Історія розвитку ФОС



ІСТОРІЯ створення ФОС.

Найбільш оригінальною постаттю в історії Католицької Церкви є св. Франциск Ассізький (1182-1226 р.р.). Протягом  останніх восьми століть він постійно пробуджує велику зацікавленість людей Євангелієм та заохочує до наслідування  Ісуса Христа: вбогого,смиренного, покірного, лагідного й постійно радісного в любові.
Франциск, як кожна людина, шукав сенс життя. Він знайшов  таємницю справжньої свободи, радості та щастя, коли цілком довірився Богові та пішов за Його голосом.
Заснування францисканських спільнот почалось у ХІІІ столітті. Особливий спосіб життя  св.Франциска за Євангелієм дав початок великому руху віднови Церкви, що охопив також і тих, хто не міг вступити до Першого, чоловічого Ордену – Ордену Братів Менших чи Другого, жіночого – Ордену Бідних Дам або Клариссок. Це братерство світських  на початку мало назву Ордену  Братів і Сестер Покути, пізніше   увійшло  в історію під назвою Третього Францисканського  Ордену (Терціарії), і  тепер називається Францисканським Орденом Світських .
Ідея  створення Ордену для   тих світських людей, які бажали вести поглиблене духовне життя згідно Євангелії  та апостольську працю, але не могли вступити до Першого чи Другого Ордену через  професійні чи сімейні обов’язки, зароджується у св. Франциска під час апостольських мандрувань  .
Повернувшись до Святої Марії  Порціунколе, в те ж місце, де взяв свій початок Орден менших братів, Франциск   разом з братами  почав  широку  євангелічну діяльність, «там же отримав від Її благодаті підтримку і допомогу»(Св.Бонавентура із Баньореджо «Велика легенда» ІУ,5)
 Св. Франциск і його товариші  допомагали людям усвідомити, що не обов’язково перебувати за мурами монастиря для того, щоб осягнути досконалість християнського життя. Адже святими можуть стати також і світські особи – в родинному житті та виконанні своїх професійних обов’язків. «…Оскільки очевидно, що  шлях покути відкритий і доступний для всіх, хто прагне неба,то немає нічого дивного в тому, що новий Орден прийняв як світських, так і священників, як незаміжніх, так і подружніх обох статей…» ( Св.Бонавентура із Баньореджо «Велика легенда» , ІУ,6)
 «…той же раб Божий (Франциск)  вирішив дати їм устав і заснувати новий орден, якому належало зватися Орденом Братів Покути» (Св.Бонавентура із Баньореджо «Велика легенда» , ІУ,6)

Запалені його проповідями, надзвичайно багато людей забажали згідно з настановами чоловіка Божого  «зв’язати себе новими  обітницями  покути». У 1221 році Франциск проголошував проповідь у місцевості Ціннара , в Умбрії, після чого багато чоловіків та жінок  різного соціального стану, які прагнули жити за Євангелієм за прикладом  Франциска, звернулись до нього  з проханням порадити, що вони повинні робити, щоб наблизитись до Бога. Франциск відповів їм, що  необхідно повернутися до щоденних обов’язків, а він невдовзі покаже їм дорогу. Саме цим часом датується прийняття перших мирян – подружжя Луккезія та його дружини Буанадонни з містечка Поджібонсі поблизу  Сієни.( о.Пєтро Россі OFM « Шедевр святого Франциска»)

Фома  Челанський, перший біограф  святого  Франциска, свідчить: « Численні люди – знатні та простолюдини, священники та світські - під впливом божественного натхнення, йшли до святого Франциска, прагнучи постійно належати до лав його воїнів і користуватись їх настановами. І всіх їх святий Божий… зрошував потоками любові і милості…, оновлюючи для осіб обох статей Церкву Христову, щоб потрійне воїнство отримало перемогу» ( Фома Челанський «Перше житіє»,37). Вислів «потрійне воїнство»  розглядається, як алюзія  на три  родини францисканського релігійного руху: менші брати (перший  Орден), Бідні Дами або Кларисси (другий Орден) ; Брати і Сестри Покути (третій Орден), які сповідують францисканський ідеал, живучи у світі.(«Джерела францисканства»,1996, Ассізі (Італія))..
В організації ІІІ Ордену і наданню йому правових норм, тобто в прийнятті правил  життя в Ордені  св. Францискові допоміг кардинал Уголіно, який пізніше став Папою Григорієм ІХ. Він допоміг опрацювати перші Правила Ордену Братів і Сестер Покути - «Memoriale propositi»,  які  у 1221 році затверджує папа Гонорий ІІІ.( о.Пєтро Россі OFM « Шедевр святого Франциска»).

Проголошення «Memoriale propositi», першої Регули, ознаменувало офіційний початок діяльності  Ордену.  У нього, як і в інших Орденів, були норми життя, затверджені Апостольською столицею, обряд прийняття в кандидати, в новіціат та обряд складання обітниці євангельського життя. Ті, що належали до нього, повинні були кожен по-своєму та в міру своїх можливостей, прагнути досягнення досконалості та святості. (о.Пєтро Россі OFM « Шедевр святого Франциска»).Членами Третього чину , могли стати всі: священники, миряни, незаміжні, вдови, одружені, якщо вони були католиками, вірними Церкві. Вони могли жити у своїх домах християнським життям, чинячи добрі діла, зокрема  справи милосердя.

«Memoriale propositi» зобов’язує до публічного сповідування віри, послуху Церкві. Вона закликає до відмови від будь-яких форм насильства, а також – до сумлінного виконання  своїх обов’язків. Вимагає турбуватись про лагідність, чистоту серця та жертовність духа в служінні бідним.  Раз у місяць  Брати і Сестри Покути  мали збиратися разом, щоб брати участь у Службі Божій, вислухати проповідь і вирішити спільні  справи. Члени Ордену принаймні три рази в рік  повинні причащатися – на Різдво, на Пасху і на день Пресвятої Трійці. Вони мали відвідувати хворих братів, молитися за померлих і платити щомісячний внесок, відповідно до достатку, для допомоги бідним і жертвам несподіваного лиха. Убогість, на відміну від І та ІІ  Чинів , не була зобов’язуючою, але у своєму серці кожний мав би відійти від світських благ і користуватися ними помірно, як засобом до існування, а не метою свого життя. А слово «покута» , яким названо цілий Чин, вказувала на його дух. Йоанн  Фанійський в своєму Коментарі до «Memoriale propositi»,   пише, що тільки той може зрозуміти її, хто має в собі любов; тільки той може її виконати, хто в смиренні відкриється для дії Святого Духу.
Той, хто вступав до Чину  братів і сестер Покути, зобов’язувався помиритися з ворогами, повернути майно, нажите нечесним способом, платити церковну десятину; написати відповідно до закону власний заповіт, щоб після його смерті не виникли чвари між спадкоємцями; ніколи не носити зброї; ніколи не клястися, за винятком випадків, коли Церква це дозволяє, наприклад, для захисту віри, для закріплення  миру, для того, щоб дати  покази у суді, не приймати громадських почестей.
У «Джерелах францисканства» читаємо: «Він всім давав життєві правила і вказував шлях до спасіння, кожному відповідно до його стану» ( Фома Челанський, «Перше житіє»,37).

Створення третього Ордену  показує, яке велике соціальне значення  святого Франциска. Якби він зупинився на двох перших орденах, він був би великим засновником, але не реформатором чи «поправником», як назвав його папа Пій ХІ, вживши сміливе слово , нове в історії Церкви. Воїнство покути, в якого шнурок  був замість шаблі, хрест замість прапора,  навертало душі до євангельського милосердя і підготовляло майбутнє. Францисканський устав подібний до мотузяного пояса: він може бути широким або вузьким, залежно від того, як хтось ним підперезується, а це вповні відповідає педагогіці святого Франциска, який наказує небагато – крок у крок ступати за Ісусом Христом , але  вимагає, щоб воно було точно виконане.

Створення ІІІ Францисканського Ордену святий Кюре з Арсу (св.Жан-Марі Віанней)  вважав «найкращою справою, яку можна пропагувати в парафіях, бо це є найпотужніший засіб, щоб запалити любов». Папа Лев ХІІІ говорив: «Як би я хотів, щоб усі вірні були світськими францисканцями!» (о.Пєтро Россі OFM « Шедевр святого Франциска»).


ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФОС.

Заснований  Орден Братів і Сестер Покути (названий пізніше Третім Францисканським Орденом)  швидко поширювався. Спочатку в усій Італії, а пізніше в інших країнах, куди прибували брати Першого Ордену св. Франциска. Неначе гірчичне зернятко, Орден незабаром розвинувся і розрісся, як велике дерево.
Його життєва програма була чітко окреслена: слідувати за Ісусом Христом за прикладом  св. Франциска в сім’ї   і на роботі, разом зі своїми дітьми йти радісним шляхом християнського та особистого самовдосконалення. Це був швидкий і приємний шлях, проста, добровільна , а не примусова школа служіння та любові до Бога і ближнього.

Середньовічна Церква знайшла у Третьому Ордені могутню підтримку і надзвичайну силу. Нова духовність , основана на ідеях Франциска та затверджена Миколою ІУ, не  могла не вплинути на суспільство і людей.

Світські францисканці діяли в усіх сферах, зокрема, в цехових та ремісничих гільдіях. Можна сказати, що середньовічний феодалізм був поборений завдяки почуттю братерства і рівноправ’я Третього Ордену. При кожній спільноті з являлися притулки та богадільні, що утримувалися на великодушні пожертвування всіх братів. Францисканці світські вважали цілком природнім, що бідні мають право на співчуття, тому зазвичай називали їх «нашими панами і господарями».

Зобов’язання Третього Чину повертати майно, нажите нечесним шляхом і насиллям, часто приводило до того, що спадщина танула, доводячи до  неймовірного гніву  спадкоємців, але воно відновлювало справедливість, вгамовувало образи розорених і бідних, попереджало найжорстокіші розправи над суперниками, застерігало лихварів і хабарників. До добра приводило і те, що члени Третього Чину складали заповіти, згідно зі своїм сумлінням.

Зобов’язання не присягати, за винятком особливих випадків, також вдаряло по феодальній системі, коли впливові сімейства з’єднувалися між собою, заманюючи у свої  спілки бідніших людей і тих, що потребували опіки, а потім ставили їх на службу своїм інтересам, заперечуючи спільному благу. Тому, члени Третього Чину, не зв’язували себе ні з партіями, ні з володарями , і в такий спосіб  не були під владою ні під суспільною, ні під  персональною, раз і назавжди вступивши добровільно у воїнство духу.

Зобов’язання не носити зброю було в ті часи нечуваним, адже тоді наймиролюбніша людина не виходила з дому, не пристебнувши до пояса хоча б стилета. «Вам проб’ють голову» - застерігали їх друзі, але члени Третього Чину відповідали: «Якщо Бог з нами, то хто проти нас?». Члени платили щомісячні внески і це було своєрідною касою взаємодопомоги. Спільний фонд збирали   по зернятку: тут були пожертви лицарів, ремісників, селян. Так, багач не міг  чванитися тим, що тільки він один жертвує гроші, але й бідняк не міг  обійтися без багача. Скромний мотузяний пасок сильніше за золотий шнур зв’язував воєдино багатих і бідних у любові Ісуса Христа.

Спільноти поширились не тільки в Італії, але й по всій Європі. Наступив час, коли виникла потреба в точній практично-юридичній систематизації розпоряджень, заборон, порад, закликів.
Микола ІУ, перший францисканський Папа, переглянув і доповнив Регулу 1221 року. Робота його не була легкою: йшлося про пристосування Регули до вимог
тогочасного життя і до внутрішніх змін у самому Ордені. Затвердження та обнародування Регули відбулося 18 серпня 1289 року знаменитою буллою «Supra Montem».

30 травня 1882 року Папа Лев ХІІІ доопрацював Регулу 1289 року, виклавши нову редакцію більш  стисло та лаконічно. Про цю Регулу було сказано: «шедевр ясності, зразок юридичного стилю, досконалий кодекс суспільного апостольського служіння».

Прагнучи провести рішучу реформу в тогочасному суспільстві, Папа Лев ХІІІ не бачив знаряддя кращого , ніж Третій Францисканський Орден. В 1891 році він опублікував енцикліку Rerum Novarum і довірив її виконання світським францисканцям: «Моєю соціальною реформою є Третій Орден св. Франциска . Я абсолютно  впевнений, що поширення францисканського духу врятує світ». А 30 травня 1882 року Папа  доопрацював Регулу 1289 року, виклавши нову редакцію більш  стисло та лаконічно. Про цю Регулу було сказано: «шедевр ясності, зразок юридичного стилю, досконалий кодекс суспільного апостольського служіння».

Остання редакція Регули, якою сьогодні керуються світські францисканці, була  переглянута та скорегована  24 червня 1978 року, затверджена апостольським листом «Seraphicus Patriarca» Папи Павла УІ під час ІІ Ватиканського Собору, який звернув увагу на  необхідність присутності та свідоцтва світських католиків у будь-якому середовищі,.  Вже в 1964 році Папа Павло УІ, розмовляючи зі світськими францисканцями, сказав: «Нехай дух св. Франциска овіє вас життєвим подихом. А його заповіт братерства нехай звучить, неначе чудова луна, щоби засвідчити світові непохитність Церкви». Нововведенням цієї Регули була її нова назва. Раніше, для визначення групи світських францисканців, вживався термін «ТФО»(«Третій Францисканський Орден»). В новій назві було додано прикметник «світський», і тепер його офіційна назва – «ФОС» («Францисканський Орден світських»). Однак назва «Третій Францисканський Орден» можлива для вживання.

Згідно зі словами Регули наше життя складається у наслідуванні святого Євангелія Господа нашого Ісуса Христа (Рег.1.1) Сам святий Франциск, коли писав Регулу, не стільки бажав створити якийсь юридичний документ, скільки визначити спосіб життя. Ключем для розуміння Регули є особа Ісуса Христа. Чим більше ми пізнаємо Ісуса і чим більше розпалюється в нас любов до Нього, тим більш ревно  та впевнено ми будемо виконувати Регулу. Ця любов збереже нас і від втілення в життя нашого бачення життя, вона ж буде спонукати нас ревно та радикально виконувати Регулу. Жити згідно Регули - значить, виконувати Євангеліє. Св. Франциск, хоч і віддалений у часі, завжди близький сучасній людині своїми цінностями, тому, що вони актуальні й не минають так само, як актуальне  та вічне Євангеліє.         

Францисканський Орден світських (ФОС)  належить до Римо-Католицької Церкви, живе францисканською духовністю в спільнотах   під духовним керівництвом  Першого Францисканського Ордену та Третього Регулярного Ордену (ТОР).  Привязанність та відданість Третього Ордену по відношенню до Першого Ордену викликало захоплення, як в часи виникнення Ордену, так і сьогодні. Наслідуючи приклад свого святого засновника, брати вважали  світських францисканців членами своєї родини. При кожному монастирі були і є  братерські спільноти, яких він приймає і духовно підтримує. Про повсталу справу Франциска, яка тривала багато століть, папа Бенедикт ХУ у енцикліці «Sacra Propediem» 1921 р, присвяченій ІІІ Ордену, написав: «Франциск, з допомогою Божої благодаті,першим розпочав втілення думки про те, щоб монаший стиль життя в Ордені зробити загальним, що до цих пір не вдалося зробити жодному настоятелю з інших Орденів».

Протягом всього свого 800-річного існування Третій Францисканський Орден  завжди допомагав Церкві. «Від самісінького початку Франциск бачив «ми» своє і малих братів,як велике «ми» єдиної і вселенської Церкви» - сказав про це у зверненні до  членів Францисканської Родини, учасників міжнародної Капітули Наметів 18 квітня 2009 року
Папа  Бенедикт ХУІ.

Заохочені до наслідування Ісуса Христа , вбогого,смиренного, покірного, лагідного і постійно радісного в любові , люди, захоплені неповторною постаттю Франциска, об’єднувались і продовжують об’єднуватись у спільноти, що переймають  досвід євангельського життя від послідовників св. Франциска. На сьогодні у світі  францисканців Третього Ордену  – близько 450 тисяч.

В Україні перші спільноти Світських францисканців з’явилися уже в ХІУ столітті. Такий спосіб життя у євангельському братерстві завжди захоплював народ нашого краю. Жорстоке переслідування після Жовтневого перевороту не могло знищити в серцях людей прагнення того чарівного шляху до  Небесного Отця, який нам був вказаний св. Франциском. Переслідувані терціарії пронесли крізь десятиліття перлини віри та  францисканської духовності. Зараз в Україні близько 1100 членів ФОС, об’єднаних в більш, як 50 спільнот.

Орден  дав зі своїх рядів велику кількість святих та блаженних. Церква зарахувала до сонму святих 112 осіб з Францисканського Ордену Світських, серед яких є папи і кардинали, єпископи та священники, письменники та митці, підприємці та робітники. Їх діяльність принесла користь Церкві та суспільству. Найвідоміші із них: король Франції Людовік ІХ, свята Єлизавета, дочка угорського короля, Папа Лев ХІІІ, Папа Бенедикт ХУ, Томас Мор, Ігнатій Лойола, Жан-Марі Віанней, Джованні Боско. І сьогодні  проходять беатифікаційні процеси брати і сестри з його лав.

Життєздатність  Третього Францисканського Ордену засвідчена також плеядою відомих людей, що своєю культурною діяльністю вплинули на життя Церкви і суспільства. Один з дослідників францисканського руху  сказав: «Саме світські францисканці середньовіччя змінили суспільні відносини, започаткували нові звичаї та стосунки між людьми» (С.Сесі «Originalitta del Terz Ordine francescano», Assisi,1969, стор.17).Ось деякі імена відомих світських францисканців: Данте Алігьєрі, Леонардо да Вінчі,Христофор Колумб, Амеріго Веспуччі, Мікеланджело Буанаротті, Галілео Галілей, Мікель Сервантес, Васко да Гама і т.д.