Для неї і залишишся таким.
Чому ж ти це побачить не спроможний,
Піклуєшся нікчемним і дрібним?!
Твоя домівка має бути в Небі –
На все земне дивися мимохіть.
Все миттю промине в людській потребі –
І дух до неба швидко полетить.
Своє вповання покладай на Бога,
Тоді зумієш на святім стоять.
Без сумніву – легка твоя дорога,
Якщо із Богом Вічності сягать.   

В ХХІ віці Господь нам знову нагадав про себе. Він, як Милосердний і Люблячий Батько,терпеливо чекав,  що Його діти повернуться до Нього, стануть лицем до Світла і, нарешті, прозріють. Бути вільним від Бога в цей вік технічного прогресу і вседозволеності, незалежним від Його настанов і заповідей, це – омана, в яку світ вводить кожного, хто, насамперед, сам цього хоче. А людина хоче стати Богом, часто, навіть, цього не усвідомлюючи, коли ставить себе в центрі, роблячись «божком». «Все для людини» – гасло сучасного світу і це добре і так має бути, але тільки тоді, коли на першому місці стоїть Господь!  Згадаймо, що Божа Правда і Істина ніколи не змінюються і не вмирають, вони обов’язково нагадають про себе і примусять задуматися того, хто хоче думати.Вседозволеність породжує безлад і з цього починаються всі проблеми, бо порушується світовий порядок стосунків, зникає любов до Бога і ближнього. Це – сучасність, яку світ, чомусь, перестав помічати. Людина в центрі Планети Земля, людина, яка стає «богом «–  це страшно!

Господь через якісь обставини нагадує про Себе, іноді, боляче і з втратами. То чи не варто над цим задуматися?! Але цей час може стати благодатним, бо Господь поруч ! Він обіймає нас Своєю любов’ю, Він з нами ! Хтось, можливо, передивиться своє життя, свої стосунки з Богом і ближніми. Багато є того, що може нам допомогти, а, насамперед, Святе Письмо, час на читання якого може збільшитися, в якому ми обов’язково знайдемо і себе! Аби тільки ми хотіли слухати і бачити, відкривши свої духовні вуха і духовні очі, та запросивши до свого серця Господа!

Спостерігаючи, як в час біди, що огорнула планету, з-за кордону до рідної землі повертаються додому її діти, шукаючи порятунку, стає сумно, але і радісно, що вони повертаються. «Моя батьківщина там, де мені добре», – стверджують часто ті,хто її полишає, шукаючи матеріальних статків  і того порядку, в якому людина є на першому місці, забуваючи народну мудрість: « Де родився, там і згодився». Кожному з нас Господь вділив своє місце не землі і особливу місію, навчаючи, як за Божими законами, зробити його кращим. Це не проста праця, особливо,  якщо все порушене і чекає перемін, а людських сил недостатньо, але все просто з Господом!

      Свою не полишайте Україну,
      І не шукайте щастя в чужині.
      Вона заплаче гірко – що за сином,
      Що за дочкою, що сказали: «Ні».
      Нема набутків поза рідним домом,
      Дороги за морями – нелегкі,
      Бо нашого життя сумні пороми
      Мутні перепиняють рівчаки.
      Шукаєте, ошукані собою,
       Десь мертву землю, а своя – жива,
       Не ваше сонце сходить за горою,
       За океаном – то чужі слова.
      …Не полишайте матір-Україну,
       І не шукайте щастя в чужині.
       Вона заплаче гірко – що за сином,
       Що за дочкою, що сказали – ні.

Тож,зробити райський куточок на своїй землі – завдання для кожного з нас!
Фізичний стрес – це наслідки духовного стресу, того духовного безладу, який панує всюди. ! Господь, очевидно, попереджує, Він кличе до радикальної переміни життя, а перш за все мислення. Не чуємо і не хочемо чути. Тож, можливо, варто зробити келію в своєму, нині ізольованому від світу приміщенні, запросити Господа в кімнату свого серця і осмислити, що відбувається?! Запитати у Господа і самого себе, як жити далі, коли люди і багаті, і бідні виявилися безсилими перед втратою свого фізичного життя, забуваючи, що кожного дня втрачають духовне, Вічне життя ? І Господь обов’язково дасть відповідь. Він не буде кричати, а тихенько промовить у серці, яке захоче Його послухати.  Не втікаймо, а зупинімося! Наскільки вже змогли, ми знищили Богом створений світ, кожен як міг, то, може, варто щось змінити? Навіть в ущерб своїм забаганкам бути щасливим у безбожному світі і знищенню всього, що зустрічаємо на своєму шляху.  Червоне Світло Божої науки попереджує – йти далі таким чином – небезпечно, а для того, щоб загорілося Зелене Світло – потрібно повернутися лицем до Господа!!!

…Навкруги весна. Закінчилися Божі реколекції, хоча вони ніколи  і не закінчуються, та прийшов час Пасхальних свят! Кожного року ми спішили до Храму, щоб усією спільнотою зустрітися з Воскреслих Христом! Разом прославляли, разом раділи і дякували. В цьому році все інакше. Ми – вдома, але зовсім не одинокі, бо Господь знаходиться в нашому домі, нашому серці і, здається, ще сильніше притискає нас до Свого Пресвятого Серця ! Він нам співчуває і не може залишити Своїх дітей на самоті. Залишається туга за храмом, але минеться час і : « І я прийду до Божого жертовника, до Бога розради і потіхи моєї. Прославлятиму Тебе на гуслах, Боже, Боже мій!»(Псалом 43). Наші дорогі священики допомагають поєднатися з Господом через різні засоби технічної комунікації. Тимчасово приймаємо Духовне Причастя і дякуємо Богу! Покора і послух Церкві та владі це також наша любов до Господа, а любов до ближніх саме таким чином зберігає їх від загрози пандемії. Дякуємо Тобі, Господи!
Але поруч ще стільки людей, які ще не пізнали Господа, не зустріли Його в своєму житті. « Сказав безумний у своєму серці: « Нема Бога». Вони піддалися розтлінню і чинять огидне беззаконня…Невже ті, які чинять беззаконня, позбавлені розуму ?».( Псалом 53. Безумство безбожних.)  Вони не розуміють нас віруючих, а ми молимося, щоб вони зрозуміли Хто такий Господь і зустрілися, нарешті , з Живим Богом, Який постійно діє в житті світу і кожної людини !

Прости невір’я наше, Боже
   Христос розп'ятий на землі…
    По Ньому ходять грішні люди,
    І молоді та ще й старі,
    Які вшановувать не будуть,

    Того, Хто стільки мук страшних,
    Зміг перенести на хресті,
    Життя Своє віддав за них
    В важкій і страшній боротьбі.

   Прости невір’я наше, Боже,
   Зміни тверді людські серця,
   Бо жити далі так не гоже,
Щоб світ не близився кінця.

   Але Христос Воскрес сьогодні
   І цим нам приклад показав,
   Як треба жити нині й далі,
   Про це Воскреслий нам сказав!

   Повірте, люди, схаменіться,
   Бо час вділяє нам Господь,
   До Нього серцем прихиліться,
   Хай дух освячує нам плоть!

Божого нам всім благословення, опіки Пресвятої Діви Марії! Миру та Добра !
 

Сестра ФОС м. Житомира Людмила Павловська.