З чого розпочинати?

З чого розпочинати тим братам і сестрам, які тільки що прийшли до спільноти Францисканського Ордену Світських,почали знайомитися з нею, з життям святого Франциска і поєднуються зі служінням в ФОС.

Перш за все спробувати зрозуміти своє покликання, але на це потрібен час, бо перше ваше рішення має бути випробовуване часом. Тому залиште це на потім, поки що придивляйтеся, прислуховуйтеся і не лякайтеся. Якщо ви вже тут, то це не випадково і не вважайте, що це ваша заслуга! Вас вибрав Господь і покликав на цей шлях. Єдина поки що ваша заслуга в тому, що ви сказали тимчасове «так» і це вже добре. Потрібен час, щоб зрозуміти своє францисканське покликання, зрозуміти себе і свою здатність жити в спільноті Францисканського Ордену Світських. Бути світським францисканцем, як і почесно, так і відповідально, бо іноді буває так, що знак «ТАУ», який є зовнішнім знаком нашої приналежності до ФОС, хочеться заховати і не свідчити про свою приналежність до ФОС – соромно за свої вчинки. Хай так не буде з нами!

Які питання ви можете поставити до себе нині? Так , Бог вас покликав, а чим керувались ви:

Бажанням втекти від одинокості і знайти собі друзів?
Чи так зробила моя подруга, або друг і я так хочу?
Чи мені подобається бути на виду у парафіян і пишатися, що я трошки інший?
Чи, може, в серці щось промовило – це моє?

Все це важливо, що хтось вам посприяв, але головні причини набагато складніші і розібратися в них нам допоможе наука Церкви, життя святого Франциска, бажання радикальних перемін в собі, що не так легко і просто, і, звичайно, спільнота. Зовсім не досконала, з усіма вадами і недоліками, які ви,
можливо, відчуєте на собі і які вас, можливо, приголомшать, бо не чекали. Не лякайтеся, насправді кожен брат і сестра справжній скарб, часто не видимий, тільки потрібно ближче придивитися і полюбити. Це люди жертовні, які служать Богу та ближнім.

І знову питання до себе:

Чи захочу і я так, а, можливо, і краще служити?
Чи захочу жертвувати своїм часом, здоров’ям, силою ?
Чи краще відпочивати вдома?
Чи варто просто прийти на Божу Службу і бути, як звичайні парафіяни?
Чи захочу себе змінювати?
Чи навчуся бути не конфліктною і прощати іншим?

           Без спільноти своїх недоліків не видно і в цьому її заслуга на шляху до Вічності. Повірте, в ній зібралися ті, які хочуть стати кращими, а разом це краще робити. Бачити себе очима інших – це вже болючі, але ліки! І ще чимало чого ви досвідчите, а потім вже вирішите, чи все це для вас і приймете рішення. Ніхто не примушує, бо ви , складаючи тимчасові на рік Обітниці, маєте час – 5 років!
       І ще питання, яке може турбувати, чи поєднаєте ви свої обов’язки в спільноті з родинними? Для світських францисканців бути свідком Господа в родині – першочергове завдання, і часто така жінка, або чоловік, освячує іншого. В наших спільнотах є чимало францисканських подружніх пар, але і чимало тих, в яких чоловіки, або дружина, не є членами спільноти, але допомагають їм в цьому служінні. На власному прикладі можу свідчити, що я за двадцять років свого служіння постійно отримувала підтримку і розуміння від свого чоловіка, за що йому щиро вдячна!До того ж , світські францисканці щоденно моляться за членів всіх своїх родин, як живих, так і померлих, випрошуючи у Господа для них благодатей – чи то навернення, чи то зміцнення віри, тощо.
        Щодо служіння в спільноті, то воно не примусове, а згідно бажання і отриманих від Господа дарів і кожен може свої таланти зреалізовувати в різних формах. Є групи літургійні, харитативні, молитовні, формативні , редакційні, молитовні, тощо. Головне виконувати із серцем свою роботу, якою б скромною вона не була і робити це на славу Божу!

Тож нехай Господь допомагає обрати правильний для себе шлях тим, хто вже зробив для цього перші спроби, і тим, хто захоче це колись зробити, а святий Франциск заохочує до прийняття рішення!

З Франциском у дорогу

Святий Франциск покликав у дорогу –
Озвався нелегкий тернистий шлях:
Я не зважаю на перестороги,
Бо наді мною – святість в Небесах.

Дивлюся у глибинні очі мудрі,
І чую звідти золоті слова:
Ти, сестро, не спинилась на розпутті,
І правотою Вічності права.

Навчися людям серце відкривати –
Навчись Христа в них бачити завжди;
В собі себе не треба обминати -
Пізнай Його – і власну суть знайди.

Зневіреного прихисти на світі,
Не тільки хлібом-сіллю нагодуй,
Зумій не тільки вогнищем зігріти –
Його біду, як власний біль відчуй.

І хай не спить-дріма твоє сумління,
Бо то не старець зайшлий, – Бог прийшов,
Очікуючи Духу поклоніння,
Не полишивши сліду підошов.

Вклонися Церкві, поможи, як вмієш,
Схились до Нареченої Христа,
І ти тоді душею зрозумієш,
Які Творець дарує нам свята!

…Стою перед святим Франциском німо.
Та не мовчить розсвітлена душа:
У Всесвіти Господні пілігримом
Із посохом надії вируша.

Сестра ФОС м. Житомира Людмила Павловська