Радість зустрічей святкових



 

Людмила Павловська. М. Житомир. 2021-2022 рік.

Благовіщення

Спасительна місія Божого Сина
Людську природу прийняла,
Своє життя за нас віддати
Цим воля Божа помогла !

А Пресвята Марія Діва
На все це згоду й «так» дала,
Вона, як представниця людства,
Його зродила й берегла!

Ми стали вільні з Її слави,
А світ, що на коліна впав,
Чекав від слова Пресвятої Діви,
Спасителя щоб час настав!

А Благовіщеня наш погляд
Йому на зустріч спрямував,
І світ земний, що спраглий Бога,
Отця всю славу возвіщав.

Він був невидимий в природі,
Став видимий у славі тій,
Існуючи перед всіма віками,
Почав для нас Він існувати в ній !

Господь усякого створіння,
Безмежну велич приховав,
Він став слугою і людиною,
Законам смерті Він піддавсь.

Відкриймо двері всіх сердець
І на прихід Його чекаймо,
Бо Він прийде, як наш Спаситель,
Усі Його благословляймо !

« « «

Різдво Христове

Світ галасує,
Час наш біжить,
Серце пильнує
Радісну мить.

Ісус Дитина
В яскині лежить.
Віддав Бог Сина –
Спинімо цю мить!
 

До Віфлеєму

Месію в надії чекали –
Царя, щоб міг світом вершить,
Та тихе, покірне, смиренне
Дитятко у яслах лежить.

Немає домівки у Нього –
Печера Його прихистила,
Але над тим Віфлеємом
Зірка вгорі зазоріла.

То Бог в місті тім народився
І став чоловіком , як ми:
З благанням на всіх Він дивився:
 – Прийми Мене, люде, прийми.

Я немічний нині, убогий,
Від вас милосердя чекаю,
Бо прийде той час, як  силі,
Спасителем я засіяю !

А поки малий, беззахисний,
Я волі Отця підкорився.
Велику довіру я маю –
І з нею на світ я з явився.

Та люди відкинули Сина,
Поразки Його не признали,
Бо іншого зовсім Месію
Для себе і світу чекали.

Сьогодні хай кожен із нас
 У той Вифлеєм завітає,
 І в тихих, покірних, убогих
 Він Господа всюди пізнає!

 До Вічності шлях нас спочатку
 Нехай в Вифлеєм приведе,
 Бо лише,хто став, як дитина,
 У Царство Небесне ввійде !

« « «

Господь наш Бог завжди Живий
І кличе за Собою –
Лише здається, що мовчить:
Говорить Він з тобою.

Для себе Ласки попроси,
Щоб Його зрозуміти –
Відкриє очі він тобі,
І в щасті будеш жити !

« « «
На зустріч з Богом ми чекали
У цей щасливий світлий час,
Його в любові прославляли
Й просили, щоб  прийшов до нас!

Різдво ж тоді приходить в славі,
Коли відкриєм серце Богу,
Це будуть благодатні дні,
Бо Він покаже нам дорогу.

Якою маємо ми йти –
Ніде із неї не звертати,

І ми отримаєм плоди
Та будем всі їх споживати !

Плоди любові й милосердя,
Які Господь нам уділяє,
Ділитись ними з своїм ближнім,
До цього Свято закликає !

Різдво приходить у той час,
Коли серця наші готові,
Чи ніжним дотиком Руки,
А  чи прийде у Божім Слові.

Хай благодать осяє нас,
Пізнаєм Божу Таємницю,
Пречиста Діва принесла
У Слові втіленім зірницю!

А Слава Божа осінила
Тих, хто від Нього відійшов,
І щоб людина зрозуміла
Для чого в Тілі Бог прийшов!

Марія Сина породила,
Який  у ясельках лежить,
І просить всіх: пильнуйте серцем,
Цю благодатну диво-мить !

Наріжний камінь Визволитель,
Прийшов, щоб збавити людей,
Він є Господь наш і Спаситель
Поміж усіх земних страстей.

Велику радість і спасіння
Господь для кожного приніс,
Тож величаймо й торжествуймо
Його у цю блаженну  мить!

Доріг розсудливість хай плине,
А мудрість з вуст Його летить,
І щоб отримати спасіння,
Хай в торжестві святкує світ !

Прихід Христа – Він наш Спаситель,
Хто відкупив увесь наш гріх,
Ісус –  найкращий наш Учитель
Посеред всіх земних доріг !

« « «

Різдво – це час, коли душа співає,
Різдво – це час, коли весна в душі,
Коли вона в молитві Бога прославляє,
Долає всі гріховні рубежі .

Різдво – це матір  свят, які приходять,
Струмки з одного Бога джерела,
Воно в житті початком є і верховодить,
Це – Світло, що Марія принесла !

Різдво нас кличе, щоб образи всі забути,
Змінити серце з кам’яного на тілесне,
Любити Бога й один одного любити,
Тоді і буде в світі все чудесне!

« « «

Лежить дитятко там чудове

Франциск подумав, як  вчинити,
Як відтворити цей прихід,
Зробив Вертеп із Божим Сином,
І зупинив цим часу біг!

Лежить Дитятко там чудове,
Яке Творець з Небес спустив,
Господь у Втіленому Слові
Світ благодаттю наділив.

Просив забути Він про чвари,
Бо світ порушує весь час
Порядок, створений всім Богом,
У марноту провадить нас.

Бог Світлом темряву осяяв,
Щоб ми побачили серця,
Які у темряві не бачим,
Не відчуваємо Творця!

А Він постійно стука в двері
І просить, щоб Його впустити,
Щоб грішне серце, що страждає,
Любов’ю Божою омити.

Пізнати правду всю про себе,
У Світлі відшукать Творця,
Воно ж болить, тому й буває,
Страждають грішні всі серця.

Торкнувшись рани свого серця,
Приймемо правду всю про нас,
А гріх, що вжився вже у нього,
Тим Світлом змиється в цей час.

Коли ми ділимось оплатком,
Частину серця віддаваймо,
І Сяйвом Божим озорені,
Ми Бога в Вишніх прославляймо!

« « «    

 Любов і бідність – тайни ці Різдва,
Святий Франциск до серця їх прийняв,
Вони для нього стали святом свят,
Його життя їх подих озаряв.

В ніч таємничу й чарівну Різдва,
Відвідаймо Христа в Його яскині,
Щоб Він зігрів наші тверді серця
Теплом, і світлом, і любов’ю нині !

« « «

Коли даруємо ми з вами подарунки,
Ми крихту серця маємо вложити,
Бо так зробив Господь наш Всемогутній,
Який нам Серце дав Своє пробите !

Тож подаруймо Господу всі зранені серця,
Віддаймо всі слабини і людські провини,
Бо саме цього Він й чекає від всіх нас,
Щоби зцілити нас і ми змогли б щасливі бути нині!

 « « «

 На день народження Твій, Боже,
 З’явилася без подарунків.
 В душі тривожно-непорожній
 Лежать чуттєві візерунки .

Я хрестиком їх вишивала,
Колола пальці терном голки.
…До ніг Твоїх в сльозах припала
Маленька жінка-богомолка.

« « «

День народження Христа !
Знову Він до нас прийшов,
Та чи радість благодатну
В душах  наших віднайшов?!

Бо серця бувають жорсткі
Й відчиняти страшно нам,
Допомоги ми не просим,
Якщо навіть Він і Сам.

Стукає в закриті двері,
Просить, щоб Його впустити,
Але нам, чомусь, зручніше
В безладі у світі жити.

Часто думаєм про себе,
А про інших забуваєм,
Тож, попросимо Його ми,
Хай любов в нас запалає !

Щоб відкрили двері серця,
Бога  ми в Нього впустили,
Радістю та щастям Божим,
Щоб Різдво нас осінило

« « «

Свято Святого Сімейства
Ісуса, Марії та Йосифа

Нас свято закликало із Христом пожити,
Як жив Він у родині Назаретській зрозуміти,
Це школа Євангелія для кожного із нас,
Разом із Господом відвідати той час.

Ким є Христос у світі ще і ще збагнути,
Його науку ще з дитинства осягнути,
І волю Божу як виконувати –  вчитись,
Щоби в житті земному не згубитись.

А тиша, до якої свято запросило,
Ця зосередженість і атмосфера була мила,
Воно нам про цю тишу вкриту нагадало,
Щоби нічого  бути  з Богом нам не заважало.

Навчитись способу життя в своїй родині,
Спільнотою любові має стати вона нині,
Про це нам зустрічі із Назаретом  нагадали,
Щоб всі ми, навіть, підсвідомо знали !

« « «

Урочистість Богоявлення Господнього

Богоявлення –  в це свято,
Мудреці прийшли до Бога,
Три Царі дари принесли,
Довгою була дорога !

На дверях  усіх помешкань,
Літери ми написали,
Ці приміщення віднині
Наш Господь благословляє.

Як колись оселі древні
Ягнят кров’ю позначали,
Ці одвірки осель єврейських
Божа сила зберігала.

Воду Бог благословляє,
Що до Храму принесли,
Вона силу Божу має,
Що з роси та із води.

Світ наш гинув вже не раз,
Бог у планах Провидіння,
Нам зіслав Христа в цей час
Ожила, щоб наша віра.

З влади темряви Творець
Переніс нас в царство Сина,
Щоб у долі святих в світі
Возродилася людина.
« « «

Свято Хрещення Господнього

Христос у Світлі нам з’явився,
Занурений Він в воду був,
Тож разом з Ним ввійдімо в неї,
Щоби Творець нас не забув !

Ісус підніс весь світ з Собою,
Ним відчинились Небеса,
Які Адам закрив для себе
І для потомків час настав !

Дух, рівний Божеству у силі,
Дає свідоцтво аж до Неба,
Бо звідти вже прийшов Христос,
В Якому так була потреба.

Як голуб Дух зійшов на землю,
Щоб вшанувати людське тіло,
Яке обожествив у Ньому
І Бог став видимим у силі !

Тож будьмо чисті, очищаймось,
Бо ця наука й Таємниці,
Вже стали життєдайні
І джерелом яскравим Світла.

Як світоч сяйва в синім Небі,
Палає променистим Світлом,
Так ми всі маємо горіти,
Тим полум’ям Пресвятої Трійці.

 « « «

Урочистість Воскресіння Христового

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Новина Добра рознеслася,
Господня Пасха відбулась,
Нехай Христове Воскресіння
Наш благодатний буде час!

А Обітниці Воскресіння
Нехай у душах оживають,
Щоб всі вони також воскресли
До Царства Божого волають!

Суддя живих, як і  померлих,
Він наш Господь, Який Воскрес,
Спасає нас із лона смерті
І став для нас здавцем чудес!

Рятує нас в усіх потребах,
Як згубу маємо в душі,
Щоб ми змогли разом з Ісусом
Долать життєві рубежі.

Христос зробив нас Царством Бога,
Він спас убогого від тих,
Що гроші й золото рахують,
Живуть своїм життям без них.

Він став слухняним аж до смерті,
І на хресті її пізнав,
Щоб  кожен, хто про це почує,
Його в молитві прославляв.

Він вчить  нас також нині стати,
Слухняними дітьми Отця,
Він вчить нас разом умирати
На дереві того хреста,

Щоб разом з Ним ми всі воскресли
В покорі, що Його спасла,
Щоби любов ми дарували,
Таку ж, як у Христа була !

Щоб наші руки розпростерті,
Всіх обнімали, хто чекає,
І як Він Сам робив раніше
Серця для Нього відкривали.

Господь спустився з Висоти,
Віддав за нас Своє життя,
Щоб кожен з нас: і я, і ти
Ішов до слави майбуття !

Співають нині всі створіння,
Земля співає і пташки,
На небі Ангели співають,
Зникають всі земні «божки».

А їх чимало: гроші, влада,
І задоволень всіх окрас,
Бо наш Господь – землі відрада,
Наповнює серця в цей час!

Лицем до Світла повертає
Воскреслий на землі Господь,
У Небі всіх Він нас чекає,
Тож хай вгамує нашу плоть.

Слухняна хай вона в нас буде,
Не робить те, що Бог не хоче,
Тоді і радість буде всюди,
Тоді й відкриємо ми  очі .

До Неба всі їх піднімемо,
І Світло знов запалить час,
Якщо ми можемо змінитись,
Тоді Господь  прийме і нас !

А час біжить і він спливає,
Роки летять і кличуть нас,
Душа хай Бога прославляє
В цей благодаті повний час!

Нове життя нехай народить
Спасенна місія Христа,
Нехай у славі верховодить
Ця Істина для всіх свята!

Вогонь Святого Духа зійде
На всі освячені серця
Земна мандрівка буде плідна
Й веде до Вічного життя!

Ворожість хай здолає смерті,
Що заважає нам любить,
Щоб ми обрали всі безсмертя,
Могли у праведності жить!

І брами Вічного життя
Ніхто нехай не зачиняє,
Христос Воскреслий має силу,
Любов’ю Він їх відчиняє!

Пасхальна радість озаряє
Гріховні змучені серця,
До покаяння закликає
І є прославою Творця !

Не шкодував Свого Він Сина,
Як Агнця в жертву нам віддав,
Щоб кожен, хто не хоче вмерти,
У славі Бога величав.

А темрява безбожна світу,
Вона сховатись не змогла,
Бо все приховане у ньому
Зникає від того тепла,

Яке розтоплює гріховність
І кличе в Воскресіння час,
Воно життя наше наповнить
Тим Світлом, що рятує нас!

Господь створив нас із любові,
Нам волю дав, щоб ми любили,
Та світ свавіллям грішним сповнивсь
І «полюбив» його щосили.

Та відблиск Тайної Вечері,
Що Євхаристію дала,
Священство Таїнством зробила
І до служіння привела.

Ісус тоді Євхаристійний
Й нам в Адорації з явивсь
І кожен віруючий в Храмі
Став на коліна і моливсь.

Апостолам омив Бог ноги,
Ісус цим приклад показав,

Щоб і вони всі так чинили,
До цього всіх їх закликав.

І нову Заповідь Любові
Він у серця наші поклав,
Щоб учнів всіх його Христових
Усі, хто бачать, всяк вітав!

Початок нового творіння
Передував Пасхальній Ночі,
Щоб люди всі відчули Бога,
Почули, що сказати хоче.

В Пасхальну ніч це відчували,
Молились й слухали слова,
Які Творець наш промовляє,
І ми всі славили Отця!

У сутінках тієї ночі,
Яка пітьмою є сердець,
Бог нас провадив в Царство Світла,
Яке створив для нас Отець!

Благословенна ніч єднала
Усіх, живе хто на землі,
Вона нас з небом поєднала,
Всі справи Божі і людські.

А свічка ця горить і нині,
Вона горить і не згорає,
Бо свічка ця – Ісус Христос,
Це Він Воскреслим Світлом сяє!

Благословенний хрест став нашим,
Він є воротами у Небо,
І через жертву, що несемо,
Бог кличе кожного до Себе !

Христос недуги взяв на Себе,
І всі хвороби наші ніс,
Він був поранений гріхами,
Але спасіння нам приніс !

Урочистість Вознесіння Господнього
( 40-й день після Пасхи )

Наш Господь возніссь на Небо,
Спішимо і ми туди,
Піднесім серця до Нього,
Будемо ми з Ним вгорі !

Тілом землю доторкаєм,
Дотиком стражденних ніг,
Та ще в тілі не звершилось,
Що обіцяне нам всім .

Ми не  можемо там бути,
Як Христос наш в Божестві,
Але можемо любити –
Бути духом у Христі!

Щоб радіти в Небесах,
Маємо тут потрудитись,
Поєднав Він Небо й землю,
Дав можливість всім змінитись.

Наш Господь за нас страждає,
Нашу відчуває біль,
І з Небес Він промовляє,
Кожен з нас, щоб був, як сіль.

І як Світло, що єднає,
Тих, хто трудиться в пітьмі,
Хто на Небо споглядає,
У надії й вірі, хто живі!

 « « «

Урочистість Зіслання Святого Духа

Є шляхів у нас чимало,
Що обрав для нас  Господь,
Стали Божими дітьми ми,
Об’єднав нас всіх Христос !

Запросили ми до себе,
Він нам дав нове життя,
В цьому є наша потреба,
Щоб іти у майбуття !

Чи зануримось в скорботу,
За людей душа болить,
Заливаємось сльозами,
Бо любов у нас горить !

А буває серця вірних,
Дух Святий вже розпалив,
Людей добрих і поганих,
Нема поділу на них.

Чи в покорі духа нижчі,
Почуваємось за всіх,
Божий послух і покора,
Бо нікчемніші за всіх.

Раптом радість невимовну
Дух Святий враз оживляє,
Або воїна в царській зброї
Він до бою направляє !

Відсіч ворогу дає той
І в бою перемагає,
Бо Небесну зброю духа
Він для бою цю вживає.

Чи в містичній тиші спокій
Душу ніжно огортає,
Досконалість гармоніє,
Ласощами наповняє.

Особливий дар знання –
Мудрість із Небес приходить,
Неосяжність пізнання
Благодать цим верховодить.

І ці речі неможливо
У словах всіх розказати,
Жодна мова не спроможна
Все яскраво описати.

Іноді звичайні люди,
І такі, як всі ми  є,
Бо по-всякому Дух Божий
Благодаті  роздає !

Різні є шляхи й дороги
Благодать які формує,
Але всі ведуть до Бога,
Який праведних почує !

Чистота і непорочність
Із сердець тих  виглядає,
Та Лик Божий незбагненний –
Божий задум силу має !

Благодать Святого Духа
Хай керує всіма нами,
Воля Божа в житті буде
Й миром править над серцями.

Керівництва благодать
Духом серце наповняє,
Повноту Христа Святого
Осягнути помагає !

« « «

Урочистість Пресвятої Трійці

Свято Божої душі,
Що із Богом вже зустрілась,
Від любові, що палає
Враз вона перемінилась !

Трійця славна Персвята
Ожива в нашій душі,
Для стосунких особливих
Зникли різні рубежі.

І духовний статок всюди
Зустріч щира обіцяє.
Таємниця ця важлива,
Бог у Трійці промовляє !

Всі ці прагнення душі
Віра наша сповиває,
І тоді сердець пориви
Зло вороже не спіткає.

Перемогу над собою,
Своїм внутрішнім життям,
Що веде усіх до Бога
Треба всім відчути нам.

Трійця всіх нас закликає:
Не товчімося на місці,
Світло Боже спонукає,
Щоб були всі душі чисті.

Бо Отець, і Син, і Дух
В серці кожнім проживає,
До стосунків особистих
ВІра наша закликає !

Солоспів душі одної
З іншими вже поєднався,
В соковитих тих плодах
Святості вже хтось дістався.

Особиста зустріч з Богом –
Щастя кожного відрада,
І про це ми пам ятаймо,
Бо зникає кожна вада.

Можем щастя те відчути,
Тільки трошечки зусиль,
Свято всім нам сповіщає,
Любить нас Господь наш Сил !
« « «

Свято урочистостей святого Франциска

В це свято Франциск нам приходить із Неба,
Духовно приходить, бо є в цім потреба,
Він учнів своїх  там завжди пам’ятає,
На справи й служіння благословляє !

Дорогою Бога, як сам він ішов,
В Христові  Ісусі Він щастя знайшов,
Убогість й покору Його полюбив
І в справах своїх та ділах відтворив !

Забув про багатство земне, що було,
Бо сенсу не мало для нього воно,
Ні щастя, ні радості в нім не знайшов,
Тому і дорогою Бога пішов !

Всі дивувались, як могло так бути,
Щоб голос Бога в серці своїм чути,
Пізнати тимчасовість цього світу,
Любов всю Богу віддавати й ближнього любити.

Знайшлись і брати, які це зрозуміли,
Що тільки у Бозі є радість і сила,
Вони доєднались і разом з ним йшли,
Та добрі всі вчинки робити могли.

Любив він братів, що були і що будуть,
Вважав, що дорогу оцю не забудуть,
Так сталося й нині по світу всі є,
Господь благодаті для них роздає !

Не мають ні статків, нічого не мають,
Та в мирі й добрі ці брати проживають,
До Бога людей, як Франциск навертають,
Про Добру Новину усім сповіщають.

До роздумів свято нас це закликає,
Про  шлях францисканський розповідає,
Правдиву  дорогу, яку Він обрав
І прикладом віри й любові Він став.

« « «

Сьогодні, Франциску, тебе ми згадали,
Бо слава Господня тебе увінчала,
Вона показала, як жить треба в світі,
Щоби не згубитись в страстей розмаїтті!

Хлопчина, що мав і багатство й розваги,
Та мріяв про лицарство в славі відваги,
До Тебе, наш Боже, стосунку не мав,
А славу земну Він собі здобував.

Та мудрий Творець Він обрав цю людину,
Щоб йшла й крокувала дорогами  Сина,
Залишив усю марноту він від того життя,
Сказав серцем «так» на поклик Творця!

А квіти Франциска – вони проростали
Насінням любові людей дивували,
Їх пахощі несли усім насолоду,
І кликали пити цілющу ту воду.

Яка з Джерела Божих Слів витікала,
Струмочком любові усіх навертала,
Тож, любий Франциску, наш Вчитель і Брат,
Нема вже дороги нікому назад !

Твої ми, Франциску, і сестри й брати,
Бо ми захотіли з тобою іти,
Вчимось навертатись і серце змінить,
Щоб покликом Божим й надалі нам жить!

Сторінка пам’яті

Вже рік минає, як їх обох не стало,
Вони спокійно в Небі спочивали,
Та пам'ять серця до всіх тих подій жива,
Тому і згадуємо ми про них оці слова.

Вже поруч з нами їх давно нема,
Тому і линуть в жалобі слова,
Бо їх обох  усім так не хватає,
Земля їх дуже добре пам’ятає .

А Небо їх домівкою вже стало,
Де і знайшли вони своє начало,
Тож ми подяку шлемо щиру Богу
За їх оцю земну і неземну дорогу !

…Нас Господь чекає в Небі
І вділив для цього час,
Щоб була ота дорога
Вже щасливою для нас!

Світлої пам’яті Його Екселенції
Яна Пурвінського( 6 квітня 2021 року)

Раптово небеса відкрились,
Щоби зустріти душу ту,
Яка усе життя молилась,
Молитви слала в Висоту!

Хтось накопичував багатство,
Палаци й гроші всюди мав,
А Він служив безмірно Богу –
Небесну славу здобував.

О, скільки душ були спасенні
Словами й діями Отця,
Ще в ті часи – сумні й таємні
Господь послав Свого гінця.

Він розпочав із душ, що гинуть,
Про славу Божу сповістив,
Що Милосердя Боже плине
До тих, хто б так цього хотів !

І люди почали радіти,
Бо темрява зникати стала,
Любов відчули Божі діти,
Які давно її шукали.

Будівлі храмів оживали,
Каміння їх міцним робило,
А, головне, що їх тримала
Живої Церкви міць і сила.

Не шкодував здоров’я й часу,
Та й не помітив отець Ян,
Як з Божого благословення
З’явивсь Єпископський  той стан !

У ньому Він прославив Бога,
Своїм служінням це робив,
До Бога й ближніх йшла дорога,
Яку Любов’ю освятив !

І сум, що всіх заповнив серце,
Всіх тих, хто добре Його знав,
Але Пасхальна світла радість
Чекає тих, хто Богу став.

Слугою вірним і надійним,
Як Екселенція наш Ян,
Тож ми бажаємо, щоб в Небі,
Він Ласк Господніх всіх пізнав !

А ми всі молимось за Нього
І пам’ятаємо щораз.
Ким був для нас Він – Ян Пурвінський,
Якого Бог нам дарував !


 Світлої пам’яті священика отця Роберта Пилипчука , брата францисканця  ofm (28 квітня 2021  року).

Пішов з життя іще один священик,
Залишив все людське на цій землі,
А, головне, залишив те, що учиняв  з любові,
Він Світло Боже сіяв у імлі !

Все тимчасове є у світі цьому,
Окрім любові, що завжди жива,
Ми пам’ятаємо чудово його голос,
Що промовляв до нас оті слова.

Які нас кликали любити Бога,
Любити ближнього, як і себе любити,
З гріхом боротись і ставати чистим,
Щоб Хліб той Вічного Життя спожити !

Чимало міг би ще всього вчинити,
Але не встиг і волю він сприйняв Отця,
А нам без нього в світі цьому жити,
Чекаючи свого Небесного вінця.

Та не померло все, що він робив чудово,
Про що на Службах Божих нам казав,
Ми ж заховали в серці кожне слово,
Яким би він насй далі надихав!

Пішов додому – там Отець чекає
І радості безмірній вже нема кінця,
А ми сумуємо, коли усі втрачаємо
Людину, що вела нас до Отця !

Сумує Польща, що привітно зустрічала,
Бо їхав на служіння часте Богу,
І шлях молитвою вона благословляла
Й просила про легку його дорогу.

Ми віримо, що Небеса відкрили двері,
І з радістю Господь його стрічав,
Для нього Він знайшов оту оселю,
Яку коханому Своєму сину  дав!