Світло, що прийшло у світ



Світло, що прийшло у світ 

"Я – Світло, що прийшло у світ (Іоан 12,46)."
"Ви, брати, не в темряві, щоб день Господній захопив вас, як злодій. Бо ви всі – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ні темряві (І Сол.5,4-5)."

Живе людина на землі,
Багато планів завжди має,
Але Господь наш з Вишини
Усіх Він нас попереджає:
«Живи, працюй, достаток май,
Але про Мене пам’ятай !
У своє серце заглядай –
Мене у Світлі відшукай!»

Закінчилися францисканські свята, хоча для світських францисканців, вони ніколи не закінчуються. Служити Господу і ближнім для нас має бути святом а не прикрим обов’язком і щоб на нашому обличчі , а, насамперед, у нашому серці постійним було відчуття досконалої радості.

Весь листопад молимося за померлих, як особисто, так і приймаючи участь в Григоріанських Божих Службах, згадуючи молитву святого Франциска: «Слава Тобі, Господи, за смерть тілесну, сестричку нашу, перед якою ніхто з живих укритись не може». («Заспів Сонцю святого Франциска»).

Святкуючи Урочистість Всіх святих , Церква закликала нас , щоб їх приклад і молитва спонукали нас сповідувати Ісуса Христа і серед них чимало світських францисканців, які визнані Церквою і які щасливо перейшли земну дорогу і дійшли до Вічності. Вони відомі всьому людству. Світські францисканці покликані до святості – така наша харизма. Тож, очевидно, маємо чимало наших сестер і братів, святість яких відома тільки Богу, які мали ревну любов до Господа і ближніх ! В кожній спільноті були і є такі сестри і брати, про них можна писати і згадувати, бо їхня здатність любити є фундаментом святості.
Поблагослови нас, Господи!

Осіння темрява огортає землю, хоча зрідка світить сонечко і зігріває нас!
Така пора року. Ця темрява , згідно природного циклу, не страшить,бо вона минеться. А темрява, яка огортає душі людей, приносить неспокій. Тоді питання: Хто з нас хоче бути дитиною темряви? На словах – ніхто. А що жвідбувається насправді?! Безбожність заполонила землю. Не зважаючи на те,що кожен день може бути останнім, людина не хоче думати про цю пропозицію Господа – Яскравого Світла, Яке світить і під час природньої темряви! Воно нагадує про неминучість закінчення земного життя , якого ніхто не може уникнути, і закликає приготуватися до Вічного. Тож, маємо запитати у себе, а що я ще встигнув виправити, чому живу не так, щоб наблизити прихід Царства Божого Вже тут на землі, а Господь закликає до навернення. Не здатність розпізнати знаки часу – головна проблема сучасної людини.» Бо Царство Боже всередині вас є». (Євангелії від Луки, розд.17,21). І саме Святе Письмо нагадує нам про небезпеку: «І як було в дні Ноя, так буде і дні Сина Людського: Їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у Ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх, Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линула сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх; так буде і в той день, коли Син Людський явиться.» (Євангелії від луки р.17, 27 - 29). Але одночасно: «І хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? Кажу вам,, що захистить їх скоро». (Євангеліє від Лукир.18,6). Тож чи не варто почати розпізнавати знаки часу всім людям Планети і навертатися до Бога, а не відкидати Його! Звичайно, варто!

Колись святий Франциск, коли йшов по місту, плакав над такою ситуацією – відкидання Бога людиною і сльози його були болючими і щирими, як і Він сам.
Чому людина має таке тверде і кам’яне серце ? Як вона не може зрозуміти, що життя з Богом – це щасливе життя навіть у стражданнях, без яких на землі не прожити, але відчувати люблячу Руку Небесного Батька – привілей віруючої людини. «Безумний у своєму серці сказав: « Нема Бога!» (Пс. 14). Невже стільки безумних у світі і в нашому оточенні? Гординя і пиха, які заважають збагнути таку просту Істину, живуть в серці людини, перекриваючи шлях Господу. «Щасливий чоловік, який на Господа вповає і чия надія в Господі.(Ер.17,7-8) – говорить Святе Письмо, але відкрити його не спішать ті, яким воно особливо потрібно. «Наверніться грішники, чиніть перед Ним справедливість, Хто знає,  чи Він не зглянеться над вами і не виявить вам милосердя? (Пісня Тов 13.),а все так просто: « Не роби іншим того, що тобі не любе. Зі свого хліба дай голодному, а з одежі – нагим. У кожного розумного шукай поради. Увесь час благослови Господа Бога Проси в Нього, щоб твої дороги були прямі й усі стежки та заміри таланили (Тов.4, 15-а, 16-а, 18-а, 19-а), бо саме :«Блаженні голодні й спрагнені праведності, бо вони наситяться(Мт.5,6). «Якщо хто спраглий, хай приходить до Мене і п’є!»(Іоан ,7-37) – пропонує всім Господь.

Не біймося :«Блажен той чоловік, якого Бог карає! Тож не цурайтеся Всемогутнього науки. Бо Він поранить і Сам Він перев’яже рану. Він ударить, та Його ж руки й загоять (Іов,5, 17-18).

«Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих. Він бо створив усе на те, щоб існувало, і творіння світу – спасенні ; нема в них жодної пагубної отрути і царства смерті на землі – немає, бо справедливість – безсмертна (Мудр. 1,13-15). Тож чи не варто подумати над усім і просити Господа, щоб Він зберіг нашу душу від смерті?

Багатство й гроші,почесті та слава –
Усе це з світом разом про минеться.
Спокуси невгамовної облава -
Разом з життям для інших збережеться.
У прикрощах життя піддайся Божій волі -
Господню чашу ти навчись охоче пити.
Не намагайся от терпіння утекти, від долі,
А задля ймення Господа – Йому повік служити.
Терпіння задля світу – марна праця,
Спасенніше, щоб за Христа терпіти.
Знайдеш у цьому ти утіху свому серцю
І будеш в милості Господній вічно жити!
« « «
Слова хитають знову серце,
Збивають із пуття думки.
Ми знаємо, здається, все це,
Але з дрібним – не вояки.
Чини і почесті минуться,
Усе це – хибне й наживне.
На гроші – власники знайдуться,
А Божа милість – обмине!
Не клопочися марним блиском –
Омана полонила світ.
Візьми до серця Бога близько
В духовний зоряний політ.

Зумій гординю побороти,
Смиренно по землі пройти.
І ти пізнаєш насолоду –
Господні пізнавать світи!

Поблагослови нас, Господи, на цей духовний зоряний політ, а Святий Дух нехай нас супроводжує в ньому!!!

Сестра ФОС м. Житомира Людмила Павловська.