ПАЛОМНИКИ НАДІЇ. День зосередження у Північному Регіоні ФОС

Така була тема дня зосередження у Північному Регіоні ФОС України, який відбувся 08 березня 2025 року. Радо всіх зустрічала Житомирська спільнота ФОС у храмі святого Йоана з Дуклі на чолі з отцем Бернардом Петровим, OFM — настоятелем храму і духовним асистентом Житомирської спільноти ФОС.

Приїхали: о. Доброслав Копистеринський, OFM — духовний асистент Національної Ради ФОС України, о. Віктор Дешук, OFMсap — духовний асистент Північного Регіону ФОС України, представники спільнот: Баранівки, Бердичева, Борисполя, Звягеля, Києва, Коростеня, Коростишева, Полянки. Загалом 60 осіб.

На початку о. Віктор Дешук провів конференцію: «Надія в світі повчань святого Франциска». Папа Франциск говорив, щоб бути християнином потрібно звільнитися від гріхів, стати вірним Богові. Потрібно відповісти на питання: чи я шукаю і розвиваю духа Франциска, чи я розвиваю свою духовність, своє францисканське покликання, чи я перейшов на дорогу паралізованості, чи знахожуся в русі? Нам потрібно відкритися на дію Бога, що Бог дає нам надію, звільнення від гріха, щоб ми не зосереджувалися на гріхах братів і сестер. Добра справа, коли ми зустрінемося з реальністю, в якій живемо. Щоб могли почути людей, які залишилися самотні внаслідок війни, щоб зрозуміли, що у них в серці, не засудити, а дати їм надію, щоб могли себе реалізовувати і жити далі. Папа Франциск нагалошував, щоб жили в реальності, не замикалися в собі, а жили спільнотою в єдності: «Відштовхуючись від спільної єдності дітей Божих.»
Надія святого Франциска в радості, кожного дня відкривав любов Бога до себе. Питав: «Як я можу послужити братам?» Як би погано не було — завжди є попереду світло. Франциск постійно шукав змін у своєму житті, завжди хотів бути подібним до Ісуса Христа. Боже зміни мене, переміни мене!

По закінчені конференції почалася праця в групах. Поділилися на менші групи, де відповідали на такі питання. 1. Чи поділитися прикладом пережиття надії в моєму житті? а. Йти разом означає бути «ткачем» єдності. Назви, що допомагає творити єдність в спільноті. б. Чи даємо людям відчути себе частиною спільноти, чи тримаємо їх на маргінесі. с. Чи практикуємо ми гостинність, з конкретними жестами, по відношенню до тих, хто до нас наближається, і до тих, хто далеко? 2.Ділення кого з учасників мені сподобалося. 3. Що я заберу з собою. Після праці в групах відбувся молебень «надія в хресті».
Рим 5;5: «Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам данний.» Саме з цими словами папа Франциск впроваджує нас в ювілейний рік НАДІЇ. Надія, так важлива чеснота для кожного з нас, для нашої віри глибока впевненість в тому, що нас очікує на небі, якою любов’ю нас любить... але як часто
ми її втрачаємо.
Направлений Святим Духом, Франциск схиляється перед Розп’ятим і через надприродну дію божественої благодаті повністю преображається. На руїнах Франциск відбудовує Церкву не тільки як будівлю, але живу яка проходить через розум і серце людини. З цього моменту в його святій душі закоренилося співчуття до Розп’ятого і, як ми можемо побожно припустити, шановані стигмати Страстей Христових глибоко запечатались, якщо не на тілі, то в його серці.
На закінчення помолилися заступницьку молитву за Францисканський Орден Світських.
На Святій Службі Божій отець Доброслав Копистеринський розтлумачив уривок Євангелія від св. Луки 5,27-32, де розповідається про покликання митника Левія. Ісус знав цю людину і розумів, що він переживає і що йому ця робота не дуже подобається. Левія мріяв і у серці горів вогник надії, що він зустрінеться з Ісусом.
Коли Ісус сказав до нього: «ходи за мною», то митник не роздумуючи все покинув і пішов. Це образ навернення і заклик до перемін нашого життя. Господь промовляє до нас, чи ми тільки чуємо, але маємо прийняти до свого серця. Левій зрозумів, що він такий самий важливий для Ісуса, як і інші.
Ісус знає кожного з нас по імені і кличе, і хоче з нами провести життя. Потрібно довіритися Богу, щоб наше життя було наповнене Богом і Бог був насправді разом з
нами, щоб вірили, що нас ніколи не покине, не залишить.
Дякуємо кухарю, що приготував смачний обід.
Після обіду пішли до конкафедрального костелу св. Софії — у ювілейний рік це ювілейний храм, де помолилися Коронку до Божого Милосердя.
Спільноти роз’їхалися по домівкам наповнені францисканським духом, миром, добром і любов’ю.
Рада Північного Регіону ФОС України дуже всім вдячна за участь у дні зосередження. Дякуємо отцю Бернарду, отцю Доброславу, отцю Віктору, що змогли нас організувати у цей час Великого Посту.
Всевишній, Всемогутній, Боже, поглянь на тих хто присвятив себе служінню у
Францисканському Ордені, не допусти, щоб внаслідок невдач і нехтування з боку
ближніх ослабла їхня віра. Зміцни, Господи, те, що здійснив у нас.

Підготувала Людмила Данилко ФОС м. Житомира