Любов ніколи не вмирає



Людмила Павловська. Житомир. 2022 рік.

Любов ніколи не вмирає,
Вона живе і буде жить,
Вона до Вічності злітає,
Дарує нам чудову мить!

Вона і в радості, і в горі,
Вона, коли в душі щемить,
Любов надію нам вселяє,
Її потік не зупинить.

Любов – це світло, що палає,
І в серці й на руці горить,
Вона нас вабить й зігріває,
Тож, хай у душах пломенить!

…Чому ж її ми відкидаєм,
Шукаємо на що б змінить,
Господь її нам посилає,
Щоб ми навчилися любить!

« « «

Якби Господь спитав мене сьогодні :
«Чи хочеш, щоби я тебе забрав?!»
Я зупинилась би в своєму серці
І голос у сумлінні прошептав.

«Звичайно так, улюблений мій Боже,
Ну, хто не хоче, щоб прийти до Тебе,
Але чи я готова вже до зустрічі з Тобою,
Хоча і є у ній моя потреба .

Чи щось змінилось вже в моєму серці,
З тих пір, коли зустрілася з Тобою,
Чи я живу у злагоді та терції
В музичній гамі  й чую душу свою ?!»

На ці питання відповідь відсутня,
Бо я себе в собі до цього часу не знайшла,
Та, Господи, Твоя є воля Всемогутня,
Вона оцінить всі мої діла.
« « «

Все яскравіше зло на землю наступає,
У проявах своїх окрас красивий має,
Тому і часто люди за добро його вважають,
А потім гірко плачуть і страждають !

Молитва тих, хто Бога прославляє,
Усіх останніх силою своєю захищає,
Тож боротьба невидима іде весь час,
Нехай Господь благословляє нас !

« « «
Кожен день і кожна мить,
Богом вділена година,
Швидко на землі летить,
А дорога йде до Сина !

Бог Отець на нас чекає,
Син говорить, як нам йти,
Дух Святий допомагає,
Як із неї не зійти.

Тільки чути треба добре,
Вуха Духові відкрить,
І тоді все буде миле,
Що вдалося вже прожить.

Ще миліше, що чекає,
Бо підніме нас увись,
А для того, хто не знає,
Скажем, друже схаменись !

Подивись на все інакше,
І живи, як не колись,
Щастя буде не збагненне
На землі, і там, і скрізь!
« « «

Сніг, який упав на землю,
Про дитинство нагадав,
Кожен, хто ступив на нього,
Сам у себе запитав.

Чи дитинство моє знову
Снігом білим повернулось,
Чи дитинство – заклик Бога,
Щоб людина схаменулась.

Тільки той прийде до  Бога,
Хто дитиною вже став,
Тож зроби так, добрий Боже,
Щоб з нас кожен це пізнав !

Щоб білішими від снігу,
Душі наші теж вбілились,
Всі бажання, плани, мрії
З Божими навіки злились !

« « «

Мороз на вулиці тріщить,
А під ногами  слизько,
Та серце мовить – не сумуй,
Весна вже зовсім близько !

А я люблю, коли і холод,
Бо це також вітання Бога,
Тому і впевнено ступаю
І радісна моя дорога !

Земля моя мене тримає
І зберігає від падінь,
А вже і сонечко сіяє,
Запрошує у Височінь.

Яку для мене Бог готує,
Щоби зустріти у свій час,
Тож серце хай його пильнує,
Чекає в радості Він нас !

« « «

На вулиці – спекота,
На вулиці – мороз…
Що ж більше до  вподоби,
Подумалося, що ж?

Напевно, наймиліша
Пора, коли люблю,
Тоді я цілорічно
Живу, як у раю.

« « «

Ти – мій коханий чоловік,
На світло і тепло багатий.
Тобою починає рік
Щороку відліки – на свято.

Кружляють зими голубі,
В душі – не мерзнуть чорнобривці.
Мій вік новий – він при тобі,
В якому не була б я віці.

Ти народився у це свято,
В чудову новорічну ніч,
І хоч років пройшло чимало,
Ти в серці радість ту проніс !

То Бог світив у твоє серце,
Навчав любові та добра
В житті такому не простому,
Душа твоя жива була.

Ось і сьогодні, в ніч святкову,
Здавалось ми були удвох,
Але насправді поруч з нами
Був Всемогутній, Вічний Бог !

Він посміхався і вітав нас,
А ще казав, що  не одні,
Зірки в віконечко світили
І Божі це були вогні.

Вони шептали – не сумуйте,
Ми поруч з вами, пліч о пліч,
І Небо зверху похилилось
В цю новорічну гарну ніч !

« « «
Новий рік постукав в двері
І сказав: «Я знову тут!»,
Від минулого зцілю я
І від тих гріховних пут,

Що тобі так заважають
Бути в радості завжди,
А тебе застерігаю
Від нещасть всіх і біди.

Я приніс Різдво з собою,
Наш Господь вже народивсь,
Буде Він завжди з тобою,
В серці Він з тобою зливсь !

Снігом я тебе посиплю
І морозом, що прийде,
Та весна не за горами
Благовіщення вже жде !

Пасха в вікна заглядає
І питає, чи готова
Ти до зустрічі із Богом,
Чи тримаєш Його слово?! «

Дякую тобі, мій госте,
Новий рік якого звуть,
Сяє Світло з Високості,
Осяває весь мій путь !

« « «

Єднання всіх , хто любить Бога

Цей вечір нас єднав учора,
Зібрав засмучені серця,
Усіх, хто вірний завше Богу,
Кого Він кличе до вінця.

Вінця у славі, що чекає,
Коли земля нас проведе,
Тоді Господь нас привітає,
До Серця Свого пригорне.

І скаже: « Ви кохані діти,
У кожного своя дорога,
Але веде вас всіх до Неба,
Вона веде вас всіх до Бога «.

Є люди різні на землі,
Які Його не розуміють,
Тож хай єднаються всі ті,
Які любов’ю пломеніють.

І для яких Отець Небесний,
Дорога, Істина і Путь,
Які завчасно зрозуміли
У чому є життєва суть !

Нехай ми різні, та у Бозі,
Йдемо до Нього увесь час,
Тож хай єднає нас  дорога,
Яку обрали у свій час.

Нехай любов ця іншим світить,
Які ще Бога не зустріли,
Щоби вони також, нарешті,
Всю Правду Божу зрозуміли !

Для цього маємо світити
Тим Божим Світлом, що горить,
І праведно у світі жити,
А Бог нас всіх благословить !

« « «

Минає час, який летить,
І свято стане на порозі,
Святий Франциск нам скаже вмить,
Що нас чекав на цій дорозі.

Яку обрав він у свій час,
Щоб світу виклик сповістити,
Бо той зійшов з дороги Бога
Й продовжує собі грішити.

Бог зовсім цього не хотів,
Святий Франциск про це казав,
Своїм життям, своїм служінням,
Всіх повернутися благав.

Усіх, хто в світі заблукав,
Як це робив і Він колись,
А потім вірним Богу  став
І сіяв зерна віри скрізь.

В свято Урочистості святого Франциска
  ( 4 жовтня )

Франциск нас в гості запросив
В цей благодатний світу час,
Він рушником стола накрив,
Щоб привітати усіх нас !

Брати прямують звідусіль,
А на планеті тих чимало,
Кого покликав з них Франциск,
Натхнення Боже святом стало !

Вони залишили домівки,
На вогник всі попрямували,
Господь їх об’єднав в родину ,
Яку в любові всі пізнали.

Багато їх є в цілім світі,
Планета в вогниках горить,
Що запалив Франциск з любові,
Хай всіх єднає оця мить !

І Францисканці України
Вітання шлють в усі кінці,
Брати єднаються в молитві,
Любові Божої гінці !

Хай навкруги і зло вирує
Любов йому не подолати,
Святий Франциск всіх закликає
У Бозі жити й не здаватись !

Як і колись те зло безсиле,
Бо сильним є лише Господь,
Любов його завжди здолає,
Гріховну переможе плоть !

Транзітус нас провадив в Вічність,
Яку Франциск вже осягає,
Господь тому дає всю силу,
Хто Вічність в серці своїм має!

Франциск колись це зрозумів,
Що думка є оця свята,
Він з нею на землі прожив
Усі свої земні літа.

А марноту усього світу
Обіч дороги залишав,
Свою Він долю розмаїту
Із Богом в Вишніх поєднав !

Любов Господня хай єднає
Всіх францисканців на  землі
Братів своїх Франциск вітає,
Які і в Небі й на землі!

Мир та Добро! Завжди і всюди!