Час повертатися до Господа



Христос Воскрес! Христос Воскрес!


Співають Ангели з Небес!
Цей спів лунає звідсіля,
Співають люди та земля!
Тож кожен з нас нехай співає
І Бога в Вишніх прославляє,
А ще нехай не забуває,
Що нас Господь завжди чекає!
Чимало Таїнств нам вділив,
Щоб кожен з нас також ожив,
До Бога з зустріччю спішив
І зустрічі оцій радів!
Вівтар прикрашений святково,
Лунає з нього Боже Слово,
Нас відновить обов’язково –
У Бога все для нас готово!


 

Молитвами до Ісуса Христа Розп’ятого закінчився період Великого Посту, а розпочинався він Попільною Середою, продовжився Покутними Божими Службами, Хресними дорогами. Кожен з нас прагнув знайти в ньому своє місце, щоб переосмислити своє духовне життя і більше наблизитися до Господа, Який так страждав за нас!

Я прийшла до Тебе.

Сьогодні, Боже, я прийшла до Тебе,
Щоб попелом посипати волосся,
Насправді, попіл той посипав серце,
Щоби моє навернення збулося.

Я хочу, Боже, стати кращою, ніж є,
І Ти цього для мене теж бажаєш,
Тобі я знову віддаю життя своє,
А Ти мене уже благословляєш!

Я дякую Тобі, мій Боже милий,
За всю безмежну, жертвенну любов,
Ти знову влив у душу мою силу,
Що є основою усіх моїх основ!

І з нею можна вижити у світі,
Не збочити з дороги, що веде,
І не згубитися в життєвім розмаїтті,
А зберегти все чисте і святе!

Тож, будь зі мною, Боже любий,
Не уявляю,як без Тебе  жити,
Освітлюй шлях і вказуй ту дорогу,
Яку я маю серцем осягнути!

Неси мене, коли я знову упаду,
Не полишай, коли втрачаю сили,
Бо, вірю, що з Тобою, Господи, дійду
До Вічної Домівки – долечу на крилах!

Я плачу в серці, Господи

Хресна дорога – дорога до Тебе,
Якою я маю навчитись іти
І хрест свій маленький, а, може, й великий
З великим терпінням нести!

Стоянь чотирнадцять – дорога любові,
Яку Ти мені показав,
Я чую Твій голос не тільки у Слові,
Бо приклад мені Ти надав.

Іду за Тобою кривавим я слідом
І плачу у серці своїм,
Я щиро жалкую, що грішна людина,
І прошу – любов’ю Ти серце зігрій!

Чи кращою зможу я стати, мій Боже,
І серце змінити своє,
Хіба не за це мій Спаситель, мій Батько,
Життя Ти Своє віддаєш?!

Я чую Твій стогін, хоч мовчки страждаєш,
Бо вуха духовні мені Ти відкрив,
Почула я те, що  не завжди я чую,
Ти віру стражданням Своїм  запалив!

Ця Хресна  Дорога кінця  вже не має,
Дорога терпіння – це наше життя,
Тож хай вона нас, мій Господь, зігріває
Й веде через біль до вершин майбуття.

З Тобою, мій Боже, пройду цю дорогу
Не раз і не два – це дорога буття,
Попереду – Пасха,Твоє Воскресіння
Майбутнє з Тобою життя!

Тож дякую, Господи,  і славлю Тебе я,
За те, що спасіння Ти дав –
Мені невеличкій піщинці-людині
Любов на хресті мені знов показав!
   

Великий четвер – День установлення Святої Тайни Священства, І саме в це день ми вітаємо наших священиків і бажаємо, щоб Святий Дух ще більше уподібнював їх до Ісуса Христа і робив їх Його послідовниками. Одночасно, ми просимо їх прийняти наше щире покаяння, щоб воно допомогло нам ще більше цінувати місію, яку довірив священикам Господь.

Ми перед Вами голови схиляємо,
Бо посланці Ви Бога на землі,
Ми Бога у служінні Вашім прославляємо,
В нелегкій і суворій боротьбі!

Та скільки ми, бува, претензій маємо
І судимо, не маючи на те ніяких прав,
Але усі про те ми часто забуваємо,
Що повноважень нам таких ніхто не дав.

Бо Ви з Христом також розп’яті на хресті,
Померли для земного Ви буття,
А ми, які живемо в грішному теплі,
Вважаємо, що можемо судити не своє життя! 

Ви з нами щедро ділитесь собою,
Свій час, знання та сили віддаєте
І забуваєте про свій добробут,
І Ваше серце у любові б ється?!

Чи  ревно молимось, отці, за Вас ,
Від тих спокус, що іноді приходять ?
Частіше просимо, щоби молились Ви за нас,
Схилялись перед Богом у покорі!

Чому ми маємо такі тверді серця ?
Не бачимо, що й Вам буває важко,
Томі і просимо Небесного Отця,
Щоб Він забрав байдужість нашу!

Навчи нас, Господи, любити Слуг Твоїх
І цінувати тих, кого Ти для спасіння дав,
Бо заблукати можемо нараз для них,
Якщо себе поставимо на п’єдестал!

Згадаймо, як любив святий Франциск
Усіх священиків, що Бог йому вділяв,
Він дякував Творцю за їх служіння,
Його у них він славив й величав!

Час повернення до Господа наступив! Він все людство кличе до Себе. Святкуємо спасенне для нас свято! Чому ж твердість нашого серця і людська гординя заважає цьому?! Швидко плине життя і залишається безнадія для того, хто так і не осягнув глибину Божих планів щодо нас – Своїх дітей. Але тільки на хвилинку уявімо своє життя без Бога і стане моторошно. Дякуємо Тобі, Господи, за Твою присутність у ньому!

Але буває і так.

Настала ніч навколо,
Чи поруч, Боже, Ти?
Усе здається сірим,
Без віри і мети.

Слова мої порожні
І наяву, й вві сні,
Мені бракує сили,
Без сили ми – смішні.

Завжди ішов Ти поруч,
А тут раптово зник,
В пустелі – сірий морок,
І погляд мій поник.

Я кличу – Ти не чуєш,
Кричу, а ти – мовчиш
Твоя відсутність – горе ,
Навкруг – суцільна ніч.

І тоді линуть благання до Господа, щоб захистив Свою дитину.

Ну чого,зневіро,
В душу заглядаєш?
Либонь собі місця
Теплого шукаєш ?

У моєму серці
Мешкати не будеш,
Диханням отруйним
Віру не остудиш.

В серці в мене – сила
Вірити й любити,
І добра проміння
Радісно ловити!

Прославляю Тебе, Господи, і величаю Тебе!

Без жита – не прожити,
Бо жито – лік і вік,
Сонцями перемите,
До нього ратай звик.

Без щастя – не прожити,
Хай буде, хоч просте,
У душу перелите,
Цвіте – не одцвіте.

Без Бога – не прожити,
Любов Його – свята,
Він – істина відкрита,
Все інше – марнота!

Чекаємо на свято Вознесіння – це подія , яка відбулася не тільки з нашим Господом, але і відбудеться в свій час з кожним з нас, тільки до нього маємо готуватися кожного дня. Час повертатися до Господа – закликає Він нас, тож почуймо Його голос в своєму серці і не марнуймо цей час. Хтось уже повернувся до Нього вже тут на землі, а хтось, і таких чимало, не хочуть цього. Відкрий їм, Господи, очі, щоб вони прозріли! Життя на землі – це час випробовування нашого приготування для Вічності, ствердження нашої тимчасовості на землі. Наше поєднання з Ісусом Христом, Який вознісся на Небо, залишається з нами, воно нерозривне і якщо ми зранюємо Його Найсвятіше Серце своїми гріхами – Йому боляче, якщо нам боляче – Він це також відчуває. Такий собі родинний зв'язок. Тож подякуймо Господу за все і прославляймо Його нашим служінням!

Я дякую, мій Боже,
За все моє життя,
За радощі й страждання,
За світле майбуття!

Бо скоро на порозі,
Можливо, стану я,
Зустрінуся з Тобою –
Чекає та стезя!

Як скоро все це буде,
Не знаю,Боже, я,
Та зустріч неминуча –
Земний кінець життя!

Тобі скажу все, Боже,
Що зможу розказати,
Та Ти і так все знаєш,
Не вдасться приховати.

Дорогою вузькою
Не завжди, Боже, йшла,
Широкою ступала –
Гріхи свої несла.

І Серце Найсвятіше
Вони Твоє вражали,
Стать праведною в світі
Мені так заважали!

Прости, мій Боже милий,
Своє слабке дитя,
Що так втрачала сили,
Ганьбила майбуття.

Змінити щось не зможу,
Бо час уже минув,
Тож впавши на коліна,
Прошу, щоб їх забув!

Прости нас, Господи!

Прямуємо до Храму на Недільну Божу Службу, щоб поєднатися з Богом у Святому Причасті! Ранок…

На промені вітань розпався ранок,
Дзвонили дзвони у Церквах жадано.
І прощення просив з когось хрест,
Над куполом здійнявшись до Небес!

              « « «

Недільна зустріч відбулася,
Господь вділив Свою частину,
Він поділився Своїм Тілом –
Віддав моєму цю Таїну.

Я прийняла її глибоко
І заховала у душі,
І знов мені не одиноко
Жить на останнім рубежі. 

Я знаю – Він мене чекає
Як сплине мій останній час,
А нині в Дусі обнімає,
Щасливим робить й плідним нас!

               « « «

Наближається і час, коли ми вже, ті, що наблизилися до Господа на землі, маємо відлетіти до Вічності. Невиліковно хворий чоловік, хвороби, які огорнули і моє тіло, приносять страждання, але не безнадію! З нами Господь, Який нас колись поєднав у одну родину. З Ним ми долали всі труднощі, з Ним ми раділи, а, головне, завжди були щасливими, бо він рятував човен нашого життя у бурхливому океані людських страстей і не давав нам  втопитися! Дякуємо Тобі, Господи!

Два лебедя

Два білих лебедя зібрались,
Щоб разом в Вічність полетіти,
Вони завжди літали разом
І не могли без цього жити!

Один до одного клекочуть,
Хоча і мова вже не та,
Але серця горять любов’ю –
Одна у них свята мета.

З’єднатись їм у тім польоті,
До Бога разом прилетіти,
Щоб на порозі життя того,
Він зміг їх з радістю зустріти.

Це мрія тих, який надію
В молитву Господу вкладає,
А як це буде все насправді
Ніхто із них цього не знає!

Та знає це Господь Всевишній,
Який людей оберігає,
Молитва тих, хто щиро просить,
До Його Серця доторкає.

Тому летить вона в прославі
Тому, хто вік усім вділяє,
Щоб зважив на оці прохання –
Надія вік їх окриляє!

         « « «
     
Скільки людських трагедій переживають наші ближні і ніхто з нас  не може бути байдужим до них. Яким чином допомогти кожному, хто потребує? Матеріальна допомога необхідна, але, часто, вона не вирішує тих проблем, що заважають щасливо жити. Чи не ставив собі кожен з нас таких питань, прагнучи доткнутися до переживань інших?!

Коли мій друг попав в біду,
Що маю я тоді робити,
Звичайно, маю я молитись,
По Божому у світі жити!

Віддати Богу всі страждання,
Все те, що хочу я змінити,
А Він – Отець Небесний знає,
Як мудро все, що є, рішити.

По-людськи, Боже, я безсила,
Тому моїх і сліз замало,
А в Тебе незбагненна сила –
Вчини все так, щоб засіяло,

Все те, що є  жахливе нині,
Бо зло поки  перемагає,
Дай мудрості благаю тому,
Хто духом й тілом так страждає!

Не знає, що йому робити,
Як вийти на святу дорогу,
Допоможи слабини змити,
Постав для зла пересторогу.

Ти збережи Свою дитину,
Вона  послужить ще  не рік,
Тебе прославить –  Бога Сина
Стражденний нині чоловік!

Хай благодать  тече рікою,
Проллється в серце із Небес,
А віра скресне і оживить
Того, хто жде Твоїх чудес!         

Дорогі брати і сестри! Щиро дякую Вам за спільне служіння на протязі довгого часу! Ми поєднувалися в духовних роздумах, молитвах  і поезіях. Я це відчувала і тому з великою радістю ділилася з вами, а разом ми розмірковували і прославляли Господа!

Якщо комусь щось доторкалося до серця і мені говорили добрі слова, я їх віддавала Господу, тому що все добро походить від Нього! Більш за все я боялася присвоїти собі те, належало Йому.

Я щиро люблю всіх своїх духовних братів і сестер у святому Франциску, яких мені вділив Господь, це – моя родина, і, думаю, кожен з нас так вважає. До того ж, кожен з нас чимось служить Господу і один одному тими дарами, які вділив йому Господь, тож нехай Він буде прославлений у кожному з нас, бо невідомо чий дар кращий!
« А для чого ж я все це пишу – роздуми, молитви, поезії?», – запитуюся у себе та, можливо, і у інших. І знову поетична відповідь:
   

Сплав твердий свойого слова
Наплавляю на папір,
Як різець, знімає мова
Стружку із гнилих зневір.

Може, доля нам на душу
Щедро припуску дала:
Зайве я знімати мушу,
Щоб жива душа була!

Тож, дорогі брати і сестри, разом знімаймо з наших душ все зайве, що заважає нам любити Бога і ближніх! І нехай наше спілкування нам в цьому  допомагає!

Розпочинається весняний і літній час – час фізичної праці та відпочинку, але нехай в цей час Господь не полишає нас, вірніше ми не полишаймо Його,
прославляючи в усьому!

Бажаю всім присутності Господа, продовження розвитку духовного життя, здоров’я та родинного щастя!

Я дякую тобі, святий Франциску,
Що ти мені вділив таких братів й сестер,
У їх любові не шукаю зиску –
Вони – моя родина відтепер!

І разом з ними йде моя дорога
До Дому Вічного Небесного Отця,
Як часто всі вони – моя пересторога,
Наука вберегтись від манівця.

Чи є у когось ще така родина,
Щоб стільки мала і сестер й братів
І кожен з них мого життя частина,
Не уявляю я без них своїх життєвих днів.

Хтось може запитатися: »Ну що вона говорить?»,
Живе в Житомирі, а де живемо ми? Авжеж!
Це не важливо – душі наші з’єднані
Тим Духом, що не має меж!

Живемо в часі, а колись його не буде,
Любов безсмертна і не має їй кінця,
Тож хай вона в серцях постійно буде
До радості Небесного вінця!

Про це хотіла, рідні, з вами поділитись,
Нехай ніщо не розлучає нас,
Бо ми брати і сестри у святім Франциску,
Про це не забуваймо повсякчас!

Нехай же нас і далі те турбує,
Що в світі око бачить, як і серце чує,
Бо Боже Провидіння в ньому діє
І від науки тої часто світ німіє,

Але не хочуть люди зрозуміти,
Що далі так не можна більше жити,
Що час настав всім повернутися до Бога,
Його – пряма і істинна дорога!

Та люд, що серце тверде й досі має,
Ще й кам’яне, що від любові Божої не тане,
Не хоче схаменутися й спасенним бути,
Не хоче Голосу він Божого почути.

Тож, дорогі і любі францисканці,
Нехай не буде так у нашім стані,
Любов’ю нашою і в праведним життям,
Рятуймо світ, щоб жити світлим майбуттям!

Тож нехай це світле свято Великодня, Воскресіння Христового спонукає до навернення нас особисто і тих, хто нас оточує!

 

Миру та Добра! З любов’ю.


Сестра ФОС м. Житомира Людмила Павловська.


 

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!