В очікуванні Великодніх Свят!
Закінчується Хресна Дорога Господа нашого Ісуса Христа, закінчується і Великий Піст для кожного францисканця! Час роздумів і постанов переходить у час прославлення Господа, Який склав Своє життя у жертву за всіх нас, спонукаючи нас до навернення!
Про що ми особливо розмірковували в цей період, коли наша країна знаходиться в стані війни. А що таке для нас наша країна ?! Наша країна – це не тільки люди і події, це щось набагато вище. Це – наша матір, яку нам вділив Господь , це – райський куточок, але від кожного з нас залежить, чи буде вона такою! Країна довірена нам людям і ми маємо зробити її кращою, не тільки ми, але і кожен з нас. Що особисто ми зробили для цього, варто запитувати себе кожного вечора, коли лягаємо спати, а, може, краще запитувати кожного ранку, щоб встигнути щось зробити?!
Гідність. Саме зневажання її в інших спонукає до війни. Розуміння цього зберегло би всіх від кровопролить… і перемоги сильніших. Війни…Світ чомусь не може існувати без воєн. І пам’ятники нагадують про них. Важкі брили каменю розплющують нашу свідомість і спонукають до роздумів. Чимало людей вже втратили своє земне життя заради нашої країни і всіх нас, а що можемо робити ми – ті, які потребують своєї участі в цій жорстокій і не милосердній війні: молитися про Божу допомогу в наверненні ворогів, про своє особисте навернення, очищення свого серця, наближаючи його до Господа.
Очищати серце – це мистецтво, а чим це робити: віником чи сучасним пилососом – не знаємо. Мабуть, залежить від кількості бруду і його давності. А головне, зупинити війну в своєму серці і це буде – початком усіх світових перемог! Розбрат приносить неспокій, ворожнечу, розлад між людьми. Нема причини і предмета ворожнечі, але є яблуко розбрату. З чого воно виростає? Звісно – з гордині! Зло торкається серця і зупиняється на мить, але непереможна правда добра перемагає і воно відступає. Отак кожного разу маємо перемагати в собі злість, щоб дати шлях добру!
Любити ворога – велика благодать, але насамперед потрібно полюбити себе самого, бо часто наш ворог – в глибині душі і він наш ворог, якого маємо полюбити! Зазираємо у власну душу, а в ній, так часто, буває темно і сумно. Примарний світ, відображений в ній, не приносить утіхи, на поличках розкладені «скарби», отримані від нього: біль, розчарування, безнадія, тому берімо ганчірку і протираймо брудне віконце нашої гріховності і відразу засвітить яскравий промінь надії!!! А Господь нам в цьому допоможе, Він знає думки нашого серця і помисли, Йому не байдуже наше життя – Він в ньому.
Небо поруч нас, спробуймо дослухатися до свого серця і тоді ми почуємо свою спраглу душу і почнемо змінювати своє життя. Це – нелегка праця розуму і серця, прикличмо на допомогу тишу, бо саме в ній ми зустрічаємося з Творцем. Ногами ми ще стоїмо на землі, а думками літаємо в Небі, воно вабить щораз сильніше і приносить впевненість у Вічному щасті, на землі воно – тимчасове!
Скрушене серце і смиренний дух – глибина великої Божої мудрості, Господь простягає нам Свою руку допомоги і …чекає, а чи довго, це залежить від нас, тож, віддаймо своє серце в Божі руки. Тимчасовість нашого існування на землі засвідчує неминучість відходу. Свобода – це незалежність від земних речей, любити, користуватися, але бути вільними, наша духовна частинка – вічна і в цьому наша надія.
Війна поки що не скінчилась
І кров’ю землю поливає,
Втомився світ від допомоги,
А наш народ ще більш страждає.
Молитви вгору щиро линуть
До Господа вони взивають,
Але серця наші не стигнуть,
Лише у горі завмирають.
Земля Вкраїнська потребує,
Щоб оживилися серця,
Щоб ми усі перемінились
В любові Господа Творця!
А вороги щоб схаменулись
І зброю всю свою сховали,
Серця у них перемінились –
У Бога прощення благали.
У Бога все завжди можливе,
Він закликає жить в любові,
Приходить Він до нас в молитві,
А ще чекає в Божім Слові.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Сьогодні Свято на планеті –
Ісус Христос Воскрес і нині
Ми – францисканці України
Щасливі є у Божім Сині!
Воскресіння – це є зустріч
Із Христом, Який Воскрес,
Він пройшов Дорогу Хресну
І піднявся до Небес!
Україна наша також
Цю дорогу подолає
І прийде той час,нарешті,
Коли все в ній запалає.
Зміняться серця, що грішні,
Бо відчують дотик Бога
І піде до Неба славна
Воскресіння ця дорога!
Нині ще вона страждає,
Нищить зло, що оточило,
Та у змінах, що чекають,
Буде вся велика сила.
В ній Воскреслий засіяє –
Це планета вся відчує,
Україна не вмирає,
До Всевишнього прямує.
Через терні й бичування
Хресна йде її дорога,
Та веде вона до раю,
Та веде вона до Бога.
Гинуть люди, плачуть люди,
Сльози душі очищають,
Стони чути наші всюди –
Віру в Бога зберігають.
Бути вірними у всьому,
Вибрав Бог оцю країну,
І прийдуть, нарешті,в тому
Всі найкращі переміни.
Зло побачить й схаменеться,
Що йому нас не здолати,
Бо опікується нами
Славна в Небі Божа Мати !
І дітей всіх пригортає,
Бо Воскреслий Її Син,
Серце нам Своє вділяє
І провадить до Вершин.
Як же ворогу збагнути,
Що Господь – це наша сила,
І йому нас не здолати,
Бо Заступниця в нас мила.
Нас веде вона до Бога
І плащем всіх накриває,
А на хресній цій дорозі
Всіх до Нього навертає!
Ми слабкі буваєм люди,
Гріх так часто заважає,
Та Господь, наш Бог Всевишній,
Разом з нами їх долає.
Тож, за нами те майбутнє,
Що готує нам Господь,
Перетворює в Воскреслу
Душу нашу й грішну плоть.
Воскресають наші люди,
Воскресає й Україна,
Так, нарешті, з нами буде
І прийдуть всі переміни.
І вони весь світ здивують,
Як Україна Воскресає,
Бо у Небі Сонцем Ясним
В ній Воскреслий вже сіяє!!!
Христос Воскрес, а ми продовжуємо працювати над собою, щоб змінити себе, нашу країну і світ на краще! Щоб швидше нашою справедливою перемогою закінчилася війна.
Нехай Воскресіння Христове буде нашим Світлом і тим Благодатним Вогнем, що знищує всі наші гріхи і слабини! Будь прославлений, Господи, і возвеличений, бо Ти через хрест свій святий відкупив світ!
Мир та Добро!
Людмила Павловська
ФОС м. Житомира.