Прийди, Духу Святий!



Прийди, Духу Святий!

Продовжується Великодній Період. Кожного дня прославляємо Господа у Його безмежній любові до нас, дякуємо за Дар Вічного Життя і Його жертвенну любов на хресті. Він, як ніколи, поруч нас, наш дорогий Господь!

Неділя Божого Милосердя знову об’єднала нас навколо Вівтаря, який в маленькому варіанті, є нині в квартирі кожної віруючої родини, а з ефіру лине голос священика. Ми, навіть, бачимо Його, відчуваємо його в спільній молитві, думками переносимося в рідний храм, який також сумує за нами! Але на все свій час, а поки що спільна молитва, спільне прийняття Духовного Причастя створює з нас велику родину віруючих братів і сестер по усьому світі! І нас не стало менше, навпаки! «Вбережи нас від мору, голоду, війни та стихійного лиха», – молимося ми до Господа! » Збережи нас від втрати Вічного Життя!», – ось ще про що молиться кожен з нас, бо що небезпечніше: втратити земне
життя, чи втратити життя Вічне ? Дякуємо Господу за земне життя, яке маємо берегти, але перш за все за життя Вічне, а Він попереджує нас про небезпеку втратити його, занадто переймаючись марнотою тимчасового світу. Вибір за нами, чи розуміємо ми цю нашу головну небезпеку – залишитися без Неба ?!
Розуміємо, але не всі, як не сумно, тому і вболіваємо за ближніх, як рідних, так і далеких, які ще цього так і не зрозуміли. А ще просимо дарів Святого Духа для тих, хто прагне зміцнити свою віру, довіру до Господа! Господи, допоможи!

Горять ліси, забруднюються ріки,зникає вода, нищить всіх маленький, але такий небезпечний вірус, тощо. Збережи нас, Господи, від тієї невдячності Тобі за такий, чудово створений для нас світ і захисти від небезпек, до яких часто причетна і сама людина.

Тимчасова заборона відвідувати на цвинтарі тих, хто спочили в очікуванні другого приходу Господа, створила умови для ще більшої і тривалішої молитви, яка їм так необхідна. Молитви примирення з ними відбувалися не без участі Господа, для Якого не існує ні часу, ні місця, а, іноді, навіть приходили думки, як мало цінували і любили ми тих, без яких нам нині так сумно і щирий жаль приходив до серця. Лише Божа допомога, наша молитва і живі квіти, як символ невмирущості життя, допомагають і дають надію. Цвинтар – це місце, на якому варто замислитися про його швидкоплинність і багато над чим подумати:

Впокоєні там вороги і друзі –
Їм більше, видно, нічого ділить,
Бо на останньому життєвім крузі
Їх перестріла невблаганна мить.
Там пам’ятників кам’яна подяка,
Словами пересипана – з буття.

… Як мирить смерть – погана то ознака,
Бо має помирити нас – життя.
Навчи нас цьому, Господи!

Попереду урочистість Зіслання Святого Духа – завершення пасхального періоду. Це свято, коли Апостоли отримали Духа Воскреслого Христа, щоб стати Його свідками в світі. Колись і ми, прийнявши цю велику благодать, мали стати воїнами Христа, мужньо сповідуючи нашу віру. Дух Святий, після відродження нас у Святому Дусі, мав освітлити нас і дати нове життя. Так і сталося, але чи прийняли ми цю благодать і насправді запросили до себе Христа, чи запанував в наших душах великий мир та любов до Бога та ближніх , чи ми в покорі духа огорнулися невимовною радістю Божих дітей?! Запитуймося у себе кожного дня, а особливо перед цим святом, яке ще і ще раз спонукає нас до навернення. Благодать Божа по різному може діяти в кожному з нас і приносити плоди, отож довірмося Святому Духу і нехай Він керує нами і веде до Дому Небесного Отця!

Хочемо, але, часто, не можемо, тому і линуть молитви і прохання до Святого Духа про зміну наших сердець, які без Господа неможливі.

О прийди до мене, Духу мій Святий,
О прийди до мене, Гостю дорогий.
Я тебе чекаю, Духу мій Святий,
Дотиком Любові серце обігрій.
Потіш моє серце прощенням гріхів,
Обмий його денце в любові святій.
Принеси у нього, Духу мій Святий,
Вогника любові промінець живий!


Господь створив велику численність різних народів, а всі ми разом будуємо велику людську родину. Чи задумувалися ми коли-небудь над цим, яка велика людська родина на Планеті Земля і що кожен з нас є її членом ? Кожен з нас і всі ми разом, об’єднані одним Богом, нашим Творцем! А що головне в родині – жити в мирі і ми маємо прагнути цього, бо яка ж родина без миру?! А для цього маємо випросити для себе Божого миру і повного внутрішнього заспокоєння. Це не так просто і без Божої допомоги не обійтися, бо оточуючий світ не може нам його дати. «Мир мій даю вам, мир мій залишаю вам, не як світ дає, я даю вам мир», – пропонує нам Господь, бо кожне зранене серце може заспокоїтися лише в Господі, запросивши Його в своє серце. Війни…Світ чомусь не може існувати без воєн. І пам’ятники нагадують про них. Важкі брили каменю
розплющують свідомість та спонукають до роздумів. Зупинити війну в своєму серці – початок усіх світових перемог, то чи не варто над цим задуматися, а Дух Святий, який освітлює наші серця і закликає до миру, обов’язково допоможе зрозуміти і змінити своє ставлення до оточуючих, перемагаючи зло добром. Не варто клопотатися оманливим світом, забуваючи про себе. Часто ми нічого і нікого не можемо змінити. Ні. Можемо – самих себе. « Прийди, Духу Святий, відвідай і оздоров наші немочі задля Твого Святого Імені», – просимо ми Його !
І Він приходить, якщо ми цього хочемо. Природне і надприродне, дочасне і вічне. Живемо у дочасному, але прагнемо вічного. Ця боротьба постійна і не дає спокою, бо його приносить лише Божий мир. І тоді ніщо не буде роз’єднувати нас людей. Саме Дух Святий Утішитель може наповнити радістю та упованням наші серця. Скільки злих думок пролітає в нашій голові за день? Нехай кожен згадає і подумає про це. Знову і знову просимо, щоб Дух Святий прийшов до наших сердець і притягнув наші серця до Свого!

Чимало тягарів і маленьких хрестиків лежить на наших плечах, у кожного своїх і нести їх буває надзвичайно важко, можна впасти без Божої допомоги. А як зробити так, не маючи змоги відкинути їх, щоб вони стали легшими? Знову просити допомоги у Святого Духа і знову Він обов’язково допоможе! Всі ми йдемо своєю дорогою і як часто можемо збитися з правильної без Провідника, Керівника, Який би зміцнював нас, провадив і утішав. Хто з нас цього не хоче?! На земній дорозі нашого життя можемо зустріти чимало труднощів, перешкод і падінь. Не біймося, якщо нас буде супроводжувати Святий Дух, бо тоді ми з радістю сприймемо все, що нас спіткає, а наше серце вже буде обдароване миром, який ми випросили і вимолили для себе. Ми будемо не одні! Гріховні звички, які ми не можемо подолати самі , подолаємо їх з Його ніжною, не нав’язливою допомогою, бо наша воля вже буде схильною до добра, а добро потрібно не тільки оточуючим, але і нам самим. Ось такий собі взаємозв’язок для нас – членів великої людської родини. Дух Святий спонукає до того, щоб ми прагнули стати кращими, тобто прямували до святості, тому Він нас зміцнить і утішить при кожному падінні, допоможе встати і йти далі, бо святість не означає не падати, а – вміти вставати. А що ми можемо пообіцяти Духу Святому, запросивши Його до себе? Перш за все те, що ми будемо слухняними і станемо зразковими учнями,будемо довіряти нашому Вчителю і Керівнику і повністю належати Йому нині і назавжди. Віддамо своє серце, тіло і душу, сили та здібності, страждання і радість, життя і смерть своїх рідних і дорогих, щоб Він міх усім розпоряджатися. « Нічого собі», – може сказати хтось. «Це що: я рабом маю стати, я краще буду вільним у світі». Що ж може запропонувати нам світ? «Обіцяють їм волю, будучи самі рабами тління».( 2 Посл. Петра 2,19), застерігає

Святе Письмо. Воля – це незалежність від земних речей, які можемо любити, користуватися ними, але – бути вільними від них. Навпаки, саме страх Господній і любов Святого Духа робить людину вільною і до такої вільності маємо прагнути. Святий Дух навчить нас любити, радіти справжньою радістю серця – невидимою, але яка є яскравою зіронькою для тих, хто її має і яка не є тимчасовою. Ми зможемо зносити всі випробовування, бути добрими, лагідними, скромними, почнемо служити Богу ревно і в праці, а Він при цьому вділить нам мудрості. Головне маємо міцно вірити Божому Слову! Чимало завдань для щасливого життя, вільної в Богові людини, яка збереже чисте серце на землі та радісне споглядання Бога в Небі! Дух Святий додасть нам і мужності, Він укріпить нас, якщо ми це усвідомимо і прикличемо Його в своє серце і куди подінуться наші амбіції, наша гординя, що так заважають нам стати добрим родичем великої земної родини. Марнота світу часто закриває нам очі, забирає наш час, який так стрімко провадить нас до Вічності. «…бо що таке наше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає». ( Посл. Якова р. 4,14). Так блага цього світу важливі, але саме Дух Святий відкриє нам очі на благо Вічне, не про минаюче, заради якого варто жити на землі, насолоджуючись тією красою, яку створив для нас Господь. Наш розум, який відкритий на сприйняття цих натхнень, стане нам великим помічником, тільки треба, щоб наша воля завжди збігалася з волею Бога. Внутрішнє напруження, яке, особливо, останнім часом, заважає нам жити, приводить до неспокою в думках і серці,сварливості, а часто і заздрості, чи не тому стільки конфліктів у світі? Що нам говорить Святе Письмо: « Але, якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не говоріть неправди проти істини. Це не та мудрість, яка сходить зверху, але земна, душевна, бісівська». «Бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все лихе». ( Посл. Якова,р. 3,15-16). При цьому наша байдужість заважає помічати інших, допомагати їм, що, в результаті, приводить до пустоти в душі. Чи відчуває хтось такий стан, навіть ,часто не розуміючи звідки він ? Очевидно, так. А спробуймо забрати свою пиху, егоїзм, приборкати своє «я» і побачимо, як розпалюється в нас любов. І все це завдячуючи дії Святого Духа! Галасує світ, пропонуючи свої принади. Гроші, золото, розваги лежать біля ніг, а часто і не лежать, але ваблять нас своїм химерним блиском, та поруч вузька стежина, покручена і терниста. Все життя знаходимося на роздоріжжі, часто помиляємося і набиваємо синців, які є нашим болючим дороговказом, не можемо вирішити проблеми, які як клубок обплутали нас, шукаємо справедливості, яка всюди порушується, але Боже Провидіння, Яке не збагнути, діє і це нас заспокоює! Бурі зовнішні і внутрішні переслідують нас і ми шукаємо

острівець спасіння в океані безмежності. На ньому наш Господь і Він каже, що завжди з нами! Тож зазирнімо у свою душу, в якій буває і темно, і сумно, бо примарний світ, часто відображений в ній, не приносить утіхи і якщо на поличках нашої душі розкладені «скарби» отримані від нього: біль, розчарування,безнадія, то запросімо Святого Духа до неї і Він зробить нас щасливими і вільними! Господь значно ближче, ніж нам здається, Він знає думки і помисли наших сердець і Йому не байдуже наше життя! Попросімо у Святого Духа зміцнення нашої віри, яка допомагає нам в усьому побачити сенс, навіть в стражданні та болю і яка приносить спокій і мир у наші серця! Ось такі роздуми прийшли до мого серця, запрошуючи до зустрічі з Живим Богом, нашим Творцем і Небесним Батьком.

Господь наш Бог завжди Живий
І кличе за Собою –
Лише здається, що мовчить:
Говорить Він з тобою.
Для себе Ласки попроси,
Щоб Його зрозуміти –
Відкриє очі Він тобі,
І в щасті будеш жити.


Будь прославлений , Боже, і Возвеличений! Поблагослови тих, хто Тебе шукає і тих , хто просить про зміцнення своєї віри, щоб, завдячуючи дії Святого Духа, ми могли постійно зустрічатися з Тобою, Живим Богом !


Сестра ФОС м. Житомира Людмила Павловська.