Генеральна Конституція ФОС

2007

 

Національна Рада ФОС України

 

 

З дозволу конференції духовних асистентів національної Ради ФОС України

 

 

Опрацювали:     Білоконь Ніла, ФОС

                          Карбовський Віктор, ФОС

 

Коректор: бр. Гузік Казимір, ОРМ Сар, духовний асистент національної Ради ФОС України

 

Лист Конференції Генеральних Міністрів Першого Францисканського Ордену і ТОР

 

Дорога сестро Емануело,

Хай Бог обдарує вас миром!

 

Священна Конгрегація у справах Орденів і Світських інститутів видала 8 грудня 2000 р. Декрет, в якому схвалила Генеральну Конституцію Францисканського Ордену Світських, змінену та доповнену Генеральним Капітулом ФОС в Мадриді в жовтні 1999 р. і згодом підтверджену Президентом Конференції Генеральних Міністрів Першого Францисканського Ордену і ТОР.

Тепер від імені також інших Генеральних Міністрів я вручаю вам схвалений текст Конституції, а через вас усім братам і сестрам ФОС.

Спільним покликанням усієї Францисканської Родини, як з самого початку духовно розпізнали св. Франциск і св. Клара, є життя згідно Святого Євангелія. Конституція виступає як важливий засіб надання допомоги у реалізації цього покликання різноманітними формами і способами, скрізь і всюди, коли і куди б не послав нас Господь.

Генеральна Конституція - це не просто ще один документ або остаточний етап нашої подорожі, але є суттєвим і динамічним інструментом, який допомагає нам визначити нашу ідентичність і поступово, крок за кроком упорядковувати наше життя і наше покликання як францисканців. Та робота по перегляду, вивіренню та обговоренню Конституції, яку здійснили багато братів і сестер усього світу та схвалення її Святою Матір'ю Церквою зобов'язують нас ставитись до Конституції як до головного дороговказу нашого життя за Сван гелієм.

Від імені Церкви та Генеральних Міністрів я висловлюю побажання для усіх світських францисканців: будьте переконливими свідками євангелічного вогню, який запалював усе єство Франциска і Клари з Ассизі і вчинив їх прикладом для тих, котрі цілковито посвятили себе життю за Євангелієм ї таким чином повністю реалізували своє покликання.

Подано у Римі, І січня 2001р., у день святкування урочистості Пресвятої Богородиці.

Ваш брат Джакомо Біні, ОFМ,

президент Конференції Генеральних Міністрів

Першого Францисканського Ордену і ТОР

 

 

ПОДАННЯ КОНСТИТУЦІЇ ТА НАДАННЯ ЇЇ ЧИННОСТІ

 

Доопрацьована Генеральна

Конституція, яка 8 грудня 2000р. була схвалена Декретом Священної Конгрегації у справах Орденів і Світських інститутів набирає чинності.

 

Дорогі брати і сестри!

 

Генеральна Конституція Францисканського Ордену Світських, яку потрібно було попередньо узгодити з оновленою Регулою 1978 року, була схвалена Священною Конгрегацією у справах Орденів і Світських інститутів Декретом від 8 вересня 1990 року на випробування терміном на 6 років. Перед закінченням цього терміну Президія Міжнародної Ради ФОС через Конференцію Генеральних Міністрів Першого Францисканського Ордену і ТОР попросила продовжити час проби Конституції, зважаючи на додатковий час, який був потрібний на переклад цього документу на інші офіційні мови Міжнародної Францисканської спільноти, а потім на мови кожної країни. Конгрегація прийняла прохання і погодилась продовжити термін доопрацювання Конституції ще на 3 роки.

Впродовж того часу Конституцію вивчали і апробували в спільнотах ФОС на різних рівнях і мало-помалу вона набрала таких рис нашого Ордену як світський характер, єдність, автономність. Не все було так легко, ще є деякі аспекти, які потрібно засвоїти і прийняти таким чином, щоб на світанку III тисячоліття ФОС насправді став „армією, яка може бути авангардом в Церкві і у світі в побудові більш гуманного і християнського суспільства", як цього у 1990 році побажав кардинал Хамер, префект Священної Конгрегації у справах Орденів і Світських інститутів.

Отриманий досвід показав суттєву обґрунтованість Генеральної Конституції 1990 року І лише деякі аспекти потрібно було доопрацювати. Президія Міжнародної Ради ФОС своєчасно розпочала роботу, яку потрібно було зробити, провівши багато консультацій, до яких підключились усі національні спільноти і міжнародні радники ФОС, а також Президія, деякі експерти від ФОС та особи, призначені Генеральними Міністрами.

На Генеральному Капітулі в Мадриді (23-31 жовтня 1999 р.) був запропонований текст Конституції, в якому були враховані усі пропозиції! прохання, а також були представлені альтернативні пропозиції у випадках, коли не було можливості (прийняти остаточну редакцію серед того, що було представлене спільнотами.

Текст, представлений на Капітулі відповідав наступним критеріям:

• вірність спільному закону і закону ФОС;
• повага до тексту, схваленому Апостольським
• Престолом в 1990 році;
• організаційна гнучкість (добра пристосованість до
• різних умов);

врахування культурних і лінгвістичних особливостей. Генеральний Капітул глибоко і уважно вивчив представлений текст з усіма усними та письмовими зауваженнями, зробленими під час його роботи. Результати дискусій і голосування кожної статті, включаючи кожну поправку, були представлені 21 грудня 1999 року Конференції Генеральних Міністрів Першого Францисканського Ордену і ТОР, яка, після остаточного перегляду експертами з Канонічного Права з боку 4-х Курій, 1 серпня 2000 року, висунула текст Конституції для ухвалення Священною Конгрегацією у справах Орденів і Світських інститутів. Конгрегація схвалила текст цієї Конституції Декретом від 8 грудня 2000 р, в свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

  А тепер, брати і сестри, на кожному з нас лежить відповідальність забезпечення того, щоб  Конституція була „духом і життям", знаряддям зміцнення, об'єднання та росту нашого Ордену, щоб ми на повних вітрилах (Duc in altum) з надією рухались вперед згідно повчання Святішого Отця для усіх християн, викладених у Апостольському Листі „Novo Millenio ineunte" на завершення Великого Ювілею 2000 року. Ми, світські францисканці, також покликані в новому тисячолітті бути свідками, тобто мучениками за Христа в прямому значенні цього слова.

Ми не випадково вибрали 6 лютого як дату набирання чинності виправленої Генеральної Конституції. В цей день ми вшановуємо пам'ять святих мучеників з Японії, свідків рег eх-сеllеnсе, котрі з 17-ма францисканцями терціяріями були розп'яті в Нагасакі разом з Петром Хрестителем, Павлом Мікі та їх товаришами. Ми знаємо дуже мало про цих далеких від нас братів лише те, що вони мали непохитну волю і залишились стійкими у вірі та продовжували свідчити про Євангеліє своїм життям, як би дорого це їм не коштувало. У минулому столітті були також світські францисканці, котрі, закріплені у вірі, довели свою вірність обітницям хрещення та повстали проти зла, принісши в жертву своє життя.

Ми пам'ятаємо нашого брата Сеферіно Гіменес Малла, котрий став жертвою переслідування віруючих під час громадянської війни в Іспанії (1936-1939). Його було винесено на вівтар 4 травня 1997 року.

Ми пам'ятаємо Слугу Божого Франтішека Носека, світського францисканця і політика з Болівії, котрий також став жертвою комуністичного насилля.

Ми також пам'ятаємо Ювенала Кабера, старшого спільної й ФОС в Кігамі, котрий був убитий під час масового винищення племен в Руанді. Це лише деякі приклади, але до тих братів можна віднести не так давно сказані Святішим Отцем слова: "саме завдяки відважному свідоцтву вірних мирян, і нерідко їх мучеництву, віра не зникла з життя усіх народів.

Можливо мам не доведеться складати свідоцтво, проливаючи свою кров, але ми повинні свідчити, і залишатись послідовними і непохитними в виконанні обітниць хрещення, оновленими і ще більш зміцненими через складання обітниць в ФОС.

Завдяки обітниці Регула і її застосування, чим власне і с Генеральна Конституція, для кожного з нас є засобом перегляду нашого щоденного життя, починаючи з конкретного специфічного покликання і чітко визначеної ідентичності. І на цій основі нам потрібно чітко окреслити, наше існування і визначити план, нашого життя (францисканський євангелічний радикалізм) і місце в спільноті Церкви ( братерську спільноту), в якій би ми мали змогу "відкрити сенс і спосіб життя в любові і стражданні" (ГК. ст, 10). З цим побажанням Президія МР ФОС прийняла схвалену Генеральну Конституцію і передає її усьому Ордену, щоб як і Регулу її вивчали, любили і нею жили.

 

Рим 6 лютого 2001 року. Національним Радам ФОС Міжнародним радникам ФОС

 

Емануела де Нунціо

Генеральний Міністр ФОС

 

ЧАСТИНА   1

 

ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ ОРДЕН СВІТСЬКИХ

 

Стаття 1

 

1.   Усі віруючі покликані до святості і мають право слідувати, у єдності з Церквою, власним духовним шляхом (1).

1. У Церкві існує багато духовних родин з різноманітними харизмами. До цих родин належить і Францисканська Родина, яка у всіх своїх чинах визнає святого Франциска Ассизького своїм отцем, натхненником та взірцем (Рег. 1).
2. Від самого початку Францисканський Орден Світськиху Францисканській Родині займав своє властиве місце. Він утворився у результаті органічного об'єднання всіх братерських католицьких спільнот, члени яких  натхнені Святим Духом, зобов'язуються жити Євангслієм за прикладом святого Франциска, у своєму світському стані, дотримуючись Регули, ухваленої Церквою. (Рег.2), (2,3).

 

1. У силу своєї приналежності до тієї ж самої духовної родини, Апостольський Престол доручив пастирську опіку та духовну асистенцію ФОС Першому Францисканському
   Ордену та Третьому Ордену Регулярному (ТОР). Згідно з Каноном 303 ЗКП (4), ці інституції здійснюють «Вище керівництво» («Altus Moderamen»).
2. Францисканський Орден Світських становить у Церкві громадську організацію (5). Він поділяється на спільноти різних рівнів: місцеві, регіональні національні та міжнародну. Кожна з них зокрема становить у Церкві юридичну особу.

 

Стаття 2

 

1.  Покликання ФОС - це специфічне покликання, яке формує життя та апостольську діяльність своїх членів. Особи, які через Обітниці пов'язані з іншими чернечими родинами,
не можуть бути членами ФОС.

2. ФОС відкритий для віруючих усіх станів:

• світських;
• дієцезіального духовенства (дияконів, священиків,
  єпископів).

 

Стаття З

 

1.  Духовність та апостольське життя членів ФОС носить світський характер.

2.  Світський характер апостольського служіння, в залежності від їхнього стану, означає:

• для світських - зведення Царства Божого через свою світську присутність та діяльність у сучасному світі (6);
• для дієцезіального духовенства - віддавання себе служінню народу Божому, яке відбувається у єдності з Єпископом і кліром (7).

Як одні так і другі, натхнені євангелічним вибором святого Франциска Ассизького, долучаються до продовження його місії разом з іншими членами Францисканської Родини.

1. Покликання до ФОС - це покликання до житія за Євангелієм у братерському єднанні. З цією метою члени ФОС об'єднуються у  церковні спільноти які називаються
   братерськими спільнотами.

 

Стаття 4

 

1. ФОС керується як Церковним Правом так і своїми власними: Регулою, Конституцією, Ритуалом та власними Статутами спільнот.

2.  Регула визначає суть, мету та дух ФОС.

3. Рег.З. Конституція має наметі:

• подати норми до практичного застосування Регули;
• визначити    конкретні   умови,    необхідні    для приналежності до ФОС, його структуру та управління, організацію братерського життя у спільноті та офіційну адресу. (8)

 

Стаття 5

 

1.  Рег.З. Достовірне роз'яснення Регули та Конституції належить до компетенції Апостольського Престолу.

1. Практичне  роз'яснення   Конституції  з  метою узгодженого застосування її у різних регіонах та на різних ступенях Ордену належить Генеральному Капітулу ФОС.
2. Висвітлення специфічних пунктів, які потребують термінового вирішення належить до компетенції Президії Міжнародної Ради ФОС. (див. ГК ст.71). Це роз'яснення дійсне до наступного Генерального Капітулу ФОС.

 

Стаття 6

 

1. Міжнародна Рада ФОС має власний Статут, ухвалений Генеральним Капітулом ФОС.
2. Національні спільноти мають власні Статути, ухвалені Президією МР ФОС.

3.    Регіональні та місцеві спільноти можуть мати власні Статути, ухвалені Радою вищого рівня.

 

Стаття 7

 

1.   Всі розпорядження, які не відповідають поданій Конституції - відміняються.

Примітки до частини 1

1. Див. Канон 210, 214 та Lumen Gentium.40.2. (LG)
2. Також називався «Францисканське Братерство Мирян», або Терціярський Орден
   Францисканським (ТОФ).Див. Регулу, сі. І. примітка І.
3. Після Регули, ухваленої напою Миколаєм IV   у 1289 р. та Регули, ухваленої папою
   Левом XII у 1883 р.. теперішня Регула ухвалена папою Павлом VI 24 червня 1978р
4. Див. ГК ст.85,2.
5. Див. Канон 116; 301,3; 312; 31.3.
6. Див. Канон 225 та Звернення папи Йоана Павла II до ФОС 27 вересня 1982 р. у
   журналі «I’Osservatore Romano» 28 вересня 1982 р.
7. Див. Канон 275 сл. та Ргеs. Ordinis 12.14.15 ел. (PО)
8. Див. Канон 304

ЧАСТИНА II

 

СПОСІБ ЖИТТЯ ТА АПОСТОЛЬСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Розділ 1

 

СПОСІБ ЖИТТЯ

Стаття 8

 

1. Світські францисканці зобов'язуються через складання Обітниці євангелічного життя жити за Євангелієм згідно з францисканською духовністю у своєму світському стані.

2. Вони намагаються поглибити у світлі віри цінності та вибір євангелічного життя згідно з Регулою ФОС:

- шляхом постійного навернення та формації (Рег. 7);
- будучи відкритими на виклики суспільства та Церкви,

вони переходять від Євангелія до життя та від життя до Євангелія (Рег. 4,3);

- францисканці реалізують своє покликання, як особисто,
так і у спільноті.

 

Стаття 9

 

1. Духовність світського францисканця - це скоріше спосіб життя, сконцентрований на особі Христа та на наслідуванні Його (1), ніж детальна програма для практичного застосування (Рег. 5).

2. Світський  францисканець,  який  зобов'язався наслідувати приклад та науку Христа, повинен сам особисто ревно і уважно вивчати Євангеліє та Святе Письмо. Спільнота
та відповідальні за неї нехай заохочують до любові до Євангельського Слова та допомагають братам пізнати та зрозуміти його так, як Воно за допомогою Святого Духа проголошується Церквою. (Рег. 4,1. (2))

Стаття 10

 

"Христос, Убогий та Розіп’ятий, Переможець смерті та Воскреслий"- найвищий прояв любові Бога до людини. Він є "книгою", з якої брати та сестри, наслідуючи Христа так само як св. Франциск, навчаються для чого і як жити, любити та страждати. Через Нього вони відкривають цінність протистояння заради справедливості, сенс труднощів та хрестів щоденного життя. З Ним вони зможуть прийняти волю Отця навіть у найтяжчих обставинах і жити францисканським духом миру, відкидаючи всяке навчання, яке заперечує гідність людини (Рег. 10).

 

Стаття  11

 

Пам'ятаючи, що Святий Дух є джерелом їх покликання, натхненником братерського життя та місії, нехай світські францисканці намагаються наслідувати св. Франциска, виконуючи його нагадування - щоб над усе „прагнути насамперед Господнього Духа та Його святих дій" (3).

 

Стаття 12

 

1. Надихаючись прикладом та листами св. Франциска, а особливо, благодаттю Святого Духа, нехай брати та сестри щоденно приймають з вірою цей великий дар, який приніс нам Христос: об'явлення Отця. Нехай свідчать про цю віру перед усіма:

• у власній родині;
• на праці;
• у радості та стражданні;
• у спілкуванні з усіма людьми, котрі с братами сестрами у тому ж самому Отці;
• у присутності та участі у житті суспільства;
• у братерському ставленні до всіх творінь.

 

1. Разом з Ісусом, слухняним аж до смерті, нехай намагаються пізнати і виконувати волю Отця. Нехай дякують Богові за дар свободи та об'явлення їм закону любові. Нехай приймають допомогу для виконання Божої волі, яку за посередництвом Церкви надають ті, які поставлені в Ній для виконання її влади та співбрати. Нехай спокійно та рішуче приймають на себе ризик сміливого вибору у суспільному житті (Рег. 10).
2. Нехай брати та сестри прагнуть синівської зустрічі з Богом, "а молитву і споглядання вчинять душею свого життя та своєї діяльності". Нехай намагаються відкривати присутність Отця у своєму серці, природі, в історії людства та житті людей, де здійснюється Його план спасіння. Споглядання цієї таємниці
   нехай заохочує їх до співпраці у цьому задумі любові (Рег.8).

 

Стаття 13

 

1. Світські францисканці, які раніше називалися "братами та сестрами від покути", вирішують жити у дусі постійного навернення. Засоби для вдосконалення цієї характерної риси
францисканського покликання, як особисто так і у спільноті,
наступні:

• слухання Слова Божого та участь в Літургії;
• перегляд свого життя;
• духовні вправи та усамітнення;
• допомога духовного наставника;
• покутні богослужіння.

 

Нехай часто приступають до Таїнства сповіді, намагаючись здійснювати його як у братерській спільноті, так і з усім людом Божим (Рег. 7. (4)).

2. У тому ж дусі навернення та любові францисканці повинні     переживати     відновлення     Церкви, яке супроводжується відновленням особистим та спільним. Плід

навернення, як відповідь на любов Бога - це вчинки милосердя у стосунках до братів та сестер (5).

1. Покутні практики, такі як піст та стриманість, що увійшли до традиції францисканських покутників, нехай пізнаються, приймаються та виконуються згідно з загальними вказівками Церкви.

 

Стаття 14.

 

1. Усвідомлюючи, що Бог запланував зробити з усіх нас
   єдиний народ, а свою Церкву учинив універсальним Таїнством
   Спасіння, нехай брати та сестри з вірою роздумують про
   Церкву, про її місію у сучасному світі, про роль світських
   францисканців у ній. Нехай приймають виклик суспільства та
   беруть на себе ту відповідальність, яку ці розважання їм
   відкриють.
2. Свята Євхаристія є центром життя Церкви. В ній
   Христос поєднує нас з Собою і один з одним у єдине Тіло.
   Тому, нехай Євхаристія буде у центрі життя спільнот. Нехай
   брати та сестри якнайчастіше беруть участь у Святій Євхаристії,
   пам'ятаючи повагу та любов св. Франциска до Святої
   Євхаристії, в якій він переживав всі таємниці життя Христа
   (Рег. 8).
3. Нехай приймають Таїнства Церкви, пам'ятаючи не
   тільки про особисте освячення, але й сприяють зростанню
   Церкви та поширенню Царства Божого. Нехай беруть активну
   та свідому участь у богослужіннях у своїх парафіях і, зокрема, у
   Таїнствах   Хрещення,    Миропомазання,   Шлюбу,   та
   Єлеопомазання хворих.

 

1. Нехай брати та сестри, а також спільноти виконують
   вказівки Ритуалу щодо різних форм участі у літургійних
   молитвах Церкви, надаючи перевагу молитві Літургії Годин (6).
2. Для вірних шанувальників Отця завжди існує

можливість у будь-якому місці І в кожний час Йому молитися та віддавати шану; та нехай орати намагаються знайти час для тиші, мовчання та зосередження, щоб присвятити його виключно молитві.

 

 

 

 

Стаття 15

 

1. Світські францисканці нехай намагаються жити духом
   Нагорної Проповіді, а особливо у дусі убогості. Євангелічна
   бідність вказує на довіру до Отця, дає внутрішню свободу та
   спонукає до підтримання найбільш справедливого розподілу
   багатств (Рег. 11).
2. Світські францисканці, які мають своєю працею та
   матеріальними речами утримувати власну сім'ю та служити
   суспільству, повинні особливим чином жити євангелічною
   бідністю. Щоб зрозуміти та реалізувати це покликання до
   убогості, потрібні: міцне особисте зобов'язання, та допомога
   спільноти, яку можна отримати у молитві та діалозі, у спільно
   проведеному перегляді життя, а також прислуховуючись до
   вказівок Церкви та потреб суспільства.
3. Світські францисканці нехай намагаються зменшити
   свої власні потреби, щоб бути в змозі поділитись з братами та
   сестрами своїми духовними та матеріальними благами, перед
   усім з найбіднішими. Нехай дякують Богові за отримані блага,
   використовуючи їх як хороші розпорядники, а не як власники.
   Нехай займають тверду позицію проти  надмірного
   споживання, та ідеологій і практик, що віддають перевагу
   матеріальному багатству над гуманними і релігійними
   цінностями та дозволяють експлуатацію людини.
4. Нехай люблять та зберігають чистоту серця, джерело
   справжнього братерства.

 

Стаття 16

 

1. Марія, Мати Ісуса, є найкращим зразком у слуханні Слова
   та вірності покликанню: в Ній ми, як і св. Франциск, бачимо
   втілення всіх євангельських чеснот (7). Нехай брати та сестри
   розвивають в собі глибоку любов до Пресвятої Діви,
   наслідують її, моляться та проявляють синівську довіру до Неї.
   Нехай своє вшанування Пресвятої Діви висловлюють через
   щиру віру у формах, які застосовує Церква (Рег. 9).

Примітки до розділу 1 частини II.

1. Див, Rпb 22,41 : FF 62; 2LF 51: ff 200.
2. Див. Dеі Verbum, 10 (DV).
3. Rb.10,8: FF: 104.
4. Ordo Poenitentiae. Ргеnotanda 22 seq.
5. Див.LF 25 sed; ff 190 seq.
6. Регула ст.8
7. Поздоровлення Пресвятої Діви Марії : РР 259,260.
8. Див.ІІ Чел. 198.: ГР 786.

 

Розділ 2

 

АКТИВНА ПРИСУТНІСТЬ У ЦЕРКВІ ТА У СВІТІ

Стаття 17

1.  Закликані до співпраці у будуванні Церкви, як Таїнства
Спасіння для всіх людей, будучи через хрещення та складені
Обітниці "свідками та знаряддям її місії," нехай світські
францисканці проголошують Христа життям та словом, їх
апостольським служінням є передусім особисте свідчення (1)
оточенню, в якому вони живуть, та служіння у зведенні Царства
Божого в земних реаліях (Рег. 6).

2.  У спільнотах повинна проводитись підготовка братів і
сестер для розповсюдження Доброї Новини «у умовах
сьогодення» (2) та для співпраці у катехізації в церковних

громадах.

3.  Ті, хто покликані до місії катехізації, очолювання
церковних спільнот, іншого служіння, а також священики, нехай
відтворюють у собі любов святого Франциска до слова Божого,
його довіру до тих, хто Його проголошує, та великий запал з
яким він прийняв від Папи місію проповідування покути.

4.  Освячення, до якого Церква веде через Літургію,
молитву, чини покути та милосердя, нехай практикуються
братами та сестрами насамперед у власних родинах, потім у
спільноті, і, нарешті, через свою активну присутність у місцевій
Церкві та у суспільстві.

За справедливе та братерське суспільство

Стаття 18

1. Натхненні самою особою та посланнями святого Франциска з Ассизі, світські францисканці покликані внести

 

свій вклад у цивілізацію, де гідність людини, спільна відповідальність та любов повинні стати справжньою дійсністю. (3).

2.   Вони повинні  поглиблювати правдиві основи
всесвітнього братерства та всюди відтворювати дух
відкритості, гостинності та атмосферу братерства. Нехай
рішуче  борються  проти   всяких  форм   експлуатації,
дискримінації, остракізму та всякого байдужого відношення до
ближніх (Рег. 13).

1. Нехай співпрацюють з рухами, що співдіють братерству
   між народами, нехай включаються у "створення умов гідного
   життя" для всіх та у діяльність в ім'я свободи народів, та кожного
   зокрема.
2. Наслідуючи приклад святого Франциска, покровителя
   екології, нехай активно підтримують ініціативи, що стосуються
   турботи про створіння та співпрацюють з іншими, котрі
   виступають проти забруднення і винищення багатств природи
   та за впровадження таких умов життя та довкілля, що не будуть
   загрозою для людини.

Стаття 19

1. Нехай світські францисканці завжди діють як закваска у
   тому оточенні, де живуть, через свідоцтво братерської любові
   та зрозумілі християнські мотивації (Рег 14).
2. У дусі меншості, нехай передусім будують та плекають
   відносини з бідними та відкинутими суспільством, як з
   окремими   особами,  так  і   цілими   народами.   Нехай
   співпрацюють у подоланні остракізму (неприйняття особи) та
   тих форм бідності, які спричинені безвідповідальністю людини
   та несправедливістю суспільства (Рег. 14).

 

Стаття 20

1.    Світські францисканці по суті свого покликання залучені
до будування Царства Божого в умовах сьогодення, нехай
однаково ревно реалізують його, як в Церкві так і в суспільстві
(Рег. 14).

2.  Першим та головним внеском до побудови більш
справедливого та братерського світу нехай буде їх сумлінне
виконання своїх обов'язків на праці та вдосконалення
професійного рівня, що сприяє цьому. В цьому самому дусі
служіння нехай беруть на себе громадську та соціальну
відповідальність (Рег. 14).

Стаття 21

1. Для св. Франциска праця є даром, а можливість
   працювати - благодаттю. Щоденна праця - це не тільки засіб
   для існування, але й можливість служіння Богу та ближньому,
   а також шлях розвитку себе як особистості. Будучи
   переконаним, що праця є правом та обов'язком, та що будь-
   яка форма праці заслуговує поваги нехай брати і сестри
   поступають так, щоб усі мали можливість працювати, а умови
   праці ставали більш гуманними (Рег. 16).
2. Вільний час та відпочинок мають свою цінність і є
   необхідними для розвитку особистості. Нехай світські
   францисканці дбають про збалансованість між працею та
   відпочинком та шукають найбільш корисних занять для

вільного часу. (4).

Стаття 22

1. Нехай світські францисканці будуть "на передовій ... у
   суспільному житті," нехай співпрацюють, наскільки це
   можливо, у виданні справедливих законів та указів (Рег. 15).
2. Нехай спільноти, відповідно до свого францисканського покликання та вказівок Церкви, своїми сміливими ініціативами активно залучаються до поширення гуманності та справедливості у суспільстві. Нехай займають чіткі позиції у випадках, коли людина принижується у своїй гідності будь-якою формою пригноблення та байдужості. Нехай пропонують своє братерське служіння жертвам несправедливості (Рег. 15).
3. Відмова від застосування насильства, - ця характерна риса послідовників Франциска, не означає відмови від діяльності; нехай брати слідкують, щоб їх втручання було завжди продиктовано християнською любов'ю (Рег. 15).

 

1.   Мир є справою справедливості, плодом примирення
та братерської любові. (5). Світські францисканці покликані
бути носіями миру у своїх родинах тау суспільстві (Рег. 19):

• нехай піклуються про висування та поширення мирних
  пропозицій та мирних стосунків;
• нехай розвивають власні ініціативи та приєднуються, як
  особисто, так і спільнотою до ініціатив Папи, Помісної
  Церкви та Францисканської Родини;

-    нехай співпрацюють з рухами та організаціями, які сприяють миру, одночасно зберігаючи його справжні основи.

1. Визнаючи право на особистий та національний
   самозахист, нехай визнають вибір тих, хто згідно зі своїм
   сумлінням, відмовляється носити зброю.
2. Для  збереження миру у родині нехай брати у
   відповідний час підготують заповіт на своє майно.

У сім'ї

Стаття 24

1. Для світських францисканців своя власна родина - це
   перше місце, у якому вони реалізують своє, християнське та
   францисканське покликання:  молитва,  Слово  Боже,
   християнське навчання - нехай знайдуть в ній своє місце і час.
   Нехай приєднуються до справи захисту кожного життя,
   починаючи від зачаття, в усіх ситуаціях аж до смерті. Подружжя
   нехай знаходить у Регулі ФОС цінну допомогу на власному
   шляху християнського життя, усвідомлюючи, що у Таїнстві
   Шлюбу їх любов поєднується з любов'ю, якою Христос
   обдаровує свою Церкву. Те, як у подружжі кохають одне одного
   і плекають чесноту вірності, є глибоким свідченням для їх
   власної сім'ї, для Церкви та для світу (Рег. 17).
2. У братерській спільноті:

 

• нехай сімейна і подружня духовність та християнський
  спосіб вирішення сімейних проблем будуть темою діалогу та
  обміну досвідом;
• нехай брати і сестри діляться важливими моментами
  свого сімейного життя у спільноті та виказують братерську
  підтримку самітнім, вдовам, одиноким батькам, розлученим,
  тим, хто перебуває у несприятливих умовах;

 

• нехай вони створюють добрі умови для діалогу між
  поколіннями (Рег. 19);
• нехай сприяють формації груп, утворених подружжями
  та сімейних груп.

1. Нехай брати і сестри беруть участь у зусиллях, які
   прикладає Церква та суспільство для утвердження принцип}'
   подружньої вірності і поваги до життя, та для вирішення
   соціальних проблем родини.

 

Стаття 25

Переконані у необхідності виховання дітей так, щоб вони не були байдужими до суспільства, а "свій дух відкривали на нього... та усвідомлювали себе живими і активними членами народу Божого" (6), нехай сприяють формації груп дітей, де за допомогою педагогіки та організації відповідної їх вікові діяльності, діти, захоплені святим Франциском, почнуть пізнавати та любити францисканське життя. Національні Статути нехай нададуть необхідні вказівки щодо організації таких груп та їх зв'язків зі спільнотами та групами Францисканської Молоді.

Вісники радості та надії

 

 Стаття 26

1.  Навіть у стражданні, Франциск відчував довіру та радість, завдяки тому, що черпав їх:

• з досвіду батьківства Бога;
• з непохитної віри у воскресіння з Христом для вічного життя;
• з досвіду можливості зустрічі та прославлення Творця у всесвітньому братерстві, разом з усім створінням (7).

 

Живучи Євангелієм світські францисканці говорять „так", утверджуючи надію та радість життя. Вони роблять свій внесок у боротьбу проти страху та песимізму, готуючи краще майбутнє     (Рег. 19).

            2. У спільнотах нехай брати сприяють взаєморозумінню, та піклуються, щоб атмосфера зустрічей була привітною та радісною. Нехай заохочують один одного до добра.

 

Стаття 27

1. Нехай брати, наближаючись до старшого віку, вчаться
   приймати хвороби та труднощі, що збільшуються, і вчаться
   надавати своєму життю більш глибокого змісту, у поступовому
   відході від земного життя у напрямку Землі Обітованої. Нехай
   твердо вірять, що спільність віруючих в Христа і тих, хто любить
   один одного в Ньому, продовжиться у вічному житті як
   "спілкування святих" (Рег. 19).
2. Нехай світські францисканці намагаються створювати
   у своєму середовищі, та насамперед у спільноті, атмосферу віри
   та надії, щоб прийняти "Сестру Смерть" як перехід до Отця, і
   щоб усі змогли у спокої до неї підготуватися.

 

Примітки до розділу 2 частини II

 

1. Див. Rnb 17,3:FF 46 "Розповіді трьох товаришів",36: FF 1440;   Послання до всіх вірних 53 : FF 200.
2. LG 31 seq.
3. Див. GS 31 seq.
4. Див. GS 67; Laboren Exersens (LЕ), 16 seq.
5. Див. GS 78.
6. AA, 30.
7. Див. II Чел. 125: AА 709 seq; Пєруджинська Розповідь 43: FF 1591 seq; Велика Розповідь : FF 1162 seq.

 

ЧАСТИНА III

 

ЖИТТЯ У СПІЛЬНОТІ

 

Розділ 1

 

ЗАГАЛЬНІ НАПРЯМКИ

 

Стаття 28

 

1. ФОС бере свій початок від натхнення Франциска з
   Ассизі, якому Всевишній відкрив суть євангелічного життя у
   братерській спільноті (1).
2. ФОС поділяється на спільноти різних рівнів з метою
   підтримання в упорядкованому вигляді єдності і взаємної
   співпраці між братами і сестрами та їх активної та об'єднуючої
   присутності, як у місцевій, так і у Вселенській Церкві (Рег. 20).
3. Брати та сестри об'єднуються:

• у місцеві спільноти, утворені при місцевому храмі або монастирі;
• у персональні спільноти, створені на підставі конкретних поважних та законних мотивів, визнаних через установчий декрет (2).

Стаття 29

1.   Місцеві спільноти групуються у спільноти різних рівнів:
регіонального, національного та міжнародного на підставі
церковних, територіальних та інших критеріїв. Вони поєднані
та погоджені між собою згідно з нормами Регули та
Конституції.

2.  Кожна з цих спільнот, зокрема, становить у Церкві
конкретну юридичну особу; нехай вони, якщо це можливо,
отримують для себе статус цивільної юридичної особи, з метою
кращого виконання своєї" місії. Від національних Рад очікуються вказівки, щодо мотивацій та процедур, які треба виконувати (Рег.20).

3. Національні Статути повинні встановлювати критерії для організації ФОС у країні. Застосування цих критеріїв віддається на мудрий розсуд аніматорів, зацікавлених спільнот та національних Рад.

 Стаття 30

1. Брати та сестри несуть спільну відповідальність за життя
   спільноти, до якої належать, та за ФОС, як органічне об'єднання
   усіх спільнот, поширених у світі.
2. Почуття спільної відповідальності вимагає від членів
   особистої присутності, свідчення, молитви, активної співпраці
   згідно з можливостями кожного та прийняття на себе
   обов'язків по оживленню спільноти (3).

'

3.  В сімейному дусі нехай кожен брат складає до каси
внесок згідно з своїми статками, щоб мати фінансові засоби
для життя спільноти та проведення богослужінь, справ
апостольства і милосердя. Брати і сестри повинні підтримувати
діяльність та покривати витрати спільнот вищого рівня,
падаючи як матеріальну так і іншу допомогу (Рег. 25).

Стаття   31

 

1.  Спільноти на різних рівнях оживлюються та керуються

своєю Радою разом зі старшим. (Рег. 21}. Ці посади обираються під час виборів згідно з Регулою, Конституцією та власними Статутами. Лише як виняток, або на початковому етапі становлення спільнота може існувати без регулярної Ради. Враховуючи цю неадекватну ситуацію, Рада вищого рівня забезпечує анімацію цієї спільноти лиш на певний період часу, необхідний для оновлення її життя, формації її аніматорів та проведення виборів.

2. Посада старшого або радника - це братерське служіння:

це завдання відчувати себе у розпорядженні та відповідальності за кожного брата та спільноту, щоб кожний зміг здійснити тут своє покликання, а спільнота змогла стати справжньою церковною та францисканською родиною, яка активно присутня у Церкві та у суспільстві.

1. Відповідальними за ФОС на кожному рівні повинні бути
   брати та сестри, які склали довічні Обітниці, переконані у
   цінності євангелічного францисканського життя, котрі
   зацікавлені життям Церкви та суспільства та мають широке
   церковне бачення і є відкриті для діалогу, готові надати і
   прийняти допомогу та співпрацювати.
2. Відповідальні нехай піклуються про підготовку, духовне
   оживлення та методи проведення зібрань, як спільнот так і їх
   Рад. Нехай намагаються власним прикладом і свідченням
   надавати життя спільноті, підказуючи відповідні способи для
   розвитку її життя та апостольської діяльності у світлі
   радикального францисканського вибору. Нехай піклуються про
   виконання прийнятих рішень та сприяють співпраці братів.

Стаття 32

1. Старший та Рада нехай оживлюють та зміцнюють дух і реальну спільність між братами, між різними спільнотами та між спільнотами і Францисканською Родиною. Але понад усе нехай всім серцем вболівають за мир та злагоду у спільноті.

2. Керуюче служіння старшого та радних - є тимчасовим. Відкинувши всякі амбіції, брати і сестри повинні проявляти свою любов до спільноти у дусі служіння і з готовністю як приймати, так і відмовлятися від посади (Рег. 21).

 

Стаття 33

1. При керівництві і координації спільноти та Ордену необхідно підтримувати індивідуальність та здібності кожного з братів і сестер та кожної спільноти. Потрібно з повагою ставитися до різноманітності проявлень францисканського ідеалу та культур.

2. Радам вищого рівня не слід робити того, що можуть належним чином зробити місцеві спільноти та Ради нижчого рівня; нехай поважають та підтримують їх життєздатність, щоб належним способом могли виконувати свої обов'язки. Місцеві спільноти і зацікавлені Ради нехай піклуються про втілення у життя рішень міжнародної Ради і інших Рад вищого рівня та про реалізацію їхніх програм, пристосовуючи їх, при необхідності, до власних обставин.

 

Стаття 34

 

Там де цього вимагає ситуація середовища, та потреби членів, у межах спільноти, під керівництвом тієї ж самої Ради можуть бути організовані секції або групи, які поєднують членів зі спільними інтересами, специфічними вимогами та ідентичною діяльністю. Ці групи можуть виробити для себе власний регламент зібрань та діяльності, залишаючись при цьому вірними вимогам, які походять з приналежності до спільноти. Національні Статути визначать необхідні критерії для організації та діяльності таких секцій та груп.

 

Стаття 35

 

1.   Дієцезіальні священики, які відчувають себе
покликаними Святим Духом для участі у харизмі святого
Франциска у спільноті світських, нехай згідно з власною місією
у народі Божім знаходять в ній відповідне місце і служіння.

2. Дієцезіальні священики-францисканці можуть також
об'єднатися у священицьке братерство для кращого вивчення
аскетичних та пастирських натхнень, які пропонує їм життя і
наука святого Франциска та Регула ФОС для кращого
здійснення свого покликання у Церкві. Бажано, щоб
священицькі братерства мали свої власні Статути, де були б
окреслені конкретні форми їх організації, братерських зустрічей, духовної формації та способи підтримання життєвого та активного спілкування з усім ФОС.

 

Стаття 36

 

1.    Великої допомоги у духовному та апостольському
розвитку ФОС можуть надати брати та сестри, які особистою
обітницею посвячуються жити духом Блаженств та віддаватись
глибокій молитві і служінню спільноті.

1. Ці брати і сестри можуть об'єднуватися у групи, згідно
   зі Статутами, ухваленими Національною Радою, або, якщо
   групи  поширюються   за межі   країни   -  ухваленими
   Міжнародною Радою ФОС.

 

Примітки до розділу І   частини III

1. Див. ГК 3,3; Заповіт, 14
2. Див. Канон 518.
3. Застосування, які витікають з цих принципів, будуть внесені у Частину III,   Розділ З
   поданої Конституції, присвячений спільноті на різних ступенях.
4. Ця вимога стосується спілкування спільнот, організації співпраці та єдності ФОС.

 

Розділ 2

 

ВСТУП ДО ОРДЕНУ ТА ФОРМАЦІЯ

Стаття 37

1.  Вступ до ФОС здійснюється у декілька етапів:
період посвячення (постулат), період формації (новіціат) та
складання Обітниці євангелічного життя згідно з Регулою (Рег.23).

1. Від самого початку вступу до спільноти починається
   шлях формації, який продовжується протягом всього життя.
   Пам'ятаючи, що Святий Дух є головним натхненником
   формації, уважно співпрацюючи з Ним, відповідальними за
   формацію вважаються: сам кандидат, спільнота, Рада зі
   старшим, відповідальний за формацію та духовний асистент.
2. Брати та сестри відповідають за власну формацію, за
   постійний розвиток та ревне вдосконалення у покликанні, яке
   отримали від Господа. Спільнота покликана допомагати їм
   своєю доброзичливістю, молитвою та прикладом на цьому

шляху.

4.  Національним та регіональним Радам належить, у
взаємній згоді, розробити та затвердити засоби формації,
пристосовані до місцевих умов, і які стануть у допомозі для
відповідальних за формацію у конкретних спільнотах.

Період посвячення

Стаття 38

1. Час посвячення (1) - це етап приготування до періоду формації у прямому значенні цього слова; він необхідний для розпізнавання покликання, а також для взаємного знайомства спільноти і кандидата. Він має гарантувати свободу та серйозність вступу до ФОС (Рег. 23).

2.  Тривалість та способи проходження періоду посвячення
окреслюються національними Статутами.

3.    Від Ради спільноти залежить прийняття рішення про
необхідність звільнення від проходження цього періоду
посвячення, враховуючи вказівки національної Ради.

Прийняття до Ордену

Стаття 39

1. Прохання про прийняття до Ордену надається
   кандидатом старшому місцевої або персональної спільноти,
   офіційним актом, по можливості у письмовому вигляді (Рег.
   2).
2. Умови для прийняття наступні: віросповідання
   католицької віри, життя у єдності з Церквою, добра оцінка
   морального способу життя, чітке розпізнання знаків покликання
   (2).
3. Старший разом з Радою спільноти колегіальне
   розглядають прохання, надають офіційну відповідь кандидатові
   і повідомляють спільноту.
4. Обряд прийняття здійснюється відповідно до Ритуалу
   ФОС. Акт прийняття реєструється у протоколі та зберігається
   в архіві спільноти.

Період формації

Стаття 40

 

1. Період формації (3) триває принаймні рік. Національний Статут може встановити довший період. Метою цього періоду є визрівання покликання, набуття досвіду євангелічного життя у спільноті та краще ознайомлення з Орденом. Ця формація здійснюється під час частих зібрань для занять та молитви та для на буття конкретного досвіду служіння та апостольства. Такі зібрання, наскільки це є можливим та необхідним, проводяться разом з кандидатами з інших спільнот (Рег. 23).

2.  Кандидати залучаються до медитації та читання
Святого Письма, до знайомства з особою та листами св.
Франциска, з францисканською духовністю, до вивчення
Регули та Конституції. Вони виховуються у любові до Церкви
та у прийнятті її навчання. Нехай намагаються євангелічним
способом переживати свої земні обов'язки у світі.

3.  Участь у зборах є обов'язковою вимогою для того, щоб
приєднатися до спільної молитви та життя спільноти.

4.   В  навчанні застосовується педагогіка в стилі
францисканського життя, яка відповідає ментальності братів
та сестер.

Обітниця євангелічного житія

Стаття 41

1. Кандидат після закінчення періоду початкової формації
просить старшого місцевої спільноти про допущення його до
складання Обітниці євангелічного життя. Рада спільноти після
того, як вислухає думки відповідального за формацію та
духовного асистента, таємним голосуванням вирішує питання
про допущення до складання Обітниці, дає відповідь
кандидатові і повідомляє спільноту (Рег. 23).

2.  Умови для складання Обітниці євангелічного життя
наступні:

-    досягнення віку, встановленого національними

Статутами;

           -    активна участь у формації протягом не менше року;

           -    згода Ради місцевої спільноти.

3.  Там, де це необхідно, можна продовжити час формації
але новий час не повинен бути більше одного року від часу
встановленого національним Статутом.

 

Стаття 42

1. Складання Обітниці   - це урочистий церковний акт,
   через який кандидат, пам'ятаючи про покликання, отримане
   від Христа, поновлює обітницю хрещення та прилюдно
   підтверджує своє особисте зобов'язання жити за Євангелієм
   у своєму світському стані за прикладом св. Франциска та
   дотримуючись Регули ФОС.
2. Обітниця євангелічного життя приєднує кандидата до
   Ордену, і за своєю суттю є довічною. Але з певних об'єктивних
   та педагогічних причин може бути складена тимчасова
   Обітниця, яка поновлюється щорічно протягом не більше трьох
   років. (Рег. 23; (6)).
3. Обітницю приймає старший місцевої спільноти або
   його делегат від імені Церкви та ФОС. Обряд складання
   Обітниці виконується згідно з вказівками Ритуалу (7).
4. Складання Обітниці накладає обов'язки не тільки на
   тих, хто її склав по відношенню до спільноти, але так само
   зобов'язує і спільноту піклуватися життєвим та релігійним
   станом тих, котрі склали Обітниці.
5. Акт складання Обітниці реєструється та зберігається в
   архіві спільноти.

 Стаття 43

Національні Статути встановлюють:

• мінімальний вік, необхідний для складання Обітниці євангелічного життя, але він не може бути меншим ніж повні 18 років (Рег. 23);
• знак приналежності до ФОС ( «ТАУ», або інший францисканський символ).

Постійна формація

Стаття 44

1.   Формація, яка почалася на попередніх етапах,
продовжується постійно та безперервно, її розуміють як
допомогу для навернення кожного (8) та усіх з метою виконання
їх місії у Церкві та суспільстві.

2. Спільнота повинна приділяти особливу увагу у формації тим, котрі щойно склали Обітниці і котрі мають тимчасові
Обітниці, щоб вони зростали у своєму покликанні і ще більше
укорінювались у приналежності до ФОС.

4. Постійна формація, яка здійснюється через реколекції, зустрічі, ділення має за мету допомогти братам і сестрам:

-   у слуханні та розважанні  над Словом Божим

«переходячи від Євангелія до життя та від життя до Євангелія» (Рег. 4);

-   в обговоренні у світлі віри і за допомогою документів

Церкви подій, які відбуваються у Церкві та у суспільстві, та допомогти дати їм вірну оцінку та зайняти вірну позицію;

-     у впровадженні та поглибленні   францисканського
покликання шляхом вивчення листів святого
Франциска, святої Клари та інших францисканських
джерел.

Сприяння покликанню до ФОС нових членів

 

Стаття 45

1.Сприяння покликанню нових членів до ФОС є обов'язком всіх братів і сестер, ознакою життєздатності самої спільноти. Брати та сестри, переконані у важливості францисканського способу життя, нехай просять Бога, щоб надав ласки францисканського покликання новим членам.

 

Примітки до   розділу 2   частини III.

 

1. Традиційно називається «Постулат».
2. Див. Канон 316
3. Традиційно називається «Новіціат».
4. Див. Ритуал ФОС, Примітки до вступу, п. 10 та наступн., та Розділ І.
5. Національні Статути можуть встановлювати більший строк.

 

1. Див. Ритуал ФОС, п.18 Вступу.
2. Див. Ритуал ФОС, Примітки до Вступу, ті.її. 12, ІЗ наступ., І Частину Розділу II
3. Див. ГК., Ст.8 та І Чел.103.

 

 

Розділ 3

 

СПІЛЬНОТИ НА РІЗНИХ РІВНЯХ

Місцева спільнота

 

Стаття 46

 

1.  Канонічне закладення місцевої спільноти належить до
компетенції регулярного старшого Першого Францисканського
Ордену, яке відбувається за проханням зацікавлених братів та
сестер після консультацій тау співпраці з Радою вищого рівня,
з якою нова спільнота буде підтримувати зв'язок відповідно
до національного Статуту (Рег. 22).

Для канонічного закладення спільноти поза францисканськими монастирями та храмами ченців Першого Францисканського Ордену та Третього Ордену Регулярного (ТОР) необхідна письмова згода єпископа. (1).

1. Для канонічного затвердження місцевої спільноти
   вимагається щонайменше п'яти членів, які склали довічну
   Обітницю євангелічного життя. Прийняття до Ордену та
   складання Обітниці у цих перших братів та сестер здійснює
   Рада іншої місцевої спільноти або Рада вищого рівня, яка
   належним чином займалася їх формацією. Документи про
   вступ та складання Обітниць, а також декрет про канонічне
   затвердження спільноти повинні зберігатися в архіві
   спільноти, а копія має бути надіслана до Ради вищого рівня.
2. Якщо в країні ще не існує спільноти ФОС, Президія МР
   ФОС приймає відповідні заходи.

Стаття 47

1. Кожна місцева спільнота, перша клітинка єдиного ФОС. доручається пастирській опіці того Першого францисканського Ордену, котрий її канонічно затвердив (Рег. 22).

2. Місцева спільнота може перейти під пастирську опіку

іншого Першого Францисканського Ордену шляхом, передбаченим у національному Статуті.

Стаття 48

1. У випадку припинення діяльності якої-небудь спільноти,
її майно, бібліотека та архів переходять до спільноти
безпосередньо вищого рівня.

2.   У випадку відродження спільноти вона, згідно з
Канонічним Правом, отримує назад власність, яка залишилася:

її бібліотеку та архів.

Рада спільноти

Стаття 49

1. Рада місцевої спільноти складається з посад: старшого,
   заступника старшого, секретаря, скарбника, відповідального
   за формацію та духовного асистента. В залежності від потреб
   конкретної спільноти можуть бути введені ще інші посади.
2. Спільнота на зборах або Капітулі обговорює питання,
   які стосуються її власного життя і організації. Раз натри роки
   на виборчому Капітулі обирає старшого та Раду по формі,
   окресленій у Конституції та національних Статутах (2).

Стаття 50

1.  До обов'язків Ради місцевої спільноти належить:

• впроваджувати ініціативи, необхідні для підтримки
  братерського життя;
• сприяти поліпшенню особистої, християнської і
  францисканської формації своїх членів та підтримувати
  їх у свідченні францисканського покликання та їх місії
  у світі,
• робити конкретний та сміливий вибір діяльності, відповідно до ситуації у спільноті, використовуючи багато різних можливостей у сфері апостольства.

 

Крім того, до обов'язків Ради належить:

а)  приймати рішення про прийняття та допущення до
складання Обітниці братами та сестрами(З);

б) встановлювати братерський діалог з членами, які
знаходяться в особливо важких обставинах та приймати
належні заходи;

в) приймати прохання про вихід зі спільноти та вирішувати
питання про виключення із спільноти;

г)  вирішувати питання про організацію секцій та груп
згідно з Конституцією та Статутом;

д)  приймати рішення відносно використання існуючих
фондів та, взагалі, у питаннях фінансової та економічної
діяльності спільноти;

е)  давати доручення членам Ради та іншим членам
спільноти, котрі склали обітницю євангельського життя.

ж) просити компетентних регулярних старших Першого
Францисканського Ордену та ТОР про надання відповідних
та підготовлених духовних асистентів;

з) виконувати інші обов'язки, про які вказано у Конституції
або необхідні для досягнення поставленої нею мети.

Посадові обов'язки у спільноті

Стаття 51

 

1.    Залишаючись разом з Радою відповідальним за
оживлення та керування спільнотою старший, як перша
відповідальна особа за спільноту, повинен піклуватися про
впровадження у життя директив та рішень, прийнятих
спільнотою та Радою, а також надавати їм інформацію про свою
діяльність.

 

2.    До обов'язків старшого, крім того, належить:

а) скликати, очолювати та керувати зборами спільноти і Ради; скликати кожні три роки виборчий Капітул спільноти,попередньо заслухавши Раду про регламент його проведення, тим сам викопавши формальність скликання Капітулу.

б) готувати щорічний звіт та відсилати його до Ради вищого рівня після попереднього затвердження Радою спільноти;

в)   репрезентувати спільноту в усіх її відносинах з церковними та цивільними владами. Крім того, якщо спільнота отримала статус цивільної юридичної особи, старший, якщо це можливо, стає законним її представником;

г)  просити, при згоді Ради, про пастирський або
братерський візити, принаймні раз у три роки;

д)  здійснювати всі справи, які згідно з Конституцією,
належать до його компетенції.

Стаття 52

1.    До обов'язків заступника старшого належить:

а)  співпрацювати зі старшим у дусі братерства та
допомагати йому у виконанні його обов'язків;

б)  викопувати доручення, отримані від Ради, зборів
спільноти чи Капітулу;

в)  заступати старшого у його вповноваженнях та
виконувати його обов'язки в разі його відсутності або при
наявності тимчасових перешкод;

г) взяти на себе функції старшого, коли посада залишається
вакантною (4).

 

2.    До обов'язків секретаря належить:

а)  складати офіційні акти спільноти і Ради та відправляти
їх належним адресатам;

б) піклуватися про своєчасне поновлення та ведення звітів
та протоколів, позначаючи в них дати прийняття, складання
Обітниці, смерті, виходу із спільноти та перехід у іншу
спільноту(5);

в)   підтримувати зв'язок та забезпечувати інформацію про події па всіх рівнях та, якщо необхідно, використовувати для цього засоби масової інформації.

 

3.    До обов'язків відповідального за формацію належить:

а)  координувати за допомогою інших членів Ради
формаційну діяльність спільноти;

б) проводити навчання та надихати братів і сестер
протягом періоду посвячення (6), новіціату та нових членів,
що склали обітниці;

в)  інформувати Раду спільноти про здатність кандидата
жити за Регулою перед прийняттям та перед складанням
Обітниці (7).

 

4.    До обов'язків скарбника належить:

а)  належним чином зберігати отримані внески, нотуючи
у спеціальний реєстр (журнал) окремі доходи, дату внеску, ім'я
того, хто вніс та того, хто зібрав;

б)  заносити до того ж самого реєстру статті витрат, чітко
відмічаючи їх призначення та дату, згідно з вказівками Ради
спільноти;

в) надавати звіт про свою діяльність зборам спільноти та
Раді, згідно з нормами національного Статуту.

 

5.    Вказівки, які відносяться до заступника старшого,
секретаря та скарбника, відповідно адаптовані, поширюються
па ті ж самі посади у спільнотах всіх рівнів.

Участь у житті спільноти

Стаття 53

1. Спільнота повинна пропонувати своїм членам зустрічі та співпрацю через зібрання, які треба проводити якнайчастіше, якщо дозволяє ситуація, та при участі всіх її членів (Рег. 24).

2. Спільнота нехай періодично збирається для участі у Святій Літургії як Церковна клітинка у дусі, що зміцнює братерські узи та визначає особливість та автентичність Францисканської Родини. Там, де немає можливості провести богослужіння для спільноти, братам необхідно разом брати участь у загальних богослужіннях Церкви (Рег. б; 8).

1. Включення до місцевої спільноти і участь у її житті є
   суттєвим і визначальним, щоб належати до ФОС. Необхідні
   належні ініціативи, які, згідно з вказівками національних
   Статутів, направлені на підтримку єдності з тими братами та
   сестрами спільноти, які в силу поважних причин - здоров'я,
   родинних вимог, праці або віддаленості - не можуть брати
   активну участь у житті спільноти.
2. Спільнота пам'ятає з вдячністю про братів і сестер, котрі
   відійшли у вічність і підтримує єдність з ними через молитву
   та Євхаристію.

5. Національні Статути можуть передбачити певні форми
зв'язку зі спільнотою тих, хто не будучи членом ФОС, хоче
брати участь у житті та діяльності спільноти,

Стаття 54

1. У випадку, коли спільнота любого рівня має у
розпорядженні рухоме або нерухоме майно, то, згідно з
національним Статутом, їй необхідно намагатися набути статус
цивільної юридичної особи.

2. Національні Статути на підставі відповідного для окреслення функцій юридичної особи з метою розпорядження майном та необхідного внутрішнього контролю; вони також повинні вміщувати положення, які б визначали процедуру передачі майна у випадку втрати статусу юридичної особи.

3. Національні Статути повинні встановити чіткі критерії для місцевих спільнот, які мають або використовують рухоме або нерухоме майно, щоб перед тим, як Рада складе вповноваження, була проведена ревізія фінансів та усього майна експертом, що не є членом спільноти або кількома членами спільноти.

Перехід до іншої спільноти, вихід, усунення та виключення зі спільноти та з Ордену

Перехід Стаття 55

Якщо брат з будь-якої поважної причини бажає перейти до іншої спільноти необхідно, попередивши Раду спільноти, до якої він належить, подати мотивоване прохання на ім'я старшого спільноти, до якої він бажає перейти. Рада останньої спільноти виносить своє рішення після отримання необхідної інформації у письмовому вигляді від спільноти, до якої він належав.

Тимчасові заходи

Стаття 56

 

1. Брати та сестри, які мають труднощі, можуть офіційно просити про тимчасовий вихід зі спільноти. Рада, після братерської розмови старшого і асистента з зацікавленою особою, розглядає це прохання з любов'ю та розсудливістю. Якщо мотивація с обґрунтованою, то після деякого часу для обміркування, який надасться братові або сестрі, що переживає труднощі, Рада приймає його прохання (Рсг. 23).

2.  Часті та тривалі відмови від виконання обов'язків, які
пов'язані з життям у спільноті або поведінка, що суперечить
правилам Регули, повинні бути розглянуті Радою у діалозі з
братом або сестрою, що має провину. 1 тільки у випадку
впертості чи  повторенні дій, Рада може прийняти рішення
таємним голосуванням про тимчасове призупинення
приналежності такої особи до спільноти, повідомивши її
письмово.

3.  Добровільний вихід та рішення про тимчасове
призупинення приналежності особи до спільноти повинні
бути занесені до реєстру спільноти. Таке рішення несе за собою
звільнення особи від участі у зборах та діяльності спільноти,
від права голосу, як активного так і пасивного, але залишає
право приналежності до ФОС.

Стаття 57

1. Світський францисканець, у випадку добровільного
   виходу  із спільноти або тимчасового  призупинення
   приналежності до спільноти, має право просити про своє
   повернення, звертаючись письмово з відповідним проханням
   до старшого.

Рада, розглянувши наведені зацікавленою особою
мотивації, обговорює і визначає наскільки вони були
поважними, щоб спричинити    вихід або призупинення
приналежності до спільноти та, у разі позитивного рішення,
цю особу поновлюють у спільноті. Рішення про це заноситься
до протоколів спільноти.

Остаточні заходи

Стаття 58

1. У випадку добровільного остаточного виходу зі
   спільноти зацікавлена особа подає обґрунтоване письмове
   прохання старшому спільноти. Старший разом з асистентом
   доброзичливо і делікатно обговорюють прохання з братом чи
   сестрою і доповідає про це Раді. Якщо брат підтверджує
   письмово своє рішення, Рада бере його до відома та повідомляє
   зацікавлену особу письмово про своє рішення. Остаточний
   вихід заноситься до реєстру спільноти; про це повідомляється
   Раді вищого рівня.
2. У випадках поважних звинувачень, зовнішніх
   обтяжуючих фактів та юридичне доведених провин, старший
   та асистент місцевої спільноти доброзичливо і делікатно
   розмовляють з братом чи сестрою та інформують Раду. Брату
   чи сестрі надається час для роздумування та розпізнання
   ситуації, що склалась, можливо з допомогою компетентної
   особи, що є поза спільнотою. Якщо час, відведений на
   роздумування, пройшов безрезультатно, Рада місцевої
   спільноти, до якої належить зацікавлена особа, звертається до
   Ради вищого рівня з проханням про усунення її з ФОС. Таке
   прохання повинно супроводжуватися усіма документами, що
   стосуються цієї справи.

Рада вищого рівня після колегіального розгляду заяви та відповідних документів видає декрет про усунення, переконавшись в дотриманні закону та Конституції.

3.  Брат, що прилюдно відходить від віри та пориває з
єдністю   Церкви або, якому оголошено про покарання та
відлучення від Церкви, перестає бути членом ФОС, Це не
знімає з Ради місцевої спільноти відповідальність за
обговорення ситуації, що склалась, з зацікавленою особою та
пропонування їй братерської допомоги.

Рада вищого рівня за проханням Ради місцевої спільноти

збирає докази та офіційно заявляє про виключення з Ордену.

4. Щоб Декрет про виключення або усунення міг набрати чинності, він повинен мати підтвердження національної Ради, до якої передаються всі документи.

Стаття 59

Кожен, хто вважає себе потерпілим щодо прийнятого
відносно нього рішення, може звернутися з апеляцією протягом
трьох місяців до Ради вищого рівня від тієї, яка прийняла
рішення, і до наступних інстанцій - до Рад вищих рівнів, аж до
Президії Міжнародної Ради ФОС, та як до остаточної інстанції
- до Апостольського Престолу.                                    

Стаття 60

 

Все, про що йде мова у цій Конституції відносно місцевих спільнот, можна пристосувати, у міру можливостей, до персональних спільнот.

Регіональна спільнота

Стаття 61

 

1.  Регіональна спільнота - це органічне об'єднання всіх
місцевих.спільнот, які існують на території регіону, або, які
можуть увійти у природне об'єднання між собою завдяки
географічній близькості, наявності спільних проблем або
гастирської послуги. Спільнота забезпечує зв'язок між
місцевими спільнотами та національною спільнотою у єдності
ФОС та колегіальній співпраці різних Францисканських чинів,
які здійснюють духовну асистенцію у цьому регіоні.

2.   Створення регіональної спільноти належить до
компетенції національної Ради у відповідності з нормами
Конституції та національного Статуту. Про це інформуються

компетентні регулярні старші вищого рівня чернечих Орденів до яких належить звертатись про надання духовної асистенції,

Регіональна спільнота:

• оживлюється та керується Радою та старшим;
• у своїй діяльності керується національним та власним Статутом;
• має власне приміщення.

Стаття 62

1. Регіональна Рада призначається відповідно до положень
   національного Статуту та власного регіонального Статуту. В
   самій регіональній Раді може бути створений виконавчий
   комітет, чиї права та обов'язки визначаються цими самими
   Статутами.
2. До обов'язків регіональної Ради відноситься:

а)  готувати виборчі Капітули;

б)   підтримувати, оживляти та координувати у межах
регіону життя та діяльність ФОС та його взаємодію з діючою
Церквою;

в)  згідно з вказівками національної Ради тау співпраці з
нею розробляти та втілювати   в життя програми та плани
діяльності ФОС у регіоні та реалізувати їх разом з місцевими
спільнотами;

г)   направляти   місцевим   спільнотам   директиви
національної Ради та діючої Церкви;

ц) забезпечувати підготовку аніматорів;

е) пропонувати місцевим спільнотам види діяльності для
підтримки їх дієвості та формації;

ж)  обговорювати та затверджувати річні звіти до
національної Ради;

з)  здійснювати братерські візити до місцевих спільнот,
навіть при відсутності запрошення, якщо цього вимагають
обставини;

і) приймати рішення відносно використання існуючих фондів та, взагалі, питань фінансової та економічної /пильності регіональної спільноти;

й) до закінчення терміну діяльності регіональної Ради її фінансова ситуація, нерухомість та майно мають бути оціненими аудитом, котрий не є членом цієї Ради або групою братів та сестер зі спільноти;

к) виконувати інші обов'язки, які окреслені у Конституції або необхідні для досягнення поставленої мети.

Стаття 63

1.  Залишаючись незмінно разом з Радою відповідальним
за оживлення та керування регіональної спільноти, старший,
як головна відповідальна особа, повинен піклуватися про
впровадження у життя директив та рішень Ради, яку вій
інформує про свою діяльність.

2.  Крім цього, до обов'язків старшого регіональної
спільноти належить:

а)  скликати та очолювати збори регіональної Ради;
скликати кожні три роки регіональний виборчий Капітул
спільноти, попередньо заслухавши Раду, про регламент його
проведення, тим сам виконавши формальність скликання
Капітулу;

б)  очолювати та затверджувати вибори у місцевих
спільнотах особисто або через свого делегата, який входить
до регіональної Ради, крім духовного асистента;

в)  здійснювати братерські візити до місцевих спільнот
особисто або через свого делегата, члена регіональної Ради;

г)брати участь у зустрічах, які скликає національна Рада;

д) презентувати спільноту, коли вона має статус цивільної
юридичної особи;

е) готувати річний звіт до національної Ради;

ж)  просити, при згоді Ради, про пастирський та
братерський візити, принаймні раз на три роки.

 

Стаття 64

Регіональний Капітул, це представницький орган всіх існуючих у регіоні спільнот з виборчою та установчою владою.

Національні Статути окреслюють формальності його скликання, склад, структуру, періодичність та компетенцію.

 Національна спільнота

Стаття 65

1.  Національна спільнота - це органічне об'єднання
місцевих спільнот, які існують на території однієї або більше
країн, поєднаних та скоординованих між собою регіональними
спільнотами у межах яких вони існують.

1. Організація нових національних братерських спільної
   належить до Президії Міжнародної Ради за проханням та після
   діалогу з Радами зацікавлених спільнот. Про це нехай
   інформують компетентних регулярних старших вищого рівня
   чернечих Орденів, до яких належить звертатись про надання
   духовної асистенції.
2. Національна спільнота:

- оживлюється та керується Радою та старшим;

- керується своїм власним Статутом;

- має власне приміщення ;

Стаття 66.

1. Склад Національної Ради визначається відповідно до положень національного Статуту. В середині самої Ради може бути створений виконавчий комітет з повноваженнями, окресленими цим же Статутом.

До обов'язків національної Ради належить:

а)   готувати національний виборчий Капітул згідно з
власним Статутом;

б)  висвітлювати та поширювати духовність світських
францисканців на теренах її діяльності;

в)    складати   програми   щорічної   діяльності   на
національному рівні;

г) шукати, визначати, друкувати та розповсюджувати
необхідні засоби та матеріали для формації світських
францисканців;

д) оживляти та координувати діяльність регіональних Рад;

е)  підтримувати зв'язки з Президією Міжнародної Ради
ФОС;

ж) вибирати національного представника до Міжнародної
Ради та покривати всі витрати, необхідні для виконання його
уповноважень;

з)  обговорювати та затверджувати річний звіт до
Міжнародної Ради;

і) піклуватися про живу присутність ФОС у структурах Церкви на національному рівні;

к) планувати, коли цього вимагають обставини, братерські візити до регіональних і місцевих спільнот, навіть без запрошення;

л) вирішувати питання відносно розподілення наявних фондів та, взагалі, фінансової та економічної діяльності;

м) до закінчення терміну діяльності національної спільноти фінанси та майно, що належать їй, мають бути оцінені аудитом, котрий не є членом національної Ради або групою ревізорів із членів спільноти;

н) виконувати інші обов'язки, окреслені у Конституції, або необхідні для виконання власних завдань.

 

Стаття 67

1. Старший, як головна відповідальна особа, залишаючись
незмінно співвідповідальним з Радою за оживлення та
керування національною спільнотою, повинен піклуватися
про впровадження у життя директив та рішень Ради, яку він
інформує про свою діяльність.

2.  Крім цього до обов'язків старшого національної
спільноти належить:

а) скликати та очолювати збори національної Ради. Кожні
три роки скликати національний виборчий Капітул згідно з
вимогами національного Статуту, при цьому заслухавши Раду
про регламент його проведення, тим сам виконавши
формальність скликання Капітулу;

б)   направляти та координувати разом з членами
національної Ради оперативну діяльність на національному
рівні;

в) робити звіти про життя та діяльність ФОС у своїй країні
на Раді та на національному Капітулі;

г) представляти національну спільноту у відносинах з
церковними та цивільними владами; коли спільнота ФОС має
статус цивільної юридичної особи, старший стає її офіційним
представником;

д)   очолювати регіональний виборчий Капітул та
затверджувати його особисто або через свого делегата - члена
національної Ради, крім духовного асистента;

е)  здійснювати братерський візит до регіональних Рад
особисто або через свого делегата, члена національної Ради;

ж)  просити, при згоді Ради, про пастирський або
братерський візити, принаймні раз на шість років.

Стаття 68

1. Національний Капітул це представницький орган спільнот, що існують на території однієї країни або нації, з

 

законодавчою, установчою та виборчою владою. Він має право приймати законодавчі рішення та встановлювати норми у національній сфері згідно з Регулою та Конституцією. Національні Статути визначають кількісний склад, періодичність, компетенцію та способи скликання національного Капітулу.

2. Національні Статути можуть передбачати інші види зустрічей та зібрань з метою сприяння життю та апостольства

на національному рівні.

 

Міжнародна спільнота

Стаття 69

1. Міжнародна спільнота формується шляхом органічного
об'єднання   всіх   католицьких   спільнот      світських
францисканців цілого світу. Вона ідентифікується з цілим ФОС.
У Церкві вона являє собою власну юридичну особу. Вона
організує та проводить свою діяльність згідно з Конституцією
та власним Статутом.

2.  Міжнародна спільнота керується та оживлюється
міжнародною Радою (МР ФОС ) її Президією та генеральним
міністром. Вона має свій центр у Римі, Італія.

Стаття 70

1.  Міжнародна Рада складається з наступних членів, які
вибираються згідно з Конституцією та власним Статутом:

• брати, які склали Обітницю євангелічного життя;
• представники францисканської молоді (ФМ).

Крім того, до міжнародної Ради входять також чотири генеральні асистенти.

2.  У лоні міжнародної Ради створена Президія МР ФОС,
яка єн невід'ємною частиною.

1. Міжнародна Рада збирається на Генеральний Капітул
   ФОС, який має законодавчу, установчу та виборчу влади. Він
   приймає законодавчі рішення та встановлює норми згідно з
   Регулою та Конституцією.
2. Міжнародна Рада збирається на виборчий Генеральний
   Капітул кожні 6 років і щонайменше раз між двома виборчими
   Капітулами, згідно з нормами Конституції та міжнародного
   Статуту ФОС.

Стаття 71

Метою та завданням МР ФОС є:

а) заохочувати та підтримувати серед віруючих євангелічне
життя у дусі св. Франциска з Ассизі у їх світському стані по
всьому світі;

б) зміцнювати узи спілкування, співпраці та обміну між
національними спільнотами; сприяти плідності спільності та
взаємозалежності спільнот ФОС, зміцнювати почуття цінності
єдності ФОС, шануючи і враховуючи особливості кожної особи
ї спільноти;

в)  гармонізувати здорові традиції, що витікають з
первісного характеру ФОС, з передовими досягненнями у
богословській, душпастирській та законодавчій сферах з огляду
на специфічну євангелічно-францисканську формацію;

г)  згідно з традицією ФОС робити свій внесок у
поширення цінних ідей та ініціатив, які сприяли б зростанню
присутності світських францисканців у житті Церкви та
суспільства;

д) визначати орієнтири та встановлювати пріоритети для
діяльності;

е) роз'яснювати Конституцію відповідно до її статті 5,2;
2. Міжнародні Статути визначають особливості складу

Міжнародної Ради та її скликання.

 

Стаття 72

 

Президія МР ФОС складається з:

• генерального міністра;
• віце-міністра;
• міжнародних радників;
• члена Францисканської Молоді;
• генеральних асистентів ФОС.

 

Стаття 73

До обов'язків та завдань Президії належить:

• слідкувати за виконанням рішень і орієнтацій
  Генерального Капітулу ФОС;
• координувати, оживлювати та керувати ФОС у
  міжнародному масштабі, щоб взаємозалежність і взаємна
  співпраця спільнот нарізних рівнях були реальністю;
• в дусі служіння втручатися в обставини для надання
  братерської допомоги в роз'ясненні та вирішенні серйозних та
  невідкладних проблем ФОС, інформуючи про це зацікавлену
  національну Раду та наступний Генеральний Капітул;
• на світовому рівні зміцнювати взаємні стосунки у
  співпраці між ФОС та іншими членами Францисканської
  Родини;
• організовувати з'їзди та зібрання відповідно до норм
  Міжнародного Статуту для оживлення життя та апостольської
  діяльності ФОС на міжнародному рівні;
• співпрацювати з організаціями та асоціаціями, які
  відстоюють ті ж самі цінності;
• виконувати інші обов'язки, визначені Конституцією, або
  необхідні для досягнення поставленої мети.

 

Стаття 74

1.  Залишаючись відповідальним разом з Президією у
керуванні та оживленні міжнародної Ради ФОС, генеральний
міністр, як головна відповідальна особа піклується про те, щоб
впроваджувалися у життя напрямки та рішення Генерального
Капітулу та Президії, інформуючи їх про свої дії.

2. Крім того, до обов'язків генерального міністра належить:

а) скликати та очолювати збори Президії, згідно з власним
Статутом;

б) скликати при згоді Президії Генеральний Капітул та
очолювати його;

в) бути наглядним та ефективним прикладом єдності та
життєдайної спільності між ФОС та генеральними міністрами
Першого Францисканського Ордену і ТОР, перед якими він
презентує ФОС, та підтримувати зв'язок з Конференцією
генеральних асистентів;

г) презентувати ФОС на світовому рівні перед церковними
та цивільними владами. Якщо міжнародна спільнота становить
цивільну юридичну особу, то її юридичним представником є
генеральний міністр;

д) здійснювати братерські візити до національних Рад. як
особисто, так і через свого делегата;

е) головувати на виборах національних Рад як особисто,
так і через свого делегата;

ж)  просити, конференцію генеральних міністрів Першого
Ордену та ТОР про пастирський візит, при згоді Президії;

з)  втручатися у термінові справи та інформувати про це
Президію;

ї) підписувати офіційні документи міжнародної спільноти ФОС;

к) використовувати при згоді Президії та разом з іншим радником Президії, призначеним для цього, власні цивільні права міжнародної Ради;

л) перед кожним Генеральним Капітулом проводити бухгалтером, котрий є не задіяний в фінансовій діяльності Президії.

Стаття 75

Примітки до розділу 3 частини III.

 

1. Див. Канон 312.
2. Див. ГК ст.76 наст.
3. Див. ГК ст.39,3 та 41,1.
4. Див. ГК ст.81,1.
5. Кожна місцева спільнота мас принаймні реєстр записаних членів (прийняття, складання
   Обітниці, переміщення, смерть, та будь-які інші важливі анотації, які відносяться до
   окремих членів), реєстр протоколів та адміністративний реєстр.
6. Див. ГК. ст.39 наст. Про участь духовних асистентів у формації, див. ГК. ст.89,4.
7. Див. ГК ст.41.

 

 

Розділ 4

 

ВИБОРИ НА ПОСАДУ ТА ЗАКІНЧЕННЯ ТЕРМІНУ

 

Стаття 76

 

1. Виборчі Капітули нарізних рівнях відбуваються згідно з
   Церковним Правом (1) та Конституцією. Скликання має бути
   оголошено завчасно, принаймні за місяць, з визначенням
   місяця, дня та години виборів.
2. Виборчий Капітул очолює старший Ради безпосередньо
   вищого рівня або його делегат, який затверджує вибори. В
   місцевих або регіональних спільнотах старший або його
   делегат, що очолює збори, не повинні належати до тієї
   спільноти, де відбуваються вибори. Нехай на них буде
   присутній духовний асистент безпосередньо вищого рівня або
   його делегат, як свідок єдності з Першим Францисканським
   Орденом або ТОР. Представник Конференції генеральних
   міністрів Першого Францисканського Ордену та ТОР
   затверджує вибори до міжнародної Президії.
3. Голова Капітулу та духовний асистент вищого рівня не
   мають права голосу.
4. Для кожного виборчого Капітулу призначаються один секретар та два лічильника голосів (2).
    

Стаття 77

 

1. У місцевій спільноті члени, які склали довічну Обітницю, мають голос активний - можуть обирати, та пасивний - можуть бути обраними. Члени, які склали тимчасову Обітницю євангелічного життя, мають тільки активний голос.

2. На інших рівнях активний голос мають:

• члени Ради, що відходить;
• представники безпосередньо нижчого рівня;
• представники францисканської молоді, якщо вони склали Обітниці.

У конкретних Статутах необхідно визначити більш конкретні норми, пристосовуючи їх до поданих норм, щоб забезпечити якнайширшу виборчу основу. Пасивний голос мають світські францисканці виборчої території, що склали довічну Обітницю.

1. Обидва національний та міжнародний Статути кожен
   на своєму рівні можуть визначити об'єктивні обмеження щодо
   осіб, які можуть бути обрані на різні посади.
2. Більше половини делегатів, що мають активний голос,
   повинні бути присутні на виборчому капітулі, щоб він мав
   чинність. Стосовно місцевих спільнот національний Статут
   може встановити інші норми.

Стаття 78

1. Для обрання старшого потрібна абсолютна більшість
   голосів з числа присутніх, поданих у таємному голосуванні.
   Після двох безрезультатних голосувань переходять до
   наступного голосування між двома кандидатами, які отримали
   більшість голосів або, якщо їх більше двох - то між двома
   старшими за стажем складання Обітниць; якщо після третього
   голосування кількість поданих голосів однакова, то старшим
   обирається особа, старша за стажем складання Обітниці.
2. Заступник старшого обирається таким же чином.

З Для обрання членів Ради після першого голосування, що не виявило абсолютної більшості, достатньо мати відносну більшість голосів тих, що беруть участь у другому таємному голосуванні, якщо конкретні Статути не вимагають більш широкої більшості.

4. Секретар оголошує результати виборів; голова зборів відповідно до Ритуалу (3) затверджує результати виборів. Якщо все відбулося згідно з регламентом, то обрані приймають

посади.

 

Стаття 79

1. Старший та його заступник можуть обиратися на два
   наступних трирічних періоди. Для обрання на посаду старшого
   або його заступника на третій останній термін, необхідно
   отримати 2/3 голосів тих, що беруть участь у першому таємному
   голосуванні.
2. Старший, котрий залишає посаду, не може бути обраний
   заступником.

3.   Члени Ради можуть бути обраними на декілька
наступних трирічних термінів. Починаючи з третього триріччя
для їх обрання необхідна більшість з 2/3 голосів присутніх після
першого голосування.

1. Генеральний міністр, його заступник та члени Президії
   можуть бути обрані тільки на два 6-річні терміни.
2. Рада вищого рівня має право та обов'язок визнати
   вибори недійсними та призначити їх знову в усіх випадках,
   коли не були дотримані існуючі норми.

Стаття 80

 

Місцеві Статути можуть визначати інші конкретні норми стосовно виборів, якщо вони не суперечать Конституції.

 

 

Заміщення вакантних посад, відмова від посади та

звільнення

Розподіл вакантних посад

Стаття 81

1. Якщо посада старшого залишилась вакантною з причини смерті, прийнятої відмови або іншої перешкоди, що має остаточний характер, то заступник старшого бере на себе його обов'язки до закінчення мандату на термін обрання.

Якщо посада заступника є вакантною, то один з членів ради обирається радою спільноти на посаду заступника для служіння до наступних виборів.

Якщо посада члена ради є вакантною, рада заміщає її до наступних виборів відповідно до норм власного Статуту.

 

 

Несумісні посади

Стаття 82

 

Несумісними є посади:

а) посада старшого двох різних рівнів;

б) посада старшого, заступника, секретаря та скарбника
на тому ж самому рівні.

Відмова від посади

Стаття 83

 

1.  Відмова старшого будь-якого рівня на Капітулі
затверджується Капітулом. Відмова старшого поза Капітулом
подається на розгляд його Раді. Відмова набирає чинності після
її затвердження старшим вищого рівня (5); Для генерального
міністра - має бути затвердження конференцією генеральних
міністрів Першого Ордену та ТОР.

2.              Відмова від інших посад подається на розгляд старшому
та його Раді, до компетенції якої належить прийняти відмову.

Звільнення з посади

Стаття 84

 

1.  У випадку не виконування своїх обов'язків з боку
старшого зацікавлена Рада у братерському діалозі чітко
висловлює своє занепокоєння старшому. Якщо це не дало
позитивних результатів, Рада інформує про це Раду вищого
рівня, до компетенції якої належить розгляд справи. В разі
потреби, рішення про зміщення старшого приймається таємним
голосуванням.

1. Якщо існує поважна публічна доведена причина, Рада
   вищого рівня після братерської розмови з зацікавленою особою
   може у таємному голосуванні видати наказ про звільнення
   старшого нижчого рівня.
2. У разі існування поважних причин, усунення з посад
   інших членів Ради вирішується Радою, до яких вони належать,
   після братерської розмови з особою таємним голосуванням.
3. Оскарження, яке саме по собі відкладає зміщення з
   посади, можна подавати до Ради безпосередньо вищого рівня
   протягом ЗО днів, після чого можна звертатися до інших
   інстанцій Ордену.
4. Звільнення генерального міністра належить до
   компетенції конференції генеральних міністрів Першого Ордену
   та ТОР.
5. В тому випадку, якщо є серйозна безвідповідальність,
   бездіяльність або порушення з боку старшого або Ради, Рада
   вищого рівня наносить братерський візит для вивчення справи,
   і, якщо потрібно, просить про пастирський візит. Метою цих
   візитів є доброзичливо і ретельно розібратись в обставинах і
   прийняти оптимальне рішення, не виключаючи можливості

зміщення Ради або задіяних членів Ради.

 

Примітки до розділу 4 частини III.

 

1.     Див. Канон 164 seq.

2.     Див. Канон 173.

3.     Див. Ритуал ФОС Розд.11, Част. ІІ.

4.     Див. ГК ст.70,4

5.     Див. ГК стт.76,78:

 

Розділ 5

 

ДУХОВНА ТА ПАСТИРСЬКА ДОПОМОГА ФОС

 

Стаття 85

 

ФОС, як невід'ємна частина Францисканської Родини.
ї будучи покликаним жити харизмою св. Франциска у світі,
має особливі і тісні стосунки з Першим Орденом та ТОР (1)

Духовне та пастирське піклування про ФОС, яке
довірене Церквою Першому Францисканському Ордену та ТОР
- це обов'язок, насамперед, їх генеральних та провінціальних
міністрів. Від них залежить «Вище керівництво» («АШІІ8
Мосіегатеп»), про яке йде мова у Каноні 303. «Аігіш Мосіегатєп»
повинно гарантувати вірність ФОС францисканській харизмі.
єдність з Церквою та зв'язок з Францисканською Родиною -
цінності, які для світського францисканця є життєвим
обов'язком.(2).

Стаття 86

1.  Генеральні та провінціальні міністри виконують свій
обов'язок перед ФОС через:

• закладання спільнот;
• пастирські візити;
• духовну асистенцію для спільнот різних рівнів. Вони можуть виконувати ці обов'язки як особисто, так і через своїх делегатів.

2. Це служіння міністрів-ченців доповнює, але не замінює
служіння старших та Ради світських, до яких належить
керівництво, координація та оживлення спільнот на різних

рівнях

 

Стаття 87

 

1. По відношенню до ФОС в цілому «Altius Moderamen»
   повинно виконуватися генеральними міністрами колегіально.
2. До завдань Конференції генеральних міністрів Першого
   Ордену та ТОР належить:

а) входити у контакти з Апостольським Престолом в
усьому, що стосується справ узгодження законодавчих та
літургійних документів, які належить узгоджувати з
Апостольським Престолом;

б) візитувати МР ФОС та її Президію (3);

в) затверджувати вибори Президії МР ФОС.

3. Кожен генеральний міністр у межах своєї компетенції
(у рамках свого ордену) піклується про зацікавлення членів
свого ордену асистенцією та про їх духовну підготовку для
служіння ФОС згідно з власними Конституціями та
Конституцією ФОС.

Стаття 88

1. Провінційні міністри та інше "Вище керівництво" в
межах власної юрисдикції гарантують духовну асистенцію
місцевим спільнотам, довіреним їхній опіці. Вони виховують
інтерес у своїх ченців до світських францисканців і піклуються,
щоб відповідні, добре підготовлені особи були призначені для
служіння як духовні асистенти.

2. Саме до компетенції провінційних міністрів в рамках їх
юрисдикції належить:

а) засновувати канонічно нові місцеві спільноти і
гарантувати їм духовну асистенцію;

б) духовно оживлювати, відвідувати місцеві спільноти,
котрі е під їх юрисдикцією;

в) бути інформованим про духовну асистенцію, що
надається Францисканському Ордену Світських.

3.            Провінційні міністри несуть духовну відповідальність за

спільноти, які вини заснували.

Провінційні міністри різних чинів, які мають
юрисдикцію на одній і ті ж території, повинні разом шукати
найбільш сприятливі засоби, щоб гарантувати духовну
асистенцію місцевим спільнотам, котрі, опинившись поза їх
контролем, можуть бути позбавленими її.

Провінційні міністри різних чинів, які мають
юрисдикцію на одній і тій же території нехай разом шукають
найбільш сприятливі засоби, щоб колегіально виконувати свою
місію відносно регіональних та національних спільнот ФОС.

Стаття 89

1. У силу життєво важливих взаємовідносин між ченцями
л світськими у Францисканській Родині та з огляду   на
відповідальність, покладену на провінційних міністрів, всім
спільнотам повинна бути забезпечена духовна асистенція, як
основний елемент єдності.

2. Духовний   асистент   -   це   особа,   призначена
провінційним міністром для служіння конкретній спільноті
ФОС.

3. Духовний асистент повинен бути францисканським
ченцем Першого Ордену або ТОР, щоб свідчити про
францисканську духовність та братерську любов ченців до
світських францисканців; вій сам повинен стати ланкою, що
єднає його Орден та ФОС.

4. Якщо немає можливості надати духовну асистенцію
спільноті, компетентний провінційний міністр може доручити
служіння в якості духовного асистента:

а)  братам-ченцям   або   сестрам-черницям   інших
францисканських згромаджень;

б) дієцезіальним священикам або іншим особам,
спеціально підготовленим для цього служіння, котрі є членами
ФОС;

в) іншим дієцезіальним клірикам або ченцям, котрі не є францисканцями.

5. Попереднє підтверджене призначення духовного асистента провінційним міністром або місцевим ординарієм, якщо це необхідно, не звільняє провінційного міністра-францисканця від відповідальності за якість пастирського служіння і духовної асистенції, що надається.

 

Стаття 90

1.   Головним   завданням   духовного   асистента   є
передавання францисканської духовності та співпраця у
початковій та постійній формації братів та сестер.

1. Духовний асистент має право голосу, є членом Ради
   спільноти, котрій надає духовну асистенцію, і співпрацює з нею
   в усіх видах діяльності. Духовний асистент не має права голосу
   у фінансових питаннях.
2. Специфічно:

а) Генеральні духовні асистенти виконують своє служіння
для Президії міжнародної Ради ФОС; вони становлять
конференцію генеральних духовних асистентів і колегіальне
здійснюють духовну асистенцію ФОС у цілому;

б) Національні духовні асистенти виконують своє
служіння національній Раді, здійснюють духовну асистенцію
ФОС на усій території національної спільноти, та координують
на національному рівні служіння регіональних асистентів.
Якщо їх більше ніж один,  вони  становлять конференцію і
служать колегіальне;

в) Регіональні духовні асистенти надають служіння
регіональній Раді і піклуються про духовну асистенцію
регіональної спільноти. Якщо їх більше ніж один, вони
становлять конференцію і служать колегіальне;

г) Місцеві асистенти служать місцевій спільноті та її Раді.

 

Стаття 91

 

1. Рада спільноти кожного рівня звертається до компетентних провінціальних міністрів Першого Ордену та ТОР про призначення відповідних і підготовлених асистентів.

2. Специфічно:

а)  Президія МР ФОС звертається з проханням про
призначення  генерального духовного  асистента    до
відповідного генерального міністра кожного чину;

б)  Національна Рада просить провінційного міністра
кожного чину про призначення національних асистентів, які
співпрацюють колегіальне з провінційними міністрами, маючи
юрисдикцію па території національної спільноти.

в)  Регіональна Рада просить провінційного міністра
кожного чину про призначення регіональних асистентів, які
співпрацюють колегіальне з провінційними міністрами, маючи
юрисдикцію на території регіону.

г)  Місцева Рада просить провінційного міністра
відповідного чину про призначення духовного асистента.

 

Примітки до розділу 5 частини III.

1.     З францисканської історії та Конституцій Першого Францисканської о Ордену та
ТОР стає очевидним, що ці Ордени, завдяки спільному походженню та з волі Церкви.
зобов'язані надавати пастирську та духовну допомогу ФОС, Див.Конст.ОФМ.60; Конст
ОФМ.Конв.,1 16. Конст.ОФМ Кап., 95 та Конст. ТОР, 157: Регули Третього Ордену
папи Лева XIII 3.3; Регулу папи Павла VI, 26.

2.     Див  Рег ФОС, ст. 6.

3.     Див. ГК ст.94,2 і 3.

4.     Див. ГК ст.6,1.

5.     Див. ГК ст.91.

Розділ 6

 

БРАТЕРСЬКИЙ ТА ПАСТИРСЬКИЙ ВІЗИТИ

 

Стаття 92

 

1. Метою обох візитів, як пастирського так і братерського
   є оживлення францисканського та євангельського духу,
   забезпечення вірності харизмі та Регулі, пропонування
   допомоги у житті спільноти, зміцнення єдності ФОС та
   заохочення до якнайбільшого поєднання з Францисканською
   Родиною та Церквою (Рег. 26).
2. Зі згоди відповідної Ради запрошення здійснити візит
   як братерський так і пастирський виходить:

а)  від старшого місцевої і регіональної спільноти до Ради
безпосередньо вищого рівня та до відповідної конференції
духовних асистентів щонайменше один раз на три роки;

б) від старшого національної Ради до Президії МР ФОС
та до Конференції генеральних асистентів щонайменше один
раз на шість років;

в)  від генерального міністра ФОС до Конференції
генеральних міністрів один раз на шість років .

3.  В разі невідкладної складної ситуації в спільноті або,
якщо старший чи Рада не просять про візитацію, братерський
або пастирський візит здійснюється за ініціативою відповідної

Ради вищого рівня або конференції духовних асистентів.

 

Стаття 93

 

1. При візитації місцевих спільнот та Рад різних рівнів
   візитуючий перевіряє євангелічну та апостольську
   життєздатність, виконання норм Регули і Конституції та єдність
   спільноти з ФОС та Церквою.
2. Під час візитації місцевих спільнот та Рад різних рівнів
   візитуючий повідомляє зацікавлену Раду про мету та програму свого візиту. Він знайомиться з реєстрами та документами, включаючи ті, які відносяться до попередніх візитів, до виборів Ради та фінансових справ. Особа, що наносить візит готує звіт про проведений візит, долучає його до відповідної документації спільноти, якій наноситься візит, та знайомить з ним Раду, яка побажала цієї візитації.

3.  Під час візитації місцевої спільноти візитуючий
зустрічається зі всією спільнотою та з групами чи секціями, на
які вона поділяється. Він приділяє особливу увагу братам та
сестрам, які перебувають на етапі формації, та тим, котрі просять
його про особисту зустріч. Там, де це є необхідне, по-братерськи виправляє недоліки, які були помічені.

4.  Двоє візитуючих - чернець та світська особа можуть,
якщо це є на користь спільноті, здійснити візитацію одночасно,
попередньо узгодивши програму, що найбільше відповідає місії
кожного з них.

5.   Пастирський та братерський візити, здійснені
візитуючими безпосередньо вищого рівня, не відбирають у
спільноти, що візитується, права звертатись до Ради вищого
рівня або провінціального міністра про візитацію.

Братерський візит

 

Стаття 94

 

1. Братерський візит - це час спілкування, вираз служіння
   та конкретної зацікавленості світських лідерів на різних рівнях
   у тому, щоб спільнота зростала та була вірною своєму
   покликанню (1).
2. Для досягнення мети візиту серед різних ініціатив
   візитуючий звертає особливу увагу на:

- значення формації, початкової та постійної;                  

- стосунки, які підтримуються з іншими спільнотами на різних рівнях, з францисканською молоддю та зі всією Францисканською Родиною;

- виконання директив та вказівок МР ФОС та інших Рад;

- присутність у житті місцевої Церкви.

3. Візитуючий переглядає звіт про попередню перевірку та перевіряє фінансову та майнову ситуацію в спільноті, реєстр каси (журнал скарбника) та кожний документ, що стосується майна спільноти і умови її існування як юридичної особи у цивільному стані, якщо вона такою є, а також податкові документи.

При відсутності документів звітності спільноти, візитуючий може уповноважити іншу особу, котра не є членом спільноти, провести ревізію, яка оплачується спільнотою. Там, де вважає за необхідне, може скористатись допомогою компетентної особи.

 

Пастирський візит

 

Стаття 95

 

1. Пастирський візит - це привілейований час спілкування
з Першим Орденом та ТОР. Він здійснюється в ім'я Церкви та
служить для гарантії і сприяння дотриманню Регули та
Конституції та збереженню вірності францисканській харизмі.

2.   Після перевірки акту встановлення канонічності
закладання спільноти, візитуючий цікавиться стосунками
спільноти з її духовним асистентом та місцевою Церквою. Він
може зустрітися зі священиками (єпископом, настоятелем),
якщо це необхідно для сприяння єдності та зміцнення Церкви.

3.   Він   повинен   сприяти   співпраці   та   взаємній
співвідповідальності між світськими відповідальними за ФОС
і духовними асистентами. Він повинен вивчити якість духовної
асистенції, яка надається спільноті, що візитується, та заохотити
духовних асистентів в їх служінні та сприяти їх постійній
духовній та пастирські й формації.

 

Примітки до розділу 6 частини III

1. Див. ГК ст.ЗІ.Ів; 62.2ж; 67.2е.
2. Коли про візит не проситься, як обов’язковий - див. ГК ст.62з. 66 к.
3. Див. ГК ст.83 та 84.

Розділ 7

 

ФРАНЦИСКАНСЬКА МОЛОДЬ

 

Стаття 96

 

1. ФОС за своїм покликанням повинен бути готовим
   ділитися своїм досвідом євангелічного життя з молоддю, яка
   відчуває потяг до св. Франциска з Ассизі, та шукати відповідних
   засобів передавання цього досвіду молоді.
2. Францисканська Молодь (ФМ), як це розуміється
   Конституцією, та за яку ФОС вважає себе особливо
   відповідальним, складається з тих молодих людей, які
   відчувають покликання Святого Духа до набирання досвіду
   християнського життя в спільноті у світлі послань св.Франциска Ассизького, поглиблюючи своє покликання у лоні
   Францисканського Ордену Світських.
3. Члени ФМ вважають Регулу ФОС документом
   натхнення   для   зростання   свого   християнського  та
   францисканського покликання, як поодинці, так і в групі. Після
   необхідного періоду формації, принаймні  протягом одного
   року,  вони  підтверджують своє бажання  особистим
   зобов'язанням перед Богом в присутності братів та сестер.
4. Члени ФМ, які бажають належати до ФОС, виконують
   все, що зазначено в Регулі, Конституції та Ритуалі ФОС.
5. ФМ має специфічну структуру та формаційні і педагогічні
   методи, які пристосовані до потреб молоді, та враховують
   особливості життя молоді в різних країнах. Національні
   Статути Францисканської молоді повинні бути схваленими
   відповідними національними Радами ФОС, або при її
   відсутності, Президією МР ФОС.
6. ФМ, як складова частина Францисканської Родини,
   просить компетентних світських відповідальних ФОС і
   відповідно провінційних міністрів Першого ордену та ТОР про
   братерську опіку та духовну асистенцію.

 

 

Стаття 97

 

1.  Спільноти ФОС своїми активними ініціативами
сприяють зростанню покликань до ФМ; вони повинні
піклуватись про життєздатність та поширення спільнот ФМ
та провадити їх на шляху гуманного та духовного зростання,
пропонуючи відповідні види діяльності та змістовні матеріали.

1. Спільноти ФОС зобов'язуються надати спільнотам ФМ
   свого брага аніматора, котрий разом з духовним асистентом і
   Радою ФМ гарантує відповідну францисканську формацію для
   світських.
2. Для сприяння більш тісному спілкуванню з ФОС нехай
   всі старші ФМ на міжнародному рівні, та принаймні два члени
   національної Ради ФМ, будуть світськими францисканцями,
   які вже склали Обітниці у ФОС.

 

1. Нехай один представник ФМ, що склав Обітницю,
   визначений своєю Радою, обирається до складу Рад ФОС на
   різних рівнях; аналогічно, нехай один представник ФОС.
   призначений відповідною Радою, входить до Ради ФМ того ж
   самого рівня. Представник ФМ має право голосу в Раді ФОС.
   якщо він склав Обітницю.
2. Представники від ФМ до міжнародної Ради ФОС
   обираються відповідно до міжнародного Статуту, який
   визначає їх кількість, та спільноти, які вони представляють і
   окреслює їх обов'язки.

 

Розділ 8

 

У СПІЛКУВАННІ З ФРАНЦИСКАНСЬКОЮ РОДИНОЮ ТА ЦЕРКВОЮ

Стаття 98

1. Світські францисканці нехай намагаються жити у
   „взаємній життєвій єдності" (Рег.1) зі всіма членами
   Францисканської Родини. Нехай будуть готовими до сприяння
   та участі у спільних ініціативах разом з ченцями та черницями
   Першого, Другого та Третього Орденів та світськими
   організаціями та іншими церковними групами світських, які
   визнають св. Франциска прикладом та натхненником у
   поширенні Євангелія, в усуненні причин остракізму та у
   служінні справі миру.
2. Вони  повинні  особливо плекати  почуття, які
   виражаються у конкретних ініціативах братерського
   спілкування з сестрами-черницями, що провадять життя у
   контемпляції, як свята Клара Ассизька, даючи таким чином
   своє свідчення Церкві та світові, та від посередництва яких
   вони очікують надмір благодаті для спільнот та для
   апостольської праці.

 

Стаття 99

 

1. Як частина народу Божого, натхненні своїм Серафимським Отцем, світські францисканці, живучи у "повній єдності з Папою, єпископами" нехай прагнуть пізнання та поглиблення док грипи, запропонованої вченням Церкви через найважливіші її документи, та нехай будуть уважними до присутності Святого Духа, який оживлює віру та любов народу Божого (1). Нехай співпрацюють в ініціативах, запропонованих Апостольським Престолом, особливо у тих областях, де вони закликані працювати за своїм покликанням світських францисканців (Рег б).

2. ФОС, як міжнародна громадська асоціація особливими
узами поєднаний з Папою, від якого він отримав ухвалу Регули
та підтвердження своєї місії у Церкві та у світі.

Стаття 100

1. Покликання «відбудувати Церкву» повинно заохочувати братів до любові та щирого життя у єдності з місцевою Церквою, де вони здійснюють своє покликання та апостольський обов'язок, усвідомлюючи, що в єпархії істинно діє Церква Христа (2).

2. Нехай світські францисканці з відданістю виконують свої обов'язки, які мають у місцевій Церкві, нехай пропонують свою допомогу в апостольській діяльності та суспільних справах, які існують в єпархіях (3). Нехай у дусі служіння будуть присутніми як спільнота ФОС у житті єпархії та готовими до співпраці з іншими церковними групами; нехай беруть участь у парафіяльних радах.

3. Вірність власній францисканській та світській харизмі,
свідчення щирого сердечного братерства, нехай будуть їх
головною послугою для Церкви, яка є спільнотою любові.
Нехай францисканців скрізь розпізнають за «стилем життя», з
якого виникає їх місія.

Стаття 101

1. Нехай світські францисканці співпрацюють з
   єпископами та йдуть за їх вказівками, бо вони є служителями
   Слова Божого та Літургій, координаторами різних видів
   апостольства у місцевій Церкві (4).
2. Спільноти підлягають нагляду єпископа у своїй
   діяльності у місцевій Церкві (5).

 

Стаття 102

1. Спільноти, які закладені у парафіях, нехай намагаються
співпрацювати для оживлення парафіяльної спільноти,
Літургій, братерських стосунків між усіма парафіянами; нехай
приєднуються до пастирських справ в цілому, надаючи
перевагу діяльності, яка відповідає духовності світські
францисканців.

2.  Спільноти при парафіях ченців-францисканців,
перебуваючи у плідній життєвій єдності з братами, нехай
здійснюють своє посередництво та дають світське свідчення
францисканської харизми для парафіяльної спільноти. Тому,
єднаючись з братами - ченцями, нехай піклуються про
поширення Євангелія та францисканського способу життя.

Стаття 103

1.  Залишаючись вірними власній ідентичності, нехай
спільноти намагаються якнайкраще використати кожну
можливість для молитви, формації та активної співпраці з
іншими церковними групами. Нехай охоче приймають тих, хто
не належить до ФОС, але бажає поділяти його досвід та
діяльність.

2. Нехай спільноти сприяють, де це можливо, братерським
стосункам з некатолицькими організаціями, які в своїй
діяльності є натхненними святим Франциском.

Примітки до розділу 8 частини III

1. Lumen Gentium LG 12
2. Cristus Dominus 1 СSС; Канон 396; II Чел.10; І Чел.18.
3. Див. Канон З11.
4. Див. Канон 394, 756, 755, passim.
5. ДІЇ». Канон 305.  392.

Скорочення

ФОС - Францисканський Орден Світських.

ОФМ - Перший Орден Францисканський братів Менших.

ОФМ Конв. - Перший Орден Францисканский братів Менших

Конвентуальних.

ОФМ Кап. - Перший Орден Францисканський братів Менших

Капуцинів.

ТОР - Третій Орден Регулярний.

RЬ. - Регула з печаткою.

RnЬ. -Регула без печатки.

LF - Послання св.Франциска до віруючих.

FF - Францисканські джерела.

seq - наступні статті.

Чел. - Фома із Челано.

ЗКП - Звід Канонічного права.

ГК. - Генеральні Конституції ФОС.

Рег. - Регула ФОС.

МР - «Метогіаіе Ргорокіїі» - Перша Регула ФОС.

LE - «Laboreem Exercens»- Енцикліка пани Йоана-Павла II  «Про діяльність людини».

Матеріали II Ватиканського Собору

Lumenum Gentium (LG) - Догматична постанова про Церкву.

Apostolicam Actuositatem (АА) - Декрет про апостольство

світських.

Unitatis Reditegratio (UR) - Постанова про екуменізм.

Presbiterorum ordinis (РО) - Декрет про служіння та життя

священників.

Gaudium et Spes (GS) - Пастирська Конституція «Радість та

Надія» про Церкву.

Dei Verbum (DV) - Догматична Конституція про Боже

Окровення.