Свято урочистостей святого Франциска
В це свято Франциск нам приходить із Неба,
Духовно приходить, бо є в цім потреба,
Він учнів своїх там завжди пам’ятає,
На справи й служіння благословляє !
Дорогою Бога, як сам він ішов,
В Христові Ісусі Він щастя знайшов,
Убогість й покору Його полюбив
І в справах своїх та ділах відтворив !
Забув про багатство земне, що було,
Бо сенсу не мало для нього воно,
Ні щастя, ні радості в нім не знайшов,
Тому і дорогою Бога пішов !
Знайшлись і брати, які це зрозуміли,
Що тільки у Бозі є радість і сила,
Вони доєднались і разом з ним йшли,
Та добрі всі вчинки робити могли.
Любив він братів, що були і що будуть,
Вважав, що дорогу оцю не забудуть,
Так сталося й нині по світу всі є,
Господь благодаті для них роздає !
Не мають ні статків, нічого не мають,
Та в мирі й добрі ці брати проживають,
До Бога людей, як Франциск навертають,
Про Добру Новину усім сповіщають.
Закінчиться свято, але воно залишиться в наших серцях! А розпочиналося все з вечірнього Тразітусу – переходу святого Франциска до життя Вічного! Як часто ми, навіть люди віруючі, боїмося говорити про смерть, яка для святого стала сестричкою, а зустріч з нею святом! Забуваємо про справжнє наше життя в Вічності, яке на нас очікує, про тимчасовість земного життя, яке колись має закінчитися. Та чи залишимо ми слід на землі, як це зробив святий Франциск?!
Чи може одна людина змінити світ? Може, якщо вона, за прикладом нашого Господа Ісуса Христа, спробує відтворити ту Божу справу, яку Він розпочав своєю смертю на хресті, а Своїм Воскресінням приніс надію на життя Вічне. Це спробував святий Франциск!
Святий Франциск жив давно, але чомусь світ про нього не забуває, більше того, він Його потребує. Назрів час перемін, час повернення до Дому Небесного Отця, Який терпеливо цього чекає. Потреба в матеріальних благах заполонила світ і хоча в них є необхідність, забувати про свою душу не варто, бо вона потребує спілкування з Богом. Хіба саме не це, а ще пиха і гординя, жадоба багатства і влади, відсутність любові привела до війни, розпочатої нашим сусідом ворогом і яка вже довгий час триває в нашій країні. Лютий ворог знищує все, що тільки може, але знищити наші душі йому не під силу.
Святий Франциск пропонує нам інші цінності, а для цього і в наших серцях мають відбутися великі переміни, тоді ми можемо змінити, якщо не весь світ, то наше оточення, наші родини. Він закликає принести Божий мир в своє серце, радикально навернути себе, щоб не змінювати Божий план щодо нас, зупинити війну в своєму серці. Жити не тільки для себе, але і для інших, бо ми велика Божа спільнота, а змінюючи себе, ми змінюємо і інших. Тож, маємо дозволити Господу робити великі переміни в нас, як це зробив колись святий Франциск! Тоді ми збережемо не тільки себе, а весь світ!
Роздумуючи над своїм францисканським покликанням, дякувала Господу за нього, бо чимало життєвих планів воно змінило:
З дитинства я хотіла добре малювати,
Та так цьому, мій Боже, не навчилась,
А ще хотіла гарно й голосно співати,
Та мрія ця до цього часу не здійснилась!
І ще багато, Боже, я всього хотіла,
Щоби Тебе у всьому прославляти,
Але Господь Всевишній добре знає,
Кому, коли й для чого все давати.
Він вибрав шлях для мене інший,
Щоби навчилась я по-справжньому любити,
Іти дорогою терпіння і страждання
На ній у щасті Божім жити.
Допомагати тим, хто гірко плаче,
І шкодувати всіх, кому щемить й болить,
Любити тих, які мене не люблять,
Які з образами приносять свою злість.
Побачити у них частинку Бога,
Бо всі ми є Його коханими дітьми,
Таку Господь вділив мені дорогу,
Всі інші прагнення мізерні та малі.
Не знаю я, чи я змогла навчитись,
Тому, про що просив мене Господь,
Чи духом я змогла перемінитись,
І чи змінилася моя гріховна плоть?!
Не знаю, Господи, повір, не знаю,
Була і є якою у земнім житті,
Та ти, мій Господи, все добре знаєш,
Чи зможеш Ти мене у цьому зрозуміть?
Не вміла, Господи, терпіти і любити,
Не вміла світлом й сіллю бути я,
Тому прошу мене у милості простити,
Така сумна вже доленька моя!
Того, що буде далі, Господи, не знаю,
Бо все у волі Всемогутній є Твоїй,
Тебе в молитвах щиро прославляю,
І сподіваюся, що Ти простиш душі слабкій.
Тому і дякую за те,що далі буде,
За щастя, що майбутнє принесе,
Тебе зустріти я змогла усюди,
Я вірю, що Любов Твоя мене спасе!!!
А ще дякую святому Франциску, що Він своїм прикладом, зробив мій перехід до Вічності, який, як і для кожного, невблаганно наближається, щасливим. Закінчується час земного паломництва, продовжується пошук стежки до Неба, переосмислення свого земного життя і його марнотратства. І Господь поруч! Поступово зникають друзі, у рідних чимало своїх проблем, навкруги війна. Слухавка телефону більше мовчить, ніж розмовляє. Корона своєї «величі» і необхідності всім поступово зникає, залишається одинокість і самотність. Ні, не самотність, поруч Господь, Він в моєму серці серед неймовірних фізичних болів утішає і пригортає до Себе.
Наблизилась зрілість, що з нею робити,
Господь мені каже: «Навчись з нею жити!
Втікати від неї не варто, не треба,
Бо можна загубити тобі саму себе.
Вона – це частинка твого бо життя,
Вона – це дорога у те майбуття.
Де стрінемось разом з тобою колись,
Даю тобі сили тримайся й держись!».
« « «
Що ж мені, мій Боже, ще приготував
І до цього часу так і не сказав,
Радість чи страждання, що мене чекає,
Але будеш поруч, вірю в це і знаю!
Знов гуде сирена, навкруги війна,
Які переміни принесе вона ?!
Переміни серця – Ти на них чекаєш,
І на них, мій Боже, всіх благословляєш.
Як це зрозуміти всім, як і мені,
Що всі наші біди є якраз вони,
Твердість серця й досі жити заважає,
Дай нам сили, Боже, я Тебе благаю!
Дякую, святий Франциску, за твій щасливий Транзитус, який завершив твоє земне життя у колі братів, що читали Святе Письмо і благословляли, а Господь не полишав тебе! Нехай так буде з кожним із нас! А святість твого земного життя нехай стане для нас прикладом, всі ми покликані до неї, бо святим є наш Господь!
Мир та Добро. Завжди і всюди.
Сестра ФОС м. Житомира Людмила Павловська.