ЛИСТ З НЕБА
Навкруги жорстока і не милосердна війна. Гинуть люди чиїсь сини, чоловіки, батьки. Серед них чимало молоді, плачуть матері, та Господь залюбки приймає їх до Неба, утішаючи тих, хто залишився на землі. Спілкування святих продовжується!
Лист з Неба.
Моїй дорогій мамі. .
Як дитина Божа в Небо полетів,
Ангел Охоронець там мене зустрів,
Взяв за руку ніжно і повів до Бога,
Це була щаслива й радісна дорога!
А Творець Всевишній мене привітав,
Бо життя за інших я своє віддав,
Ця любов найбільша – за друзів померти
І вона сильніша, навіть, є від смерті.
Я щасливий, мамо, бо пішов додому,
Всі ми тимчасові є у світі цьому,
Головне не втратить – душу зберегти,
А в твоїх молитвах легко було йти.
Незабаром буде наша перемога,
Жить не міг інакше, це й моя дорога,
Що вела до Неба , де Господь чекав,
На любов безмірну Він благословляв.
Кожен крок дороги – Божа благодать,
Буду Бога ближче в Небі осягать
І хвалу співати, бо мене створив,
До Своїх оселей мене запросив.
Ти ж, моя матусю, чекай перемоги,
Є й моя частинка в цій важкій дорозі,
Я із Неба, мамо, буду споглядати
І тобі здоров’я й радості бажати.
Не сумуй, кохана, сліз не проливай,
На майбутню зустріч ти надію май,
Поки що чимало справ на цій землі,
Є вони й у тебе великі й малі !
Ще молись за мене, Господа благай,
Щоб попав, нарешті, я у світлий рай,
Буду Бога ближче, мамо, споглядати,
За рідних просити, щастя б їм пізнати.
Як заквітне квітка букета складіть,
На мою могилу цю красу несіть,
Я живий, це знайте, я не вмер – живу,
В дощових краплинах я до Вас прийду.
Сонечко засвітить – знову буду я,
В ньому посміхнеться вся любов моя,
А в ласкавім вітрі Дух Святий прийде
Втіху і надію, мамо, принесе!
Посланець Небесний в серці хай мешкає,
Наш Господь Вас любить і оберігає,
Бо змогли Ви сина кращого віддати,
Тож не замовкайте Бога прославляти!
Твій син.
Вічне спочивання дай їм, Господи, а Світло Віковічне нехай їм світить!
Людмила Павловська. Житомир.