Формаційні матеріали для новіціату Тема №4



ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ ОРДЕН СВІТСЬКИХ

Регула, Розділ 1, пп. 1-3
Молитва і святі Таїнства - душа життя та діяльності
світських францисканців Регула, пп. 7 - 8.


Вступ
   "Той добре живе, хто добре молиться", - сказав великий доктор Церкви та знавець духовного життя, св. Августин. Усі, хто належать до Францисканського Ордену Світських і хто хоче бути ближче до Бога повинні користуватися тими засобами, які Христос залишив у Своїй Церкві, таким чином турбуючись про постійне зростання рівня свого власного духовного життя. Такими засобами, як говорить Регула в пункті 8, є молитва, медитація та Євхаристія.
   Фрагмент Регули, який будемо розбирати сьогодні звучить так: "Як Ісус істинно поклонявся Своєму Отцю, так і вони, нехай зроблять молитву та медитацію душею свого життя та діяльності. Нехай вони беруть участь у сакраментальному житті Церкви, особливо в Євхаристії, і нехай приєднуються до однієї з форм літургійної молитви, яка затверджена Церквою, наново переживаючи таємниці життя Христа" (Peгула, розділ II, пункт 8).
   Сьогодні ми поговоримо про те, як правильно молитися та як приймати участь в Євхаристії так, щоб якомога більше використати ці дари для поглиблення власного духовного рівня та щоб наша апостольська діяльність була більш плідною. Нехай прикладом у цьому буде наш отець, св. Франциск.
   Ми по черзі будемо торкатися питань стосовно умов плідної молитви, медитації (тобто роздуми над Словом Божим), літургійної молитви, плідної участі в Службі Божій і поговоримо про наше свідоме ставлення до Таїнств Покути та Євхаристії.
1.    Умови плідної молитви
   Нам треба пам’ятати, молитва це - розмова з Богом. Ми звертаємося до Господа, а Бог відповідає нам через натхнення, думки, постанови, які ми приймаємо. Потрібно тільки навчитися прислухатися до Голосу Божого, Котрий промовляє до нашої душі та виконувати не свою, а Його волю, бо Він краще знає, що нам потрібно. В цьому нам може допомогти виконання певних умов, які зроблять нашу молитву плідною. Умовами плідної молитви є повне зосередження та добрі наміри, з якими ми приступаємо до молитви.
1.1. Повне зосередження
   Ніколи не слід починати молитви тільки тому, що ви так звикли робити або тому що це для вас ритуальне виконання обов’язку Нехай молитва завжди буде свідомим пере життям
зустрічі з Богом Тому, розпочинаючи молитву, треба усвідомити всю важливість цієї події. Наша позиція під час молитви нехай висловлює абсолютну та нескінченну повагу до Бога, а вся увага буде зосереджена на змісті молитви і на намірах, з якими ми приступаємо до молитви. При цьому слід бути уважним і готовим до того, щоб більше слухати аніж говорити і вислухати, і прийняти те, що Бог хоче нам сказати.
1.2. Добрі наміри
     На початку молитви треба зосередитися та проаналізувати, з якими ж проханнями я буду звертатися до Бога. Добрі мої наміри чи не дуже? Про що я буду просити у Бога? Чи є це добром тільки для мене чи і для мене і для людей і Бог буде радіти мною? Проаналізувавши, просити Бога і пам’ятати про це впродовж усієї молитви При цьому слід випрацювати у собі покору щодо волі Божої, адже Господь краще знає, що потрібно для нашого добра.
2. Види молитви
   Є різні види молитви. Це молитва прославлення, подяки, перепрошення та прохання, молитва-розважання та літургійна молитва.
2.1. Молитва прославлення, подяки, перепрошення та прохання
      Під молитвою ми звикли розуміти прохання, які заносимо до Бога у різних потребах. Така молитва це – лише маленька частина від тієї повноти, якою є справжня молитва. Крім цього існують ще молитви прославлення, подяки та перепрошення. Важливо навчитися молитися безкорисно, наприклад, тільки прославляючи Бога та нічого не випрошуючи. Треба прославляти Його велич, мудрість, святість, милосердя, тощо.    Треба нам також навчитися молитви подяки за все, що Бог нам дав: за сотворения, відкуплення, освячення і за інші благодаті, потрібні та подаровані нам Богом для щоденного життя. Молячись молитвою перепрошення, благаймо Бога, щоб пробачив нам наші гріхи та гріхи інших людей, називаючи їх по імені.
   Під час молитви-прохання треба навчитися зберігати ієрархію цінностей (тобто що важливе, а що, так насправді, другорядне). Спочатку слід просити Бога про справи нашої душі, про зростання Його любові в нас самих і в наших близьких, а потім вже про здоров’я, добре пам’ятаючи при цьому про волю Божу. А вже потім
можна просити про тимчасові справи, які також є важливими, хоча й повинні стояти на другому місці після справ, які стосуються спасіння душі. Не забуваймо під час молитви-благання і про справи Церкви, частинкою Котрої є ми з вами, про справи дієцезії та парафії, про справи  францисканської спільноти або спільнот інших католицьких рухів та груп, які діють на території вашої парафії. Світські францисканці повинні бути міцним молитовним осередком для Католицької Церкви, як вселенської Церкви так і для місцевої церкви, як спільноти віруючих, котра існує в конкретному місці.
2.2. Молитва-роздуми, розважання над Слово Божим, медитація
   Крім вищеназваних форм молитви існує ще інший вид - молитва-роздуми. Це - роздуми над якоюсь істиною віри, подією з життя чи страждань Господа нашого Ісуса Христа. Такі роздуми над текстами Євангеліє необхідні для поглиблення розуміння нами таємниці Христової Любові, а також для нашого особистого зростання у цій Любові. При цьому дуже важливо, не просто порозважавши над якимось епізодом із Євангеліє, побачивши чим я, грішна людина відрізняюсь від Сина Божого Єдинородного Ісуса Христа, усвідомити в чому я хочу бути подібним до Нього. Свідомо прийняти особисті постанови, щоденно молячись, просити у Бога, щоб та риса характеру, стиль поведінки, спосіб мислення, які ти побачив у Ісуса, стали твоїми. Все це необхідне для розвитку нашого духовного життя.
   Роздумуючи над текстами Святого Письма, особливо Нового Заповіту, уважно вслуховуймося у натхнення Святого Духа, Котрий буде намагатися скерувати нашу увагу на якусь із таємниць християнського життя, поступово відкриваючи її нам. Таким чином Божий Дух буде заохочувати нас до прийняття особистої постанови, щоб вкінці кінців ми змогли втілити цю таємницю у власному житті.  Роздуми є дуже важливими для нашого духовного життя. Це повинно допомогти нам провадити євангелічне життя і таким чином ще ближче наблизитися до Бога.
2.3. Літургійна молитва Церкви - Літургія Годин
   Крім особистої молитви і роздумів існує ще офіційна молитва Церкви це - Літургія Годин. Це молитва, в якій Церква прославляє Бога, дякує Йому за отримані благодаті, перепрошує за гріхи і просить про те, чого найбільше потребує. Літургія Годин включає в
себе псалми, тексти зі Святого Письма та листів Отців Церкви, а також молитви на кожен день Літургійного року.
   Регула Францисканського Ордену Світських заохочує світських францисканців приєднатися до такої форми молитви, яку Церква офіційно затвердила.
3. Участь у Святій Месі
   Регула говорить: "Нехай світські францисканці беруть участь у сакраментальному житті Церкви, особливо в Євхаристії..." (Peгула, Розділ II, п.8). Ми всі знаємо, кожен раз під час Святої Меса відбувається Жертва Нового Заповіту, тобто Ісус – знову і знову помирає на Голгофі, приносить безкровну Жертву за кожного з нас, заради нашого спасіння. Свята Меса - самий досконалий спосіб віддання Богу тієї пошани і честі, яка Йому Єдиному належить. Це наша свідома подяка за всі отримані благодаті та найкраща молитва благання про необхідну Божу допомогу. Важливо знати, що завдяки нашій свідомій участі в Святій Месі та святих Таїнствах, Божий Дух наповнює відкриті для Нього душі тими благодатями, які Ісус Христос випросив для кожного з нас на Голгофі.
   Нова Регула не зобов’язує до щоденної участі у Святій Месі, але заохочує та звертає увагу на те, що дуже важливим є наша свідома участь у Ній. Особи, котрі прагнуть до християнської досконалості, повинні усвідомлювати цінність цієї особливої зустрічі з Ісусом Євхаристій ним. Тому Регула й заохочує світських францисканців, при найменшій можливості, до щоденної участі в Святій Месі та до прийняття Святого Причастя. Але звертає увагу, ця участь повинна бути побожною, тобто, як радить II Ватиканський Собор: свідомою, активною та повною. Свідомою – значить, розуміти усі частини Святої Меси і відповідно до цього поводитися.
Активною – значить, молитися під час Святої Меси разом зі священиком і вірними. Повною – значить, під час Святої Меси прийняти Святе Причастя. Під час Святої Меси не потрібно молитись розарій або інші молитви крім молитов, що читаються під час Меси.
4. Участь у Святих Таїнствах
   Одна з головних істин католицької віри говорить: "Божа благодать необхідна для спасіння кожній людині". Ми самі не можемо ні спастися, ні досягти християнської досконалості, ні витривати у доброму аж до смерті, нічого не можемо без особливої Божої
допомоги, тобто благодаті. Цю благодать дарує Святий Дух через нашу повну участь у Святій Месі (Богослужінні) та через установлені нашим Господом Ісусом Христом Святі Таїнства. Одним із найважливішим посеред Таїнств є Святе Причастя.
4.1. Таїнство Покаяння та дух покути
   Це Таїнство встановив Господь після Свого воскресіння, коли об’явився апостолам. Він дав їм Духа Святого та владу відпускати або затримувати гріхи. В Євангеліє святого Йоана читаємо: "Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи - відпуститься їм, кому ж затримаєте, затримається..." (Йн. 20. 22-23). Для грішника,  котрий втратив зв’язок із Богом через смертний гріх сповідь - єдина дорога, яка веде до примирення з Богом. Для людини ж, яка живе в єдності з Богом, Сповідь збільшує освячуючу благодать і дарує спеціальну сакраментальну Благодать. Ця ж сакраментальна благодать освячує розум та не тільки дає прагнення, але й зміцнює рішення чинити добро.
4.1.1. Підготовка до Сповіді
   Щоб сповідь приносила Божу допомогу, необхідну нам для спасіння, її треба здійснювати після належної підготовки. Тобто, щоб сповідь була доброю в очах Бога треба виконати п’ять необхідних умов. Особлива увага приділяється двом із п’яти - це жалю за гріхи і міцному рішенню дозволити Богу діяти в нашому серці, щоб міг я виправитися, змінитися. Добра сповідь є великою допомогою у вихованні людини, а при активній участі самої людини, як правило, провадить до внутрішньої переміни, яке Свята Євангелія називає наверненням. Якщо не виникає необхідність сповідатися частіше, тоді католицька церква радить приступати до сповіді не рідше ніж раз на місяць. Добре було б кожному францисканцю мати постійного сповідника або духовного керівника.
   Францисканський Орден Світських з самого початку мав назву «Братів і Сестер від Покути». Тому так важливо і нам розвивати у собі Дух Покути. Кожен з нас грішний і має за що перепрошувати Бога. Святі, навіть найбільші, котрі в особливий спосіб відчували святість Бога і глибше розпізнавали зло, яке несе навіть повсякденний гріх, вважали себе найбільшими грішниками. Так відчував, так думав і говорив про себе наш серафитський отець святий  Франциск. Така постава, якщо вона щира, тримає людину в
покорі і викликає прагнення, усвідомлюючи свою схильність до гріха, щохвилини волати до Бога, випрошуючи благодаті не грішити; схиляє душу до довірливого прохання про благодать витривати у доброму. В цьому дусі покути нехай будуть нами принесені в жертву Богу різні покутні вчинки, Літургії та молитви. У дусі покути ми маємо  приймати усі негаразди, нестачі ат прикрості, які зустрічаємо у житті; а також грішність, усі слабкості та недоліки інших людей; прикрості, не сприйняття, відкинення. якого досвідчуємо, хвороби і страждання. Все це ми можемо пожертвувати Богу як відшкодування та ублагання за наші гріхи, гріхи наших близьких та цілого світу. І тільки розуміння необхідності цієї жертви може допомогти нам усе терпеливо переносити і дякувати Господу за все. Тільки покутуюча та покірна душа завжди буде просити Бога: "Помилуй мене, Боже, з великої  милості Твоєї; з великого милосердя Твого зітри мої провини." (Пс. 51).
Регула так говорить про цю внутрішню поставу: "Як "брати та сестри покути" за своїм покликанням, заохочені силою Євангелія, нехай вони за прикладом Христа формують свій спосіб мислення та діяльності через радикальну внутрішню переміну, яку Євангеліє називає "наверненням", і яку, зважаючи на людську слабкість, треба розпочинати щоденно. На цьому шляху відновлення, Таїнство Примирення - це особливий знак милосердя Отця та джерело благодаті." (Peгула, розділ II, пункт 7 ).
4.1.2. Пресвяте таїнство Причастя
"З Євхаристії ми черпаємо міць для особистого освячення та прославлення Бога." (КЛ,1). В Євхаристії ми приймаємо самого Подателя Благодаті. Треба цінувати цю благодать  прийняття Христа і постійно турбуватися, щоб це Таїнство не стало для нас буденним. До Святого Причастя приступаймо з відповідною підготовкою серця, з великою вірою, любов’ю та покорою. Пильно остерігаймося, щоб Святе Причастя не перетворилося для нас у щось буденне, щоб ми самі не перетворили це у звичайну справу. Нехай часте, навіть щоденне прийняття Святого Причастя, мобілізує нас до витривалої праці над собою, щоб поступово та витривало намагатися зростати у доброму, викорінюючи особисті вади та невтомно працювати, прищеплюючи чесноти.
Підсумок
У цій темі ми познайомилися з засобами, завдяки яким ми отримуємо Божу допомогу у праці над святістю власного життя та спасіння, якого потребуємо щодня, щохвилини. Молитва нам потрібна як повітря легеням. Добра молитва, істинна розмова з Богом, буде приносити нам внутрішню радість та міцну підтримку у труднощах і гірких досвідченнях.
Маємо користуватися також дарами Святих Таїнств, джерел Божої благодаті, кожен раз глибоко переживаючи їх прийняття та захищаючись перед рутиною та поверховим відношенням до них. Саме така внутрішня позиція, підтримана молитвою та життям Таїнствами дасть кожному світському францисканцю правдиву побожність та християнську досконалість і вчинить його корисним для Церкви.