В своєму милосерді почуй наш голос, Господи!



В своєму милосерді почуй наш голос, Господи!

«Залиши гріхи наші, відпусти неправди наші і яви милість Твою у годину цю; скоро хай випередять нас щедроти Твої; дай хвалу вустам тих, що упали духом і скрушені серцем; даруй нам мир» (3 Макавейська,2,15 ).

Нехай ця молитва смирення буде почута Господом і від нас. Переживаємо час, коли особливо випробовується наша віра, наша довіра до Господа. Люди знаходяться в такій ситуації, коли здається рушиться вся «стабільність» в людському розумінні цього слова, а насправді вона почала рушитися тоді, коли люди почали відходити від Бога, відкинувши Божі настанови і заповіді, замінивши Його на всю марноту світу і часто роблячи «божком» самих себе. І ось знову з’явилася причина замислитися над своїм земним життям, коли завтра його може просто не бути, бо небезпека фізичного знищення очікує кожного і ніщо врятувати не може. Небезпечний вірус атакує і світ прагне подолати його, звичайно, з Божою допомогою! Але поруч інший вірус – вірус зла, якого давно перестали помічати, але який знищує людські душі і своїм «солодким» голосом пропонує щасливе життя без Бога. Що ж робити? Повернутися до Дому Отця, до Вічного спасіння, прихилити ся до Господа, відчути Його безмежну любов до грішного людства і заклик до навернення, повністю довіритися Його провидінню.

Минеться час і період, який ми переживаємо , стане історичним для вибраного народу, до якого належимо ми віруючі, щоб через глибину віків ми могли засвідчити  свою віру, бути світлом у темряві, прикладом для інших, які розгубилися і не знають, що робити. Випробовування хворобами, які заполонили світ, страх за себе і наших близьких та рідних, ще більше наближає нас до Господа. Благодать віри, яку відкинули люди, нагадує про себе, пропонуючи спасіння грішникам, а чи просимо ми про неї, піклуючись про нього?! Згадаймо, що серед наших рідних і ближніх, є чимало людей, які також потребують його, а шлях молитви за них довготривалий і потребує особистих жертв і вчинків. Тільки щире покаяння і навернення може врятувати світ і кожного з нас і саме святий Франциск закликає нас до цього, а сльози серця, які ми часто проливаємо, допоможуть очистити душу, відволікаючи від марноти невирішених проблем і бажань. Нехай ці сльози очищення допомагають нам стати кращими! Запитаймося себе, а що ж є в нашому серці, що заважає нам стати справжніми Божими дітьми, які люблять один одного, як цього хоче наш Господь? Чи не втрачаємо ми гідність Божої дитини, яка врешті решт, очікує на зустріч з Небесним Батьком ?

Земля, яка сповнена краси Божої, міцно тримає нас на цьому світі і мало хто з нас хоче його полишати. Як гарно все створене і все для нас, людей. Шкода , що часто ми все це сприймаємо, як належне і не помічаємо цієї краси і не тільки не помічаємо, а своїми руками знищуємо. Сумно, що наше гордовите «я»
і неприязнь до інших наповнюють світ війнами, щоб задовольнити наші амбіції. І не треба далеко ходити, наші стосунки в родинах і з нашими ближніми часто свідчать про це.    Маленький вірус нагадав нам про крихкість нашого земного життя, бо часто не рятують і матеріальні статки, тільки повернення до любові, прощення і боротьби зі злим духовним вірусом, що в наших силах, може врятувати  кожного для життя Вічного. « І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні.(«Євангеліє від Матфея, 10, 28 ). Але чи не часто і ми самі вбиваємо свою душу? Прости нас, Господи, і дай  сили в боротьбі не тільки зі світом, але і з самим собою, змилосердься над  Своїми грішними дітьми, які потребують Твоєї допомоги, як на Небі, так і на землі!

Час, які ми переживаємо нині, запрошує кожного передивитися своє життя і запинатися себе, що ж відбувається всередині нас? Якщо нашу темряву освітлює Боже Світло, ми на правильному шляху, якщо ні – варто замислитися куди йдемо. Скоро, сподіваємося, познімаємо маски, які нам вже обридли, а чи зможемо ми познімати ті маски, які приховують нашу справжню суть і які ми носимо чимало років на своєму обличчі і які захищають нас своєю не правдомовністю. Виглядати кращими, ніж ми є насправді, закривати нашу справжню суть – не нова поведінка, а щоб їх не носити, потрібно змінювати свої серця, тоді зможемо вільно дихати і жити! Тож просимо Господа, щоб Він допоміг нам познімати всі маски і бути здоровими, як фізично, так і духовно! Благослови, Господи!

      Шляхи, шляхи…Які неоднакові
      Вони у зради й щирої любові,
      Їх люди вибирають різно:
      Ступають то зарання, то запізно.

      Шляхи любові – то життя коріння,
      Без котрого світ став би сивим тлінням.
      Доріг меридіани й паралелі
      Квітучим садом роблять і пустелі.

       Путі сумнівні глушать землю рідну,
      Де йдуть вони – нема садів там плідних.
      В ім’я любові, щастя і цвітіння
      Отруйне повирубуймо коріння.

                   « « «
        Твою любов, мій Боже відчуваю
        У справі кожній та у кожнім дні.
        До тебе духом я своїм літаю
        Чи наяву, чи у глибокім сні.

        Земні тривоги вкрили моє серце
        З усіх сторін – не знаю, що й робить?
        А ти даруєш ниточку джерельця
        Любові незбагненної на мить.

        Зазеленіла вже трава пожовкла,
        Думки мої в джерельці потекли.
        Душа стражденна в радості замовкла,
        З води й роси надії ожили.

                     « « «
        Затихло серце у гонитві
        За тим, за чим весь вік ішло,
        Стомилось у життєвій битві -
        В молитві знову ожило.

        Ісуса слава сяє ясно,
        І не померкне у віках.
        Вона ніколи не погасне –
        Світ, наче хрест в Його руках.

    Дякуємо за Твою безмежну любов, Господи!

       Сестра ФОС м. Житомира Людмила Павловська.