Лист Генерального Міністра ФОС Тібора Каузера

17 травня 2021 року, Рим 2021
Кожному брату і сестрі
із Францисканського Ордену Світських

Лист Генерального Міністра ФОС Тібора Каузера

Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любові й поміркованості

Мої любі сестри й брати!

Нехай Господь обдарує вас Своїм миром!

Ми все ще чуємо благу вість Великодня: "Його немає тут, Він воскрес!" Ці слова все ще бринять у наших вухах. Ми читали в Євангелії, як Ісус сказав: «Коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю Його до вас». Вже більше року ми чекаємо, що все зміниться. Проте, схоже, життя тече без змін. Але якщо ми чогось не бачимо, це не означає, що воно не існує або не відбувається.

Я бачу, чую і відчуваю, мої дорогі сестри і брати, з якою великою кількістю труднощів нам доводиться стикатися, скільки разів нам доводиться боротися у своєму житті, як у духовному його вимірі, так і в конкретних обставинах щоденності. Багатьом з нас випало зіткнутися із хворобою, яку може спричинити цей вірус, досвідчити, наскільки це небезпечно, а часом смертельно. У кожного з нас є хтось поруч – у родині чи у спільноті – хто страждав, мав труднощі зі здоров'ям або навіть помер. Під час цієї пандемії ми неодноразово почуваємось безпорадними, і це наповнює нас роздратуванням. Але чи насправді ми безпорадні? Чи насправді доречне це невдоволення? Хіба ми не надто байдужі? Не хвилюйтеся, ми не гірші за учнів, які виходили ловити рибу, але нічого не зловили. В їхньому життя це, здавалося, був повний провал. Пізніше учні зібралися за замкненими дверима, адже, незважаючи на вдачу уникнути римлян, їм довелося досвідчити страх перед євреями.

В недільному Євангелії на П'ятидесятницю читаємо про те, що Ісус знає про наші побоювання, нашу малодушність, Він знає про стіни і замки наших страхів, але переступає їх, щоби зустріти нас. Наші страхи не є для нього перешкодою, і Він дарує нам Свій мир, долаючи стіни наших страхів, за якими ми ховаємось. Він кілька разів обіцяв, що Святий Дух прийде, щоби наповнити нас і таким чином змінити нас. Це наша надія. І це те, в чому можемо бути впевнені, коли переживаємо момент найбільшої потреби. Яке ж це надзвичане втішення для нас, адже ані стіни, ані замки не можуть зупинити Ісуса увійти й піднести нас на дусі: «Мир вам!»

Те, що святий Павло писав Тимофію, звучить так, наче б він написав нам, щоби підбадьорити нас у ці часи. Бог дав нам Духа сили, любові та поміркованості.

Дух сили

У той час, коли часто ми почуваємось слабкими, в нас вселяє надією те, що Святий Дух хоче наповнити нас силою. Хіба не досить часто ми відчуваємо себе немічними і що немає в нас рішучості? Ми повинні бути твердими й рішучими, однак ми відчуваємо себе невпевнено і безпорадно, чи не так? У наш час ми живемо в ситуації, коли маємо приймати рішення, але воно має бути іншим, не таким, як зазвичай. До пандемії нам доводилося приймати рішення у звичних ситуаціях, зараз ми стикаємось із абсолютно новими обставинами, які вимагають нового підходу та нових рішень. Ми повинні змінити своє мислення, спосіб нашого життя, і це називається наверненням. Щоби змінити себе, потребуємо найбільше сили Духа.

Дух не дає нам сили бути вищими за інших, але Він наводить на всю правду, дає силу бачити, ким ми є насправді і як нам потрібно діяти. Найбільша сила, яка нам потрібна, – це сила, щоби перемінюватися, служити іншим, виносити рішення на благо наших сестер і братів, а також наших ближніх, знаходити можливості – індивідуально чи в різних громадах та установах – робити для них все, що тільки є в наших силах. «Отже, все залежить від нашої здатності бачити потребу в зміні думок, поглядів та способу життя». Таке навернення – це спосіб жити в покорі відповідно до духу світських францисканців, коли є розуміння того, що Святий Дух дає нам найбільшу силу: владу над собою.

Дух поміркованості

У світі утворилася абсолютно нова ситуація, з якою нам доводиться стикатися. Але й не тільки це. Крім того, в нашому особистому житті ми зустрічаємось із обставинами, які нам раніше не доводилося досвідчувати. Це гарна можливість переглянути, що́ з усіх тих речей, яких ми зараз не маємо, нам насправді потрібно. Раніше нам було приємно від того, що так багато наших бажань може бути здійснено, так багато речей, які ми можемо мати і якими можемо жити, а зараз ми за ними сумуємо. Настав час чинити покуту і роздумувати про це в тиші: чи справді нам потрібні всі ті речі, яких ми так прагнемо? Безумовно, є дуже багато того, що нам дійсно потрібно, але, звичайно, не все. Це чудовий момент, коли за допомогою Святого Духа можемо подивитись на себе і побачити, як ми, світські францисканці, живемо властивою для нас бідностю. Скільки нам потрібно речей (як матеріальних, так духовних), і за чим не потрібно довго тужити? Скільки у нас ще того, чим ми могли б поділитися з нашими сестрами та братами, які переживають більшу потребу і які перебувають у важчій ситуації, ніж я? Давайте послухаємо Святого Духа, як ми практикуємо свою поміркованість!

Дух любові

Неможливо любити, якщо немає того, кого можна любити. «Не добре чоловікові бути самому; сотворю для нього поміч, відповідну для нього». Ми створені і призначені для того, щоби жити разом з іншими, бути спільнотою, любити і бути коханими. Серцем нашої світської францисканської духовності є спільнота, братерство, де ми відчуваємо любов Бога і взаємну любов. А зараз ця друга складова відсутня, принаймні частково. Ми сумуємо за особистими зустрічами, родинними зібраннями, зустрічами спільнот, не раз і за самою Літургією. Але любов Бога ніколи не проминає. Лише подумайте, як добре буде знову зустрітися! Як добре буде зустріти Бога в Євхаристії, зустріти членів сім'ї, братів і сестер, обійняти один одного, взяти один одного за руки. Ми прагнемо цього, оскільки Бог вклав любов у найглибші куточки нашого серця, щоби ніщо не могло вирвати її звідти. Любов – це не якасть теорія, ми хочемо її висловити, об'явити і відчути. Дух Святий дає нам цей досвід любові. Наші чисті бажання надихаються і виконуються Духом, і вже недалеко той час, коли зможемо знову радіти цьому. «Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім».

Дух Святий втішає нас і підбадьорює, давайте слухати Його! Він запрошує нас сказати «ні» страху, «ні» безнадії, «ні» розчаруванню, «ні» відчаю, але «так» – відважній, новій ініціативі, «так» – надії на майбутнє, «так» – щоби відкривати добро, «так» – пошукам нових шляхів. Він живе і працює в нас, але не діє замість нас. Маємо виявити, що ми повинні зробити з нашого боку, яка наша частка в цьому. Не бійтеся, коли приходчть спокуси. Дух зміцнить вас, щоб ви могли бачити очима, чути вухами і відчувати серцем. Це той шлях, йдучи яким ми принесемо плоди Духа. Плоди неможливо виготовити. Справа не в нашій сміливості, в наших навичках, а в тому, щоби бути відкритими на Духа. Плоди ростуть завдяки Божій благодаті і милості. Будьмо відкритими і вільними, щоби приносити плоди Духа!

Будучи глибоко переконаним, що в цю П'ятидесятницю Святий Дух рясно даруватиме кожному з вас Духа сили, любові та поміркованості, я бажаю вам благословенної та радісної П'ятидесятниці! Нехай це буде час оновлення, весни, коли всі ті насіння, про які ми дбали протягом цього року в особистих молитвах, у тиші, в ізоляції, жертвуючи свої труднощі і страждання, стануть квітами та плодами, які зможуть нагодувати і порадувати нас і тих, хто нас оточує!

 

Господи, дозволь нам стати потоками Твоєї ріки, щоби від Твого джерела ми могли дарувати життя тим, хто цього так потребує.

Господи, дозволь нам бути Твоєю землею, щоб ми могли прийняти Твоє насіння і приносили плоди, тим самим пропонуючи поживу для тих, хто голодний Твоїх слів та Духа.

Господи, дозволь нам бути Твоїм вогнем, щоби ми могли осяяти темряву світу та зігріти душі тих, хто відчуває холод страждань, ізоляції та труднощів.

Господи, дозволь нам бути Твоїм вітром, щоби ми могли принести свіже повітря, змести пил поганих думок та ідей, щоб ми надихнули людей відчинити вікна та двері, впустити Твого Духа і щоб ми могли допомогти їм дихати повними легенями, відчуваючи свободу Божих дітей.

Господи дозволь нам бути глиною в Твоїх руках, ліпи з нас такі горщики, які лише забажаєш, щоби ми стали у Твоїх руках унікальними витворами і принесли іншим Твої дари, що найкраще вписуються в нас.

Господи, дозволь нам бути Твоїм плодовим деревом і принести безліч Твоїх плодів, дозволь, щоби наші гілки стали притулком для птахів діти охоче вилазили на них.

Прийди, Святий Духу, прийди!

1 Тим 1:7

Йн 16:7

Йн 21:3

Див. Йн 16:13

Папа Франциск. Всім братам, 166

Бут 2:18

Рим 8:38-39

Ваш брат і слуга (міністр),
Тібор Каузер
Генеральний Міністр ФОС

Лист Генерального Міністра ФОС Тібора Каузера