1. СВЯТИЙ ДУХ ТА ЙОГО ДІЯ В ЦЕРКВІ
о. Юзеф Ласкі OFMCap
Святий Дух – це Третя Особа Пресвятої Трійці посланий від Отця і Сина і є Основою виникнення і реалізації християнського життя. Дух Святий є Таємницею. Присутній в акті створення як «Дух Божий, що ширяв над поверхнею води» (Бут. 1,2) об’явився в Старому Заповіті ніби «замість самого Бога», готуючи людську історію до приходу Месії.
У Новому Заповіті з хвилиною об’явлення Особи Божого Сина Він відкривається як «Хтось Другий» відносно Єдинородного Сина і як «Хтось Третій» відносно Бога Отця. Об’явлений в «останніх часах», започаткованих відкупительним Втіленням Слова, як Бог – Дух Святий на рівні з Отцем і Сином приймає поклоніння і хвалу (ККЦ 686,689).
KKЦ 686 Святий Дух діє з Отцем і Сином від початку до завершення задуму нашого спасіння. Та лице в «останніх часах», започаткованих спасенним Втіленням Сина, Він (Дух) – об’явлений і даний, визнаний і прийнятий як Особа. Тоді, отже, цей Божий задум, здійснений у Христі, «Первороднім» і Главі нового творіння, зможе здійснитися в людстві через вилиття Духа: Церква, спів причастя святих, прощення гріхів, воскресіння тіла, вічне життя.
KKЦ 689 Той, Кого Отець послав у наші серця, Дух Його Сина (пор. Гал 4,6), є дійсно Бог. Єдиносущний з Отцем і Сином, Він невіддільний від Них як у внутрішньому житті Трійці, так і в дарі Її любові до світу. Але, поклоняючись Святій Трійці, - животворній, єдиносущній і неподільній, - віра Церкви визнає також окремість Божих Осіб. Коли Отець посилає Своє Слово, Він завжди посилає Свого Духа: це спільна місія, у якій Син і Святий Дух відмінні, але нероздільні. Звичайно, з’являється Христос, Який є видимий Образ невидимого Бога, але об’являє Його Святий Дух.
Вся месіанська подія відбулася у Святому Дусі. В Його силі Йоан Хреститель проголошував близький прихід Христа (Лк 1,17), в Ньому і Марія – Діва Непорочно Зачата стала Матір’ю Божого Сина (Лк 1,26-38). Христос тобто «Помазаник», стаючи людиною в Дусі Святому існував, проголошував, діяв і виконав справу Відкуплення. Дух Святий неустанно засвідчував правду про Божественне Синівство Христа та об’явив присутність Бога в Ісусі з Назарету.
«Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І раптом зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би вогненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралась безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... Усі ж збентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим! Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, а це те, що пророк Йоіл передрік» (Ді. 2,1-16).
Послання Духа Святого – Параклета зісланого на Апостолів згромаджених у Вечірнику в день П’ятидесятниці (Ді. 2,1-4) – є нагадуванням усього, про що говорив та що робив Ісус. Таким чином Він провадить Церкву до пізнання і життя в повноті правди (Йн. 14,16): з мого візьме і вам об’явить (Йн. 16,14).
Після Вознесіння Сина до Отця реалізується подальша історія спасіння (Йн. 16,5-15). Дух Святий є постійно присутній у церкві і в світі. В Його силі здійснюються святі Таїнства, звершується Євхаристійна Жертва і проголошується наука Ісуса. (Ді. 4,30; 5,42; 6,7). Він оживляє, об’єднує та освячує Церкву, є джерелом Її апостольських дій, керує місіями (Ді. 13,2.4) діє в ієрархії Церкви (Ді. 6,3; 13,2.9); готує День Господній (Одкр. 22,17) і запевняє воскресіння (Рим. 8,9-11.19.21.23); у членів Церкви, отже, народжується віра і розвивається надприродне життя.
Коли була завершена справа, виконання котрої Отець доручив Синові на землі (Йн. 17,4), був посланий Святий Дух у день П’ятидесятниці, щоб Він постійно освячував Церкву і таким чином віруючі мали доступ до Отця через Христа в одному Дусі (Еф. 2,18). Саме Він є Духом життя, тобто джерелом води, що тече у вічне життя (Йн. 4,14; 7,38), через Нього Отець оживляє людей померлих внаслідок гріха, перед тим, як воскресить їхні смертні тіла (Рим. 8,10). Дух живе в Церкві, а також у серцях вірних як у святині (1Кор. 3,16,6,19), в них промовляє і свідчить про їхнє усиновлення (Гал. 4,6; Рим. 8,15,26). Провадячи Церкву до усієї правди (Йн. 16,13) і об’єднуючи її в спільноті і служінні, дарує їй різноманітні ієрархічні та харизматичні дари та з їх допомогою керує нею та прикрашає її своїми плодами. (Еф. 4,11n; 1Кор. 12,4; Гал. 5,22). Міццю Євангелії утримує Церкву в постійній молодості, цілий час оновлює її та провадить до досконалого поєднання з Нареченим. Тому що Дух і Наречена говорять до Господа Ісуса «Прийди» (Одкр. 22,17). Таким чином уся Церква об’являється як «люд поєднаний єдністю Отця Сина і Святого Духа» (2Ват, Конст.Догм. 4).
Правда про освячуючу роль Духа Святого в Церкві і серці кожної окремої людини, закорінена в Біблії та науці Отців Церкви, завжди була присутня в свідомості християн. Джерелом пізнання науки Церкви щодо Духа Святого найперше є Літургія, здійснення святих Таїнств, а також гімн «О Сотворитель Дух, прийди» і Секвенція «Прибудь, Духу Святий». Серед документів Вчительського Уряду слід звернути увагу на: Катехізис Тридентського Собору, енцикліку Леона ХІІІ Divinum illud munus (9.V.1897), документи ІІ Ватиканського Собору, енцикліку Йоана Павла ІІ Dominum et Vivificantem (18.V.1986), а також Катехізис Католицької Церкви (11.Х.1992)
Дух Святий і Церква (З Катехізису Католицької Церкви):
KKЦ 737 Місія Христа і Святого Духа виконується в Церкві, що є Тілом Христовим і Храмом Святого Духа. Ця спільна місія відтепер приєднує Христових вірних до Його спільності з Отцем через Святого Духа: Дух готує людей, випереджує їх Своєю благодаттю, щоб притягнути їх до Христа. Він показує їм воскреслого Господа, нагадує їм Його слово й розкриває їхній розум на розуміння Його Розп'яття і Воскресіння. Він уприсутнює Христа у таїнсивах, найбільше у Євхаристії, щоб примирити їх з Богом і привести їх до спільності з Ним, щоб вони приносили «багато плодів» (Йн. 15,5.8.16).
KKЦ 738 Отож, місія Церкви не додається до місії Христа і Святого Духа, а є її таїнством: усією своєю суттю та в усіх своїх членах Церква послана проповідувати і свідчити, активізувати й поширювати таїнство співпричастя зі Святою Трійцею.
«Ми знову підкреслюємо, що ми всі отримали одного й того ж Духа, а саме Святого Духа, з'єднані між собою і з Богом. Хоча ми, взяті окремо, є численні, Христос чинить так, що Дух Отця і Його Дух перебуває у кожному з нас. Дух цей – єдиний і неподільний – веде до єдності тих, що відмінні поміж собою (...), і чинить так, що всі є одним у Ньому. Так само, як сила святої людської природи Христа чинить, що всі, у яких вона присутня, утворюють єдине тіло, я думаю, що в такий же спосіб Дух Божий, що перебуває в усіх, один і неподільний, веде всіх до духовної єдності» (Св. Кирило Олександрійський, Тлумачення на Євангеліє від Йоанна 11,11.).
KKЦ 739 Оскільки Святий Дух є помазанням Христа, Христос – Голова Тіла – розливає Його на Свої члени, щоб живити їх, зціляти, узгоджувати їхні взаємні дії, оживляти, посилати для свідчення, залучати їх до Свого жертвоприношення Отцеві і До Свого заступництва за цілий світ. Через святі таїнства Церкви Христос уділяє членам Свого Тіла Свого Святого й Освячуючого Духа.
KKЦ 740 Ці «чудеса Божі», даровані віруючим у святих таїнствах Церкви, приносять свої плоди в новому житті – у Христі – згідно з Духом.
KKЦ 741 «Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але Сам Дух заступається за нас стогонами невимовними» (Рим. 8,26). Святий Дух, Митець Божих діл, є Учителем молитви.
КОРОТКО
KKЦ 742 «А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, Який взиває: Авва, Отче» (Гал. 4,6).
KKЦ 743 Від початку до сповнення часу, коли Бог посилає Свого Сина, Він завжди посилає Свого Духа: їхня місія є спільною і нероздільною.
KKЦ 744 У повноті часу Дух Святий здійснює в Марії усі приготування приходу Христа до Божого Народу. Дією Святого Духа в ній Отець дарує світові Еммануїла, що означає «з нами Бог» (Мт. 1,23).
KKЦ 745 Син Божий помазаний на Христа (Месію) помазанням Святого Духа у Своєму Втіленні (пор. Пс. 2,6-7.).
KKЦ 746 Своєю смертю і Своїм Воскресінням Ісус поставлений Господом і Христом у славі (Ді. 2,36), зі Своєї повноти Він виливає Святого Духа на апостолів і Церкву.
KKЦ 747 Дух Святий, Якого Христос, Голова, виливає на Своїх членів, будує, оживляє і освячує Церкву. Вона є таїнством співпричастя Святої Трійці і людей.
Про Святого Духа не вистачить тільки говорити, але Духа потрібно передусім слухати (Одкр. 2,7.11.17.29; 3,6.13.22). Про Духа Правди не вистачить тільки теоретизувати, але передусім потрібно Його гаряче прикликати та просити про Нього, як просив Ісус Отця (Йн. 14,16), потрібно на Нього відкриватися. Розмови про Святого Духа повинні перерости в палке прикликання Духа. Розмови про Святого Духа повинні нагадувати нам, ким є Святий Дух і який сенс мала і має наша християнська ініціація під час якої ми отримали Духа Господа (Ді. 2,38). Це нагадування дуже важливе, тому що таїнства християнської ініціації приймаються немовлятами (хрещення) і в дитинстві або в ранній юності (миропомазання). Необхідно пережити ці Таїнства свідомо та прийняти зобов’язання, які з них випливають. Нам є потрібним «пережиття досвіду дій Духа котрий був даний нам в таїнстві ініціації». Воно полягає в досвідченні міці Духа котрого ми вже отримали.
Література:
Лексикон Католицької Духовності, Люблін – Краків 2002
ІІ Ватиканський Собор, догматична Конституція про Церкву, Познань 2002
Катехізис Католицької Церкви
о.Йосиф Кудасєвич, Дух Святий в християнському житті, Кєльце 1998
Переклад: Діана Зав’ялова OFS