Знову віднайти Святого Духа і відкритися на Його діяння.
Таїнство Миропомазання.
о. Адам Вольчинський OFM
Дорогі світські францисканці, Серафитський доктор, св. Бонавентура, розважаючи над діями Святого Духа в часах Старого та Нового Завіту, говорить, що так само, як усі ріки вливаються до моря, а море не розливається, так і всі якості святих і ласки ангелів, мучеників і послідовників… сходяться в Непорочній. І немає в цьому нічого дивного, тому що всі благодаті Святого Духа прийняті Марією і за її заступництвом розливаються на нас. Тому ми присвячуємо ці роздуми нашій Небесній Цариці і просимо її материнського благословення. А тепер спробуємо розглянути питання, що містяться в заголовку.
Чи можна втратити Духа Святого та Його дари?
Потрібно нам усвідомити, що насправді ми можемо втрати і загубити Святого Духа. Так відбувається у випадку скоєння важкого гріха, а особливо, коли ми свідомо і добровільно перебуваємо в цьому гріху. Богу гріх огидний, Він не буде перебувати поряд з ним в нашому серці, тому, як наслідок нашого рішення, залишає нас, позбавляючи душу надприродного життя. Ситуація змінюється, коли ми з покорою визнаємо наші гріхи і в Таїнстві Покаяння єднаємося з Богом. Отже робимо висновок – ми можемо втратити Духа Святого.
Так само є з Його дарами. В Таїнстві Миропомазання ми отримуємо незгладимий знак Святого Духа, що означає, що ми глибше беремо участь у послання Ісуса Христа та повноті Святого Духа. Разом з цією печаткою ми отримуємо духовні дари. Проте, якщо ми забуваємо про дари Духа, якщо їх не розвиваємо, якщо ними не користуємось, вони в нас згасають та вмирають. Таїнство залишається незгладимим, але від дарів залишається мало або зовсім нічого. Коли людина повністю втрачає Святого Духа, втрачає також і Його дари; а оскільки вони невіддільні один від одного, коли ми втрачаємо один дар, ми втрачаємо їх усі. Наприклад хтось не має страху Божого, а отже не має також і усіх інших дарів. Наше перше завдання — просити про ці дари Божої любові та про їх розвиток, пильнуючи, щоб завжди залишатися в освячуючій благодаті. Укріпляти дари Святого Духа та просити, щоб вони зростали, можна в різних формах: від коротеньких молитов до молитов про «семикратні дари», літанії, новенни і тому подібне. Основою є щире і сповнене віри прохання. «Просіть і отримаєте», – навчає Христос. Чим більше ми потребуємо цього, тим горливішим має бути наше прохання. Немає чого обманювати себе - хто не просить, той не отримує.
Як знайти Святого Духа?
Як випливає з назви, Утішитель за своєю природою є духовним. Ми не побачимо Його прямо на цій землі очима тіла, тому що це є неможливо. Навіть при хрещенні Христа в Йорданії він з’явився «як голуб». Чи це означає, що не можемо Його бачити? Немає нічого більш помилкового. Згадаймо прохання Филипа до Господа Ісуса: «Покажи нам Отця». У відповідь він чує від Спасителя: Хто бачить Мене, той бачить Отця». Згадаймо також слова апостола Павла до римлян: «Те, що невидиме в Бозі... стає видимим від створення світу завдяки розумному спогляданню діл Божих». Якщо застосувати ці твердження до Святого Духа, то ось з'являється відповідь. Першою і одразу найдосконалішою справою Святого Духа на землі було Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії. Він сам її створив і прикрасив своїми дарами. Він зробив її Непорочне Серце своїм храмом, який ніколи не залишав, а вона сама, як говорить св. Максиміліан Кольбе, «стала присутністю Святого Духа у світі». Тому отці Церкви справедливо називають Марію іконою Святого Духа, і ми можемо додати, що хто бачить Непорочну, той бачить і Святого Духа. У цьому контексті сама Лоретанська Літанія постає нам як літанія до Святого Духа, бо всі чесноти Марії прославлені в ній є Його діяльністю і даром.
Заступництво Марії перед Святим Духом
Маючи на увазі висловлювання Науки Церкви, ми повинні розуміти, що допомога Марії у доступі до Святого Духа є незамінною. Папа Лев XIII в енцикліці Octobri mense пише: «Під час Благовіщення очікували згоди Діви ніби від усієї людської натури. Це дозволяє нам справедливо і правдиво стверджувати, що абсолютно нічого з безмірного скарбу всіх благ, принесених нам Христом з Божої волі не дається нам , крім як через посередництво Марії». Той самий Папа в енцикліці Lucunda semper додає, що «Марія має юрисдикцію щодо тимчасового послання Духа».
Св. Максиміліан Кольбе не сумнівався в тому, що ми повинні просити Непорочну відновити в нас благодать Таїнства Миропомазання. Бо «Дух Святий не пошле жодної благодаті, Отець через Сина і Духа не виллє надприродного життя на душу, як тільки через Непорочну та за її посередництвом. Вона отримує у власність всі скарби і роздає, кому і в якій мірі хоче». Тому кожен, хто хоче вшановувати Святого Духа і дозволити йому керувати собою, повинен прийти до Марії і просити її заступництва.
Як розвивати «Семикратні дари»
Натура Божих дарів полягає між іншим на тому, що вони нам дані ніби в зародку. Вони є для нас даром і завданням до виконання. Нашим обов’язком є співпрацювати з ними та їх примножувати. Тільки завдяки систематичній праці, вони можуть засяяти в нашому житті таким блиском, як засяяли в житті Марії. Щоб якийсь дар, чи талант розвинути, потрібно зрозуміти його природу, призначення, та пізнати засоби до його розвитку. Дари Святого Духа — це Божа сила, яка дає нам змогу діяти особливим чином. Її не слід плутати з чеснотою, тобто з усталеною, постійною етичною поставою людини. Тож давайте розглянемо індивідуальні дари, які ми отримали в Таїнстві Миропомазання.
Дар страху Божого
Цей Дар Духа Святого чинить так, що нашого Бога завжди і в усьому ми маємо перед очима, завжди про Нього пам’ятаємо, а через це остерігаємося усього, що могло б відвести Його святу велич. Наслідками цього дару є повага до Бога і огида щодо всякого гріха. Бог ненавидить гріх, тому слід уникати не лише тяжких гріхів, але і щоденних. Повага до Бога виражається не тільки в повазі до Його Особи, а й до Його справ. Звідси випливає пошана до Церкви до святого, і до всього створіння, бо все, що створив Бог, є добре і Йому належить.
Нам необхідний дар страху Божого, тому що, як каже апостол Павло, ми маємо шукати власного спасіння зі страхом і трепетом. Зі страху походить чеснота смирення, і Бог дає благодать смиренним і протистоїть гордим. Немає більш відповідного ставлення створіння до Творця, ніж смирення та визнання власної малості й недосконалості в поєднанні з впевненим очікуванням Божої допомоги. Зауважте, що перший урок, який засвоїли діти з Фатіми від ангела, — це смирення і применшення.
Витривати в святому остраху нам допомагають різні короткі молитви, які ми протягом дня промовляємо, тому що вони безпосередньо звертають нашу увагу на Бога. Так само нам допомагають адорація Найсвятішого Таїнства та розважання про святість та доброту Бога, а також правдива побожність щодо Непорочної. Марія в повноті отримала дар Страху Божого і жодним гріхом не образила Божого Трону. Натомість цілковито визнала свою повну залежність від Творця, та прийняла поставу Слугині Господньої, в усьому керуючись гарячою любов’ю до Бога і людей. Тому ми можемо з довірою просити:
«Виблагай нам, Матінко, дар страху Божого, і визволи нас від страху перед цим світом, та рабського страху. Дай нам гидувати гріхом і дай нам святу турботу про спасіння нашої душі, щоби виконалась дана нам Божа обітниця. «Благословенний, хто боїться Господа». Благословенна людина бути вільною від гріха у смертному житті та благословенна така людина наприкінці життя, й у вічності.»
Дар побожності
Нам даний цей дар для того, щоб ми завжди керувалися любов'ю до Бога і ближніх і ревно служили Богу, виконуючи те, чого Він від нас вимагає, і, роблячи це, з'єдналися з нашим Творцем. Результатом цього дару є внутрішнє і зовнішнє поклоніння Богу. Внутрішнє поклоніння включає всі почуття віри, надії та любові, які чудово відображені в словах нареченої з Пісні пісень, звернені до Нареченого: «Знайшла улюбленого душі моєї, схопила його і не відпущу», а також слова псалма: «Серце моє міцне, Боже, міцне моє серце, заспіваю і заграю», і «Будь прославлений, Боже, понад небо, а твоя слава понад усю землю»!
Зовнішні прояви побожності включають в себе приватні акти пожертв, молитви, покутні акти і т.д. а також публічні акти прославлення Бога, які Церква виражає через різні свята, урочистості, Таїнства, Літургійні церемонії. Оскільки людина була створена на честь і славу Творця, дар побожності абсолютно необхідний для виконання мети нашого існування. Якби людина жила чесним і порядним життям, але не поклонялася своєму Творцеві, то навіщо їй все це, якщо вона не виконує свого покликання? Об’єктом дару побожності є також ближній, а обов’язки, що випливають з цього, включені в катехизисні вчинки милосердя щодо душі й тіла. Виконуючи всі ці акти поклоніння, ми розвиватимемо в собі дар справжньої побожності. Для нас Марія є яскравим прикладом чесноти побожності, тому можемо її гаряче просити:
«О, Маріє, переповнена серафітською любов’ю до Бога та ближнього, запали в наших серцях полум’я благочестивої любові, щоб ми втілювали слова молитви в дію, і все чинили на славу Божу та на користь ближніх.»
Дар Знання Божого
Цей дар дає нам змогу зрозуміти справжню цінність тимчасових благ, щоб за допомогою Божої благодаті ми могли їх використати, щоб вони спричинялися до слави Божої та нашого спасіння, а також і наших ближніх. Нам потрібний цей дар для того, щоб відрізняти правду від брехні. Інакше те, що є лише засобом, швидко стане метою нашого життя, а наше серце, створене для небесних благ, швидко зв’яжеться з тимчасовими благами, такими як марна слава, багатство, почесті, чуттєві насолоди, світські знання тощо. Нам також потрібне знання, щоб ми уміли справедливо судити свої та чужі вчинки, і знання захищає нас від таких вад, як гнів, який затьмарює наш розум і штовхає нас на зло. Немає потреби нікого переконувати, що Пречиста Діва прикрашена даром Знання Божого, тому просимо Її:
«О, Пречиста, котра прославляла Бога за те, що споглянув на Твоє смирення і великі речі вчинив для Тебе, випроси для нас розуміння того, що речі і справи цього світу є тимчасовими, щоб ми вміли користуватися ними не для нашої земної користі, але щоб ми мали сопричастя з Богом у вічності.»
Дар Мужності
Мужність дана нам для того, щоб ми в смутку та знеохоченні, серед життєвих випробувань та різних досвідчень не втрачали надії, щоб ми мали сили нести наш щоденний хрест, а в хвилини спокус гідно боролися і ніколи не відмовилися від прагнення до святості. Цей дар також чинить нас здатними чинити для Бога великі діла, котрі, як нам може здаватися, перевищують наші сили. І так насправді часто буває, що багато справ перевищують наші власні, людські можливості. Але св. Павло говорить: «Усе можу в тому, хто укріплює мене», «бо – як говорить святе Письмо – не власною силою перемагатиме людина, але Божою міццю». Немає неможливих речей, коли Господь допомагає.
Без цього дару людина швидко стане малодушною, та нездібною до жертв для Бога. Стане літеплою, а таких Бог випльовує зі своїх вуст. Така людина буде вірувати та практикувати тільки тоді, коли їй вигідно, коли вона не буде змушена страждати заради Царства Божого. І все ж немає іншого шляху наслідувати Христа і св.Франциска, як лише хресна дорога самозречення. Про жертву зі страждань просить також Діва Фатімська, тому що вона має велику міць спасіння душ від вічного прокляття. Нам не потрібно шукати нагод для жертв. Кожен день нам приносить їх достатньо багато. В Фатімі Ангел навчає дітей, щоб вони з усього чинили жертви Богу, а Господь Ісус навчає сестру Фаустину щоб вона єднала свої маленькі жертви з Його Жертвою, щоб її жертви набули характеру безкінечних заслуг. Також і я повинен так чинити, просячи Марію:
«О, Мати скорботна, пронизана мечами страждань, мужня Невісто, котра стоїш під хрестом Господа випроси для нас дар Мужності, щоб ми для Господа стали здібними до кожної з жертв і в усьому єдналися з нашим Спасителем, котрий Страждає.»
Дар Ради
Через цей дар Дух Святий навчає нас в усіх справах нашого життя на землі, схиляє до добра, застерігає нас від зла. Він є для нас світлом у наших сумнівах, щоб ми завжди йшли дорогою, що веде до святості та досконалості життя; він дозволяє розпізнати шляхи, що ведуть до небес, і вказує найвідповідніші засоби для цього. Щоб не збитися зі шляху і якнайкраще використати Богом даний нам час, ми повинні знати, що є найбільш доречним в таких обставинах. Сам Святий Дух через Свої натхнення дає нам знати, що є правильним у даний момент – і якщо ми підкоряємося цим натхненням – ми можемо вибирати не те, що є добре, а те, що краще, тому що «добре є ворогом кращого». Обдаровані цим даром, ми можемо глибоко розпізнавати рухи нашого серця. Діва Марія завжди вміла вибирати те, що краще, тому ми впевнено просимо:
«Мати доброї поради, не дай нам відійти від дверей Твого серця, без світла в душі - не дай щоб цей час пережитий біля твоїх ніг пройшов для нас без користі для вічності».
Дар розуму
Віра шукає розуміння. Дар розуму — це сила Святого Духа, яка дозволяє нам проникнути своїм розумом у таємниці спасіння та істини Божі, щоб потім прийняти їх серцем і визнати своїми. Пізнання Божих істин за допомогою людського розуму можливе, тому що розум та істина є справою Бога. Дар Святого Духа чинить так, що те, що було можливим, стає реальністю, і людина здатна споглядати духовну реальність. Коли ми маємо цей дар, то швидко починаємо розуміти вчення Старого і Нового Завітів, які для людей цього світу часто залишаються безглуздими. Щоб дар розуму дещо не притупився, духовні отці рекомендують тримати тіло в дисципліні. Бо ніщо так не послаблює розум, як потурання тілу, коли людина живе лише чуттєвістю. Отже, дар розуму вимагає від нас розважливо умертвити свої внутрішні й зовнішні почуття. Ніхто так не проник у таємниці Божі, як Пречиста, тому ми звертаємося до неї, просячи:
«О Непорочна і Благословенна, що найкраще розуміла Божі діла і таємниці, випроси, щоб ми розуміли їх на практиці, щоб ми не загубилися в суєті і не потонули в темряві; щоб це розуміння і любов до Божої істини привели нас до вічного і блаженного пізнання та володіння всією істиною, тобто Богом».
Дар Мудрості
Мудрість – це дар Святого Духа, який дарує знання та любов до Божих речей. За словами св. Бернарда «це огида до речей світу, і смак та любов до речей Божих», а «мудрість у душі – це рай у душі й серці». Він перевершує і вдосконалює всі дари. св. Апостол Яків так визначає мудрість, що сходить згори: «... перш за все чиста, далі, приємна, покірна, слухняна, повна милосердя та добрих плодів, вільна від людського мудрування та лицемірства». Марія, Мати Втіленої Мудрості, володіла цим даром у найвищому ступені, тому її називають «Престолом мудрості». Усі вчинки її волі й розуму, усі порухи її серця і вчинки є відображенням Божої мудрості. Якщо ми будемо не тільки почитати Марію, але й наслідувати Її, ми швидко зростатимемо в любові до Бога і людей. Тому попросимо її про цей великий дар:
«Столице мудрості, Причино нашої надії, наша улюблена Мати, ти, що так мудро все робила! Випроси для нас мудрістю, яка зробила Тебе такою доброю і такою святою, щоб ми з Тобою й усіма Святими могли брати участь у житті Вічної Мудрості і пізнавали та любили Бога навіки».
Підсумок
Дорогі Світські Францисканці, не без причини наш святий Отець Франциск, досконалий послідовник Христа, заохочуючи братів, щоб понад усе старалися посісти Духа Господнього, сам залишався великим поклонником та тим, хто любить Діву Марію. Не без причини ціла францисканська родина обрала Її за Покровительку. Тому і ми, які прагнемо жити дарами Святого Духа на щодень, просімо про ці дари доброго Бога за заступництвом Марії. Просімо витривало і гаряче, бо як самі бачимо, без Святого Духа є неможливим осягнути спасіння.
Переклад: Діана Зав’ялова OFS