Найважливішого очима не побачиш. Зряче одне серце.
Минуло 23 роки, як блаженна Мати Елизавета Роза Чацька в віці 85 років відійшла до Вічності. 19 травня 1961 року в Лясках відбулася церемонія поховання, присутність значної кількості знаних людей та шанувальників засвідчила про її велике серце, яке палало незбагненною любов’ю до Бога та ближніх. Маленьке гірчичне зернятко, посаджене на благодатну ниву Божої Любові дало свої рясні плоди. 27 жовтня 2020 року Папа Франциск підписав Декрет, який дав можливість оголошення її блаженною та винесення на вівтар слави.
Любов ніколи не вмирає і саме вона зібрала 15 травня 2024 року в храмі Святого Йоанна з Дуклі в м. Житомирі, напередодні Літургійного спомину блаженної Матері Елизавети Рози Чацької, визначеного Церквою на 19 травня, чимало людей: Сестер Згромадження Сестер Францисканок Служебниць Христа Божену, Добромилу, Кароліну з м. Житомира і Генеральну Настоятельку сестру Юдиту з Польщі, світських францисканців м. Житомира і парафіян. Очолив Божу Службу Провінціал Провінції Святого Архангела Михаїла Ордену Братів Менших в Україні о. Бенедикт і перш за все подякував сестрам за їхню блаженну Матір Єлизавету Розу Чацьку, яка до цього часу залишилася прикладом святості для всього світу. Він акцентував увагу на роль святих в земному житті, їхній приклад для кожного, хто хоче наблизитися до життя Господа нашого Ісуса Христа. То хто ж вони – святі люди, які прокладають нам дорогу до святості?! Такі ж , як всі ми люди, вони страждають і радіють, переживають різні життєві негаразди, але не впадають у відчай, як це і відбулося з Розою Чацькою. Ще молодою в віці 22 років вона втратила зір і ця велика трагедія не поглинула її в темряву смутку, відчаю і безнадії, а була використана для допомоги іншим людям: незрячим фізично, а насамперед духовно, як дітям, так і дорослим. Вона не тільки несла свій особистий хрест, а допомагала і іншим нести його! Тендітна, шляхетна,освічена і матеріально забезпечена дівчина, змогла зрозуміти сенс свого життя і змінити його в тих складних обставинах, що склалися.
В чому полягає святість, це коли людина забуває про себе, а починає жити для інших, прославляючи Бога в своєму служінні. Роза Чацька мала все і раптово все обірвалося. Не нарікаючи ні на кого і не звинувачуючи інших, що властиво багатьом в таких ситуаціях – шукати винних, вона розпочала нове життя. » Через хрест до Неба « – стало її девізом. « Інші страждають більше», – говорила вона і не просила в молитвах про полегшення, жертвуючи їх за країну, Згромадження і Церкву. Вона стала прикладом для нас, бо як часто ми не можемо справитися з усіма випробовуваннями земного життя і від цього ще більше страждаємо.
Дитячі роки Рози Чацької пройшли в м. Білій Церкві, а Житомир – це місто, в якому Роза Чацька, перебуваючи тимчасово, віднайшла своє покликання. Від готелю, де зупинилася Роза, до семінарійного Костьолу (нині святого Йоана з Дуклі) було зовсім близько. Виснажена фізично і духовно вона почала шукати втіхи й зміцнення в храмі. Під керівництвом професора, о. Владислава Кравецького вона пройшла формацію в Третьому Ордені святого Франциска, а в 1917 році з дозволу Луцько-Житомирського єпископа отримала габіт Третього Ордену Святого Франциска і цілковито присвятила себе Богові та милосердним вчинкам.
Вулиця Театральна в м. Житомирі була поруч з храмом, в якому вона щоденно відвідувала Святі Меси, духовні читання, адорації, реколекції, що сприяло її внутрішньому духовному розвитку. Свята Меса з нагоди складання обітниць з благословенням єпископа Ігнатія Дубровського відбулася у єпископському палаці, а освячення габіту – в убогій кімнатці на Театральній перед маленьким вівчариком. Три роки змінили все її життя, бо та вишукана графиня Чацька, яка приїхала з Варшави, перетворилася в скромну черницю сестру Єлизавету у полатаному габіті і привезла в Варшаву найважливіший багаж – проект Конституції нового Згромадження, який написав на її прохання о. Кравецький, а сестра Єлизавета стала першою його черницею.
В збірочці «Незряча мати незрячих» (Приготованою Сестрами Францисканками Служебницями Хреста, видрукуваної в 2021 році в м. Житомирі) можна детально ознайомитися з життям Блаженної Матері Рози Чацької і багато чого взяти для себе! Дуже цікавий епіграф: «Ось моя таємниця. Вона дуже проста: зряче одне серце. Найважливішого очима не побачиш. А. de Cenm-Ekзюпері. «Маленький принц»».
Роза Чацька закликає нас розплющити очі і дивитися на світ духовними очима – своїм зрячим серцем і ми побачимо набагато більше, чим бачимо всі ми широко розплющеними очима… І маємо пам’ятати її слова: «Бувають у житті деяких людей великі катастрофи, яку руйнують, ламають, рвуть і перевертають усе. Нічого вже не залишається від того, що пов’язувало з життям. Удар такий сильний, що одним махом збавляє людину всього. Здається, що крім ніщивного болю, нічого вже не залишається. Бог тоді є найближче. Щаслива людина, яка серед болю, визволена від усього, тільки Бога шукає і Його знаходить…Тоді залишається тільки душа і Бог. Бог і душа. Тоді серед страждань і болю людина починає нове життя, життя повне радості та щастя серед страждань, болю і сліз».
Нехай ці слова Блаженної Мати Єлизавети Рози Чацької спонукають і нас до глибоких роздумів сенсу земного життя, а вона буде для нас духовним прикладом, наслідування Господа нашого Ісуса Христа звичайною людиною.
Мабуть, чимало присутніх на Божій Літургії саме про це роздумували, а єднаючись з Господом у Святому Причасті, довіряли Йому своє слабке і, часто, грішне серце, благаючи про переміни!
На завершення урочистості Літургійного Спомину Блаженної Матері Єлизавети Рози Чацької кожен бажаючий з рук Провінціала о. Бенедикта зміг отримати благословення і доторкнутися до її Реліквії , а з меморіальної дошки при виході з Храму Блаженна Мати Єлизавета Роза Чацька запрошувала ще не раз відвідати цей Храм, з якого вона розпочинала і в який вона повернулася 24 жовтня 2021 року в вигляді Реліквії, що зберігається в Реліквіарію в вигляді знаку ТАУ неподалік Вівтаря і кожен з парафіян, а особливо, світські францисканці, можуть подякувати Господу і прославити його в служінні фізично немічної незрячої людини, але такої сильної духовно і попросити її заступництва. Вона є прикладом для нас і спонукає до роздумів над своїм життям!!!
Дякуємо сестрам Згромадження Сестер Францисканок Служебниць Христа в м. Житомирі, які надають духовну допомогу незрячим фізично і духовно, продовжуючи Справу Блаженної. До них завжди можна звернутися за допомогою і отримати її своєчасно і в любові, як дітям, так і дорослим.
А ще сестра ФОС м. Житомира Антоніна Буравська поділилася цікавою інформацією, яку отримала під час перебування в Польщі, що стосується Блаженної Матері Єлизавети Рози Чацької. Їй дуже сподобався Монастир Згоромадження і Костел святого Мартина в м. Варшаві.
Мир та Добро! Завжди і всюди!
Сестра Францисканського Ордену Світських м. Житомира Людмила Павловська.