Формаційні матеріали для новіціату Тема №3



ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ ОРДЕН СВІТСЬКИХ

Регула, Розділ 1, пп. 1-3
Наші обов’язки щодо Церкви
Регула, пункт 6


Вступ
Ми належимо до істинної Христової Церкви. Разом із усіма охрещеними в Ім’я Ісуса ми становимо Церкву засновану нашим Господом і Спасителем. Христос заснував Церкву таким чином: спочатку Він вчив людей, котрі хотіли слухати Його навчання. Потім, з-поміж слухачів Ісус вибрав 72-ох учнів, а потім з них вибрав 12-тьох. Господь назвав їх апостолами. Вони завжди були з Ним і були безперечними свідками Його навчання та здійснених Ним чудес. З-поміж тих 12-тьох Ісус вибрав Симона, котрого назвав Петро-Скеля. Йому Він дав найвищу владу у Церкві, так звану владу ключів, бо вибрав його з огляду на його віру та любов до Бога. "Я тобі заявляю, що ти - Петро (скеля) і що Я на цій скелі збудую Мою Церкву, і пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане і на небі, і що ти на землі розв’яжеш те буде розв’язане і на небі." (Мт. 16, 18-19). Після трикратного визнання своєї любові до Христа св. Петро отримав найбільшу владу у Церкві за наказом Христа - "Паси Мої вівці." (Йн. 21, 15-16.) Це основні тексти Євангеліє, які стосуються єдиної й істинної Церкви, яку власноручно заклав Ісус.
Ми знаємо, що Господь створив Церкву для того, щоб вона продовжувала виконувати Його місію, навчаючи та освячуючи людей. Перед Своїм Вознесінням Христос сказав апостолам: "Дана Мені всяка влада на небі і на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями усі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож, я з вами по всі дні аж до кінця віку." (Мт. 28, 18-20)
Усі, котрі повірили науці апостолів та їх наступникам (єпископам і священикам), прийняли хрещення, увійшли до складу Христової Церкви. Апостол Павло образно говорить про це так: "Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса христилися, у смерть Його христилися. Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям." (Рим. 6, 3-4) У
посланні до Коринтян він говорить, що ми немов живе каміння в будівлі Церкви, котра є Містичним Тілом Христовим: "Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом." (1 Кор. 12,13).
Для тих, котрі належать до Францисканського Ордену Світських, ця єдність із Церквою стає ще міцнішою через складання Обітниці, яке є урочистим, осмисленим відновленням Обітниці Святого Хрещення та свідомим посвяченням себе Богу, щоб використовуючи засоби, які вказані в Регулі, провадити євангелічне життя та свідчити таким чином про Святу Церкву.
Підготовлюючись до складання Обітниці жити згідно Євангеліє ми повинні ознайомитися з нашими обов’язками щодо Церкви, які ми добровільно приймаємо.
Регула так про це говорить: "Поховані та воскреслі разом з Христом через хрещення, світські францисканці стають живими членами Церкви; та ще тісніше єднаються з Нею через Обітницю. Таким чином вони стають свідками та знаряддям місії Церкви серед людей, даючи свідчення про Христа життям та словом. Натхненні святим Франциском та покликані так, як і він до відновлення Церкви, нехай вони посвячують себе життю і повній єдності з Папою, єпископами, священиками, підтримуючи відкритий, довірливий діалог, який приносить рясні апостольські плоди." (Peгула. Розділ II, пункт 6).
“Повинні ставати свідками та знаряддям Його місії серед людей
Регула підкреслює, що світські францисканці "повинні ставати свідками та знаряддям Його місії серед людей, даючи свідчення про Христа життям та словом". Як практично ми можемо це здійснити?
1. Свідчення про Христа життям
Треба мати велике прагнення, прикласти багато зусиль, щоб наше життя було узгоджене з вірою, яку ми визнаємо; щоб витривало молитись, з вірою, серце скрушеним, упокореним та
повним любові якомога частіше приступати до Таїнств, маючи жертовну, доброзичливу, всепрощаючу любов до ближнього; реалізуючи своїм життям першу і головну заповідь любові до Бога та ближнього, яка є пробою на правдивість нашого християнства. Бо саме таким християнством можна свідчити про Христа та про віру, яку визнаємо.
1.1. У власній родині
Хто живе в сім’ї, виконує обов’язки вихователя, нехай своїм словом і власним прикладом будує сімейні відносини повні поваги до Божого закону та прищеплює християнські принципи. Авторитет матері та жінки, мир, який вона випромінює, добре слово, любов, будуть приносити добрі плоди для всієї сім'ї, а така сім’я буде свідчити про Христа. Приклад життя буде без слів промовляти, даючи невіруючим сім’ям свідоцтво про вартість Євангеліє та віру, яку ми визнаємо.
1.2. По сусідстві та на праці
Своїм миром, доброзичливістю та щирою допомогою намагатися всюди будувати єдність, взаєморозуміння, несучи за прикладом нашого отця Франциска Божий Мир і Добро. Відкрите для Бога серце завжди буде знаходити спосіб, як без примусу служити братам, як будувати гармонію та єдність; буде знаходити багато способів, щоб нести людям цього світу правдиве добро, адже любов творча.
1.3. Через збагачення власних знань і компетентність
Кожен сучасний світський францисканець повинен турбуватися:
-    про справи Церкви і віри;
-    про свою християнську етику (поведінку та моральні принципи);
-    про узгодження свого життя з Євангелієм.
Потрібно бути свідомим визнавцем віри, котрий завдяки систематичному читанню Святого Письма, особливо Євангеліє, та католицької преси постійно підвищує рівень
своїх релігійних знань, глибоко усвідомлює принципи віри та вміє їх пояснити іншим. Сьогодення вимагає від нас не стільки традиційної віри, отриманої у спадщину від предків, скільки свідомої віри та глибокого переконання, що ці істини віри допомагають мені жити і бути доброю та відповідальною людиною. Щоб так дійсно було, необхідно систематично навчатися правдам віри, читаючи для цього відповідну католицьку літературу. Великою допомогою в цьому є проведення ре колекцій для поглиблення віри.
2. Свідчити про Христа словом
Христа треба проголошувати також словом. Це можна реалізовувати через проведення катехез (навчання) для того, щоб спростувати різні упередження, фальшиві звинувачення, щоб пояснити причини існування зла у Христовій Церкві. Звернути увагу, що сам Ісус в Євангеліє наголошує на існуванні кукілю поруч зі шляхетним зерном.
2.1. Через участь в апостольській праці
Через матеріали II Ватиканського Собору, на якому піднімалося питання про роль світських у Церкві, католицька Церква звертається з проханням до вірних, щоб вони допомагали Їй донести істини віри до кожної сучасної людини. Самим найменшим проявом віри є наша активна участь у житті нашої парафії. Після відповідної підготовки світські, віруючі люди можуть допомогти Церкві у проведенні катехизації (навчання), взяти на себе обов’язок по підтриманню чистоти і краси Божого Дому, допомогти у підготовці парафіяльних урочистостей і т.п. в залежності від отриманих від Бога дарів, особистих здібностей та ступеню компетентності в певних питаннях.
2.2. Через спростування фальшивих звинувачень, поглядів та упереджень
Світські францисканці часто можуть мати нагоду, щоб захистити свою віру та Церкву. І сьогодні є багато фальшивих пророків, тому треба без страху, спокійно пояснювати помилковість певних звинувачень, спростовувати упереджені
думки, пояснюючи істинні принципи католицької Церкви. А для цього треба бути компетентним, добре обізнаним з багатьох питань щодо науки Католицької Церкви, а разом з тим - терпеливим та покірним.
Важливо усвідомити, що Христос заснував одну Церкву. Це відбулося у той момент, коли Ісус сказав до Петра, що саме на ньому Він збудує Свою Церкву Зверніть увагу, мова йде про Церкву, а не церкви. Важливо також знати, що між істиною вірою та істинними знаннями не повинно бути суперечностей, адже знання і віра мають одне джерело – Бога. Треби зауважити, що вірують не тільки прості уми, але й вчені, професори, академіки. Треба також усвідомити причини зла, яке існує в Церкві, і прийняти той факт, що сам Христос передбачав це /прочитайте притчу про кукіль/.
2.3. Через молитву за Церкву
Кожен, хто не може фізично працювати для блага Церкви, може допомагати їй в інший спосіб, наприклад, молитвою або жертвуючи свої страждання. Заносити молитви до Бога за Святішого Отця, єпископів, священиків, за ту душпастирську працю, яка проводиться у парафії, за нові покликання до священства та монашества, за місіонерів – все це теж нелегка духовна праця. Важливо також молитись за свободу у проголошенні Євангелія та визнання віри у всіх країнах світу. Саме завдяки ревній молитві та жертовності можна випросити у Бога потрібні благодаті для тієї апостольської праці, яка ведеться в Церкві.
З. Бути в повній єдності зі Святішим Отцем, єпископами та священиками
Францисканський Орден Світських завжди був вірний Церкві та в тяжкі моменти ставав на Її захист. І сьогодні світські францисканці повинні бути Орденом, який слухає Церкву та віддано Їй служить.
3.1. Зі Святішим Отец та єпископами
Ця єдність нехай проявляється у глибокій пошані до Святішого Отця і до обов’язку, який Орден виконує, молячись

за нього та слухняно виконує всі розпорядженнями Святого Престолу та дієцезіальної влади. Ісус заснував ієрархічну Церкву, тобто Церкву в якій існує уряд, котрий покликаний служити людям але й вірні повинні слухати і шанувати церковну владу.
3.2. Зі своєю парафією
Нехай наша єдність з Христовою Церквою проявляється через послух нашим парафіяльним священикам, у виконанні їх розпоряджень, оголошень, порад. Плодом нашої співпраці з парафією можуть бути ремонт храму, побудова нових потрібних для парафії приміщень, чи то будинку для священика, чи катехетичного дому або якісь ремонтні роботи на храмовій території. По мірі можливостей кожен повинен вкласти в це відповідні зусилля, пожертвувавши своїм часом, силами і коштами.
По відношенню до Церкви не можна стояти на узбіччі, говорити погано, звинувачувати у помилках, критикувати ЇЇ. Навпаки, треба поважати церковну ієрархію та своїх душпастирів, вміти приєднатися до діяльності Церкви, беручи на себе частину обов’язків, пристосовуючись до ЇЇ директив.
Господь Ісус говорить про послух відносно Його Церкви: "Хто слухає вас, Мене слухає; а хто гордує вами, Мною гордує; а хто гордує Мною, гордує Тим, Хто послав Мене." (Лк. 10,16). Кожен, хто у Церкві має владу і виконує якісь обов’язки дасть відповідь перед Богом, як саме він ці обов’язки виконав. Не нам судити Церкву та ЇЇ представників. Святе Письмо нас застерігає: "Не судіте, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють." (Мт. 7, 1-2).
3.3. Відкритий та довірливий діалог
Регула говорить, що світські францисканці повинні провадити діалог з духовенством у справах, які стосуються сучасної Церкви та світу, давати поради щодо актуальних проблем "Відкритий, довірливий діалог... приносить рясні апостольські плоди" (Peгула. Розділ II, пункт 6).

 

Підсумок
Після ознайомлення з цією темою стає зрозумілим, що ми з вами і є Церквою, маленькою ЇЇ частинкою і що через Хрещення ми стали членами тіла Церкви, а Її Головою є Ісус Христос. Ми повинні невтомно розвивати в собі почуття відповідальності за Церкву, з якого виникають наші обов’язки по відношенню до Неї. Як завжди, прикладом у цьому нехай нам буде наш св. отець Франциск, котрому Бог сказав: "Франциску, відбудуй Мій дім". Спочатку Франциск зрозумів це дослівно, а лише з часом відкрив істинний сенс цих слів - він повинен бути знаряддям Христа у відновленні Його Церкви. Своєю апостольською діяльністю та завдяки діяльністю трьох францисканських Орденів, Франциску вдалось реалізувати це завдання Христа. Хочу підкреслити, що характерною рисою діяльності Франциска була велика повага до Святого Престолу та послух перед його розпорядженнями та рішеннями. У протилежність різним реформаторським рухам, які на той час виникали у Франції та північній Італії, Франциск ніколи не критикував ні Церкви, ні розпоряджень духовенства. Він завжди був відданий Церкві. Саме тому Франциск пішов до Риму, щоб отримати затвердження свого нового Ордену, а вже потім написав для нього Регулу. З великою повагою відносився він до єпископів та священиків, називаючи їх своїми господарями.
За прикладом нашого святого отця Франциска, любімо Христову Церкву та допомагаймо Їй у межах своїх можливостей та здібностей. Ревно співпрацюймо з Нею, особливо у парафії. Турбуймося про зріст нашої віри, довіри у допомогу Божої благодаті, істину покору та жертовну любов до ближнього. Бо все це допоможе зміцнити нашу Церкву. І тоді дійсно, так як закликає нас Регула, ми будемо "свідками та знаряддям" у тій місії, яку Христос поклав на Церкву. Тоді ми будемо свідчити про Ісуса та Його Євангеліє "життям і словом".
Амінь.