Формаційні матеріали для новіціату Тема №5



ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ ОРДЕН СВІТСЬКИХ

Регула, Розділ 1, пп. 1-3
Культ Марії в житті св. Франциска та нашому житті.
Регула, пункт 9.


Культ (від латинського – поклоніння) – зовнішній прояв пошани, сукупність прийнятих у релігії обрядів, свят, ритуалів, звичаїв.


Догма (від грецького – думка, вчення) – поняття, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов.


Вступ
Однією з основних рис францисканської духовності є культ (у значенні - «почитание» (російською), глибока пошана) Пресвятої Діви Марії. Святий Франциск вибрав Пресвяту Діву Марію Покровителькою та опікункою своїх орденів та наказував віддавати їй особливу пошану" (Й. Бар, Регула...). У "Квітках Франциска." ми також зустрічаємося з порадою братам: "Наказую усім моїм братам, котрі є зараз і будуть у майбутньому завжди ЇЇ прославляти і шанувати на всіх дорогах і усіляко, як тільки можуть і сприймати її з найвищою пошаною та відданням. Я також прагну, щоб ви були ЇЇ вірними слугами".
Міццю Божого вибору Марія виконала важливу та велику місію у Божих планах спасіння людства. Це було обрання Марії Матір’ю Спасителя, з Котрої Божий Син повинен був отримати людське тіло. Коли надійшла повнота часу, послав Бог Архангела Гавриїла до Діви з Назарету, питаючи її, чи погодиться Вона бути Матір’ю Спасителя. Нам відома її відповідь: "Ось Я, Господня слугиня, нехай зо Мною станеться по Твоєму слову" (Лк 1,38). На слово "так" Марії, Святий Дух здійснив у її лоні чудесне зачаття Божого Сина. Як і кожна жінка-мати, Марія носила під серцем свого Сина 9 місяців, народила та виконувала усі материнські обов’язки (годувала, доглядала, прала пелюшки). Пізніше вона супроводжувала Ісуса під час Його подорожей, євангелізації аж до самого хреста, під яким також сама мужньо стояла. Через прийняття Божої волі, Втілення Божого Сина, через Терпіння під хрестом Марія виконала Божий план у справі відкуплення людини. Тому й називають її Співвідкупителькою.
З моменту заснування Церкви вірні оточували Марію особливою пошаною. На її честь у Церкві виникали прекрасні вірші, пісні гімни. Все життя святого Франциска з Ассижу, з моменту його покликання до служіння Богу та аж до смерті, було наповнене глибокою пошаною та поклонінням Пречистій Діві Марії. Віддавати честь Марії він наказав усім трьом францисканським Орденам, які заснував. Францисканський Орден завжди захищав та обґрунтовував теологічну тезу про Непорочне Зачаття Діви Марії. Цю тезу як догмат проголосив Папа Пій IX. В цьому є заслуга таких великих теологів як Олександра з Халес та блаженного Йоана Дун-
са Скотта. Культ Божої Матері, особливо пов’язаний з Її привілеєм Непорочного Зачаття. В наші часи цю правду підтвердив Максиміліан Кольбе (францисканець) та його місійна діяльність. Засновані ним містечка, де він випускав заснований ним часопис "Лицар Непорочної", назвав Непокалянів.
Ми, духовні діти нашого Серафитського Отця, хочемо йти за Христом, ступаючи слід у слід за Ним, за прикладом нашого отця Франциска. Ми повинні пов’язувати свою побожність з Маріїною побожністю так, як це робив св. Франциск. Тобто так шанувати ЇЇ, довіряти ЇЇ заступництву, шукати у Неї поради і допомоги так, як це робив Франциск.

Частина І. Культ Марії в житті св Франциска

1.   Святий Франциск прославляє Мати Господа Слави
Аналізуючи молитву св Франциска до Пресвятої Діви Марії, ми бачимо, що його побожність до Марії не має сентиментальності, але відзначається глибокою вірою в Божий план Спасіння через Марію. Франциск згадує Марію, тільки в контексті Її стосунків з Пресвятою Трійцею". Він величає Богородицю титулами: Донько та Слугине Отця Небесного, Мати нашого Господа Пресвятого Ісуса Христа, Улюблена Духом Святим, Обручнице Духа Святого."
У Листі до всіх вірних св. Франциск особливим чином підкреслює Материнство Марії: "Це Слово Отця так гідне, так святе та славне, об’явив найвищий Отець з неба через святого Гавриїла, Свого Ангела, яке повинне було зійти у лоно святої та хвалебної Діви Марії, з лона Котрої прийняло справжнє тіло нашої людської природи і нашої слабкості".
Св. Бонавентура у першій біографії святого Франциска так пише про його велику любов до Пресвятої Діви Марії: "З Матір’ю Господа нашого Ісуса Христа, він був пов’язаний незрозумілою для уяви любов’ю, тому що це Вона зробила так, що Господь Слави став нашим Братом і саме завдяки Їй ми отримали милосердя. Ту, Котрій після Христа Франциск найбільше довіряв, вибрав Посередницею для себе та своїх братів. На Її честь з повною довірою та відданістю Франциск постив від свята Апостолів Петра і Павла аж до свята Внебовзяття" (1 Бон IX 3)
2.   Молитви св. Франциска до Марії
Вони є виразом глибокої віри, великої довіри та любові до Матері Господа нашого Ісуса Христа. Особливу увагу привертають дві, котрі ми пропонуємо повністю.
А) Прославлення Благословенної Діви Марі –
Ангельське привітання «Аве, Марія!»
«Радуйся, Пані, Свята Царице,
Богородице, Свята Маріє!
Ти Діва вибрана Пресвятим Отцем, що на небі,
Яка стала Церквою.
Він освятив Тебе
із Пресвятим, Улюбленим Своїм Сином
і Святим Духом Утішителем.
У Тобі була і є вся повнота благодаті та всіляке добро.
Радуйся, палаце Його!
Радуйся, кивоте Його!
Радуйся, доме Його!
Радуйся, шато Його!
Радуйся, слугине Його!
Радуйся, мати Його!
І ви всі святі чесноти,
котрі через благодать і осяяння Святим Духом
влиті в серця вірних,
 щоб із невірних вірних Богові вчинити.»
Б) Антифон "Свята Маріє, Діво "
Св. Франциск є автором прекрасного антифону до Пречистої Діви Марії, котрий повторюється в кінці кожного псалму складеного ним же Офіціуму про Господні Страждання. Цей антифон, як і попередню молитву, варто знати і, молячись ними, звертатися до Божої Матері. Ось слова цього антифону:
«Діво Свята Маріє, не народилася у святі серед жінок подібна до Тебе! Всевишнього Царя, Отця, що на небі, Донько та Слугине! Мати Пресвятого Господа нашого Ісуса Христа, Святого Духа Обручнице, молись за нас разом зі святим Архангелом Михаїлом, із усіма силами небесними до Твого Пресвятого та Улюбленого Сина, Господа нашого і Вчителя.»
3.   Св. Франциск наслідує Її чесноти.
Найкращою формою побожності до Пресвятої Діви Марії є впевненість у отриманні благодаті за Її посередництвом.
Франциск часто повторював братам: "Брати, дивіться, щоб ніколи, не покинули ви цього місця. Якби вас вигнали з одного боку, повертайтеся через інший, бо це місце дійсно святе і є помешканням Бога. Тут, коли нас було мало, Найвищий нас помножив, тут Він запалив нашу волю Своїм вогнем, тут кожен, хто буде серцем скрушеним та упокореним молитися, отримає те, про що попросить, тут, якщо хтось згрішить, буде суворо покараний. Тому всі сини, вважайте це місце Помешканням Бога, гідне пошани і тут цілим серцем прославляйте Господа і дякуйте Йому" (1 Чел 106).
Перед своєю смертю св. Франциск сказав: "Я хочу в своєму заповіті залишити моїм братам місце – Матері Божої з Порціункули, щоб брати завжди Її шанували. Так робили наші перші брати. Хоча місце це є святе, вибране та улюблене Христом та славною Дівою, святість його належить підтримувати молитвами та мовчанням день і ніч".
"Я хочу, щоб це місце завжди було безпосередньо під наглядом генерального міністра, слуги усіх, щоб той завжди турботливо підбирав для цього місця добру і святу родину. . Я бажаю, щоб... це місце було дзеркалом та скарбом усього Ордену, ніби світильник, завжди палаючий перед Божим троном і Пресвятої Діви, завдяки якому Господь пробачить помилки та провини усіх братів та завжди збереже цей Орден і Свою рослинку".
Св. Франциск хотів померти у храмі Марії Божої Ангельської. І тому, коли перебував у палаці єпископа в Асизі, просив братів, щоб його якнайшвидше перенесли на місце Святої Марії з Порціункули. Він хотів віддати Богу душу там, де, як сказано, "перший раз пізнав шлях істини".
Частина II. Культ Марії в нашому житті
1.   Слова Регули
" Діва Марія, покірна Господу Слугиня, слухняна Його слову та всім натхненням, з невимовною любов’ю була вшанована і проголошена св. Франциском Опікункою та Заступницею його Родини. Тому нехай світські францисканці також виявляють Марії свою безмірну любов через наслідування її цілковитої відданості Богу та принесення їй довірливої та живої молитви" (Peг. розд. II, п. 9).
Переконані в Її великій гідності, яка випливає з Божого
наслідування Її чеснот, впровадження Її способу життя у своє. Особливо Франциск прагнув бути таким вбогим, як Марія. У своєму заповіті, який він залишив сестрам св. Клари пише: "Я прагну наслідувати життя та вбогість нашого Найвищого Господа Ісуса Христа та Його Пресвятої Матері".
Перший біограф святого, Фома з Челано, згадує, що одного дня, коли Франциск обідав, один з братів згадав про вбогість блаженної Діви та нагадав про нестачу, в якій жив Її Син. Франциск одразу підхопився із-за столу, вибухнув болісним плачем і, заливаючись слізьми, решту свого хліба з'їв на голій землі. Тому він називав царською ту чесноту вбогості, що так ясніла у Царі та Цариці" (2 Чел 200).
У кожному вбогому Франциск бачив Сина Марії, вбогої Діви і обдаровував його такими почуттями, якими Марія оточувала Свого Сина, тримаючи Його роздягнене Тіло в обіймах" (2 Чел, 83).
Одного дня він сказав братові, котрий нечемно поводився з убогим: "О, брате, коли ти бачиш вбогого, то бачиш віддзеркалення Господа та Його вбогої Матері " (2 Чел, 85).
4.   Франциск оточує опікою  храм Матері Божої Ангельської
Після відбудови храму св. Доміана, Франциск через деякий час, почав відбудовувати храм Матері Божої Ангельської. З самого початку цей храм справив на святого велике враження. Не тільки пейзаж, який його оточував, не тільки вбогість цього храму, але й певне інтуїтивне відчуття близькості Марії вчинило так, що Франциск почувався там так добре, як у Мами. На прохання святого бенедиктинці, яким належав цей напівзруйнований храм, віддали його в розпорядження Франциска. "Знаючи, що ця каплиця з давніх часів називалася каплицею Матері Божої Ангельської, тому що ангели частого відвідували її, він оселився там з пошани, яку мав до ангелів та з особливої любові, яку відчував до Матері Христа. Святий муж полюбив це місце так, як жодне місце в світі" (1 Бон II. 8).
Маленький храм, який сьогодні знаходиться в середині великої, збудованої у стилі бароко, базиліки, мешканці Асизі назвали Порціункулою, тобто маленькою частинкою землі та серця. Цей храм став відомий з того часу, коли св. Франциск отримав для нього повний відпуст. Цей відпуст має назву відпуст Порціункули. Порціункула стала для грішників місцем спасіння. В цій каплиці завжди інстинктивно відчувалася материнська опіка Марії і
Материнства, намагаймося у будуванні власної побожності бачити в Ній взірець чеснот, велику духовну красу, шанувати Її цілим серцем через побожні християнські практики і наслідування Її життя.

2.   Марія - найбільш досконалий приклад духовної краси
З найбільшої гідності, до якої було покликано Марію, випливають усі Її привілеї та багатство Її духовної краси. Придивимось до цієї краси.
Непорочне Зачаття
Першим і найважливішим привілеєм Марії є Її Непорочне Зачаття. Під цим ми розуміємо, що з першої миті існування в лоні своєї матері, святої Анни, Марія була вільна від первородного гріха. Так мало бути, щоб Мати Спасителя, Котрий переміг диявола, ні на мить не опинилася під владою диявола. Це підтверджує Бог, коли через Архангела Гавриїла звертається до Неї, як до повної благодаті: «Радуйся, Маріє, благодаті повна!» У 1854 році Свята Церква проголосила догмат віри про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії. Через чотири роки Марія через об’явлення в Лурді підтвердила цей догмат. На запитання Бернадетти: "Хто Ти, Пані?» Марія відповіла: "Я - Непорочне Зачаття!"
З догматом Непорочного Зачаття Марії безпосередньо з’єднані Її свобода від усякого особистого гріха та відсутність схильностей до будь-якого гріха. З вільності від первородного гріха випливає також вільність Марії від наслідків цього гріха, котрим є зіпсуття людської природи та схильність більше до злого ніж до доброго. Марія була вільною від цих наслідків. Саме тому Марія - повна благодаті.
Пресвята Діва
З догматом про Непорочне Зачаття міцно з’єднаний інший догмат - про її Непорочне Дівоцтво. Завдяки цьому догмату ми віримо, що Марія з особливої Божої благодаті, ставши Матір’ю Божого Сина, залишилася Дівою - тобто була Нею перед народженням Сина, під час народження і після народження Господа. У Святому Письмі так про це говориться: "Ось, дівиця зачала і породить сина, і дасть йому ім’я Еммануїл, що значить "Бог з нами" (Іс 7,14, Мт 1,23).
Крім цього, Марія була оздоблена багатством дарів Святого Духа і наповнена усілякими чеснотами. Вона є взірцем найвищої духовної краси, істинним прикладом християнського життя, яким ми захоплені і намагаємось хоча б у якійсь мірі віддзеркалити у своєму щоденному, земному житті.
Співвідкупителька і Мати
Марія відіграла Свою особливу, відведену саме Їй, неповторну роль у місії спасіння, яку здійснив Христос. Такою була воля Божа, щоб Її улюблений Син в жахливих стражданнях і повному приниженні віддав Своє життя за людей. Вона співстраждала з Ним і разом з Його стражданнями жертвувала Небесному Отцеві також і свої страждання. Коли Господь помирав на хресті, Євангелія говорить, що під хрестом Ісуса стояли і "…Його Мати… " Коли ж Ісус побачив Матір, а біля Неї свого учня, котрого любив, мовив до Марії: "Жінко, ось син твій…'' А тоді до учня мовить: "Ось - Матір твоя!" (Йн 19,25-27) Ці слова є заповітом Христа, Котрий він сповістив у найтрагічніший момент Свого життя. Таким чином Ісус дав нам Свою Матір. Йоан, стоячи під хрестом, представляв там усе людство і, в його особі, всі ми були віддані під опіку Божої Матері.
Внебовзята Цариця
Ще один догмат, який було проголошено, що Пресвята Діва Марія після закінчення свого земного життя, тобто одразу після смерті разом з тілом і душею була взята на небо. Цей догмат був проголошений у 1950 році Папою Пієм XII. У цьому догматі ми визнаємо, що Марія, Котра не підлягає наслідкам первородного гріха, як справжня Матір Божого Сина, не переживала зіпсуття Свого тіла, але Її тіло було прославлене подібно тілу Її Воскреслого Сина. Також ми, католики, визнаємо, що Марія стала Царицею неба і землі, вознесена у славі вище всіх святих і ангелів Вона є нашою Заступницею на небі.
3.     Наші обов’язки щодо Пресвятої Марії
Заради тієї величі, до якої було вознесено Марію, ми повинні віддавати Їй належну пошану, любити Її та, передусім, намагатися наслідувати Її чесноти і докладати всіх можливих зусиль, щоб наше життя з кожним днем ставало більш подібним до життя Слугині Господньої.
Пошана до Марії
Ця пошана може мати різні прояви чи через участь у молитвах за заступництвом Марії, чи через відправи - читання літаній або новенн до Богородиці перед Її фігурками, вшанування ікон з Її зображеннями; чи через паломництво до санктуаріумів Божої Матері і т. д. Пошану, честь і славу Богородиці віддаємо через складання на Її лагідні Материнські руки усіх своїх життєвих справ,
проблем і турбот. Регула ФОС підкреслює, що наша молитва до Марії повинна бути жива і повна довіри. «Треба остерігатися, щоб вона (молитва) не була сентиментальною (повною зайвих емоцій) або ще гірше – механічною» (В. Фрезза «Євангелічна форма життя»)
Наслідування Її чеснот
Передусім усе прославлення, усю честь і славу належить віддавати Марії, особливо звертаючи увагу на ті чесноти, якими так щедро наділив Її Бог. Але робити це треба для того, щоб, захопившись ціми чеснотами, забажати бути подібним до Богородиці в усьому. Ціле життя Марії - це приклад для нас, як для учнів Христа, адже Вона була першою, самою досконалою та вірною Ученицею Ісуса. Однак, сьогодні дві Її чесноти гідні найбільшої уваги. Це Її велика віра, тобто довіра до Слова Божого та Її постава Господньої Слугині, як Вона сама Себе називала, тобто Її постава служіння.
Марія довіряє Божому Слову, яке приносить Їй святий Архангел Гавриїл. В цей момент Її віра була піддана великому випробуванню. Подивіться, Ангел об’являє Їй, що Вона буде Матір’ю Божого Сина, на що Вона одразу погоджується, говорячи: "Ось Я, Господня Слугиня, нехай мені станеться по Твоєму слову." Але погляньте в яких умовах вона народила Свого і Божого Сина. Бог народжується в стайні. Вона міцно вірить, що Її Син, це - Божий Син, однак мусить разом з Ним тікати у Єгипет, переховуючись від царя Ірода, котрий хоче вбити Немовлятко Ісуса. А життя укрите в Назареті, серед простих людей, щоденної тяжкої праці та можливих нестатків (згадайте, Йосип ходив на заробітки, а це означає, що в його рідному селі не було роботи). Далі була публічна діяльність Її Сина – постійна небезпеки, багато ворогів, а в кінці - Страждання, Розп’яття, Хресна Смерть. Там, під хрестом невинно засудженого на смерть, стояла Вона, Матір «Царя Юдейського», Котрого самі ж юдеї видали на смерть. Чи у таких обставинах могли з’явитися сумніви? Але Марія не має жодних сумнівів, Вона довірилася Божому Слову і не помилилася. Наслідуймо ж Її! Наслідуймо тоді, коли як Вона будемо підданні випробуванню, коли будемо бачити як росте і тріумфує зло, обман, непорядність, зрада! Довірмося Божому Слову, яке говорить: «Небо і земля пройдуть, слова ж Мої не пройдуть!» (Мк 13,31)
Марія сама назвала себе Господнею Слугинею. Ціле Її життя було зосереджене на служінні. Вона служила своєму Сину від самого
народження, все Його дитинство і в юнацькі роки, потім під час Його публічної діяльності та в цілій справі спасіння до самого хреста, од Воскресіння та Його славного Вознесіння. Після ж Вознесіння Ісуса Марія залишається разом з апостолами і опікується первинною Церквою до самого Свого Внебовзяття. Після ж Внебовзяття, після Її коронування на Царицю неба і землі, ми віруємо, що Вона є нашою Заступницею і випрошує для нас у свого Сина різних благодатей. Наслідуймо Її в цій поставі служіння, щоб вміти служити іншим, забуваючи про себе, допомагати і делікатно робити добро, не очікуючи нічого взамін; чинити добро тим, кого щодня дарує нам Господь.

Підсумок
Ми поставили перед собою мету - йти за Ісусом, ступаючи слід у слід за Ним, так, як зробив це перед нами святий Франциск з Ассизі і ті святі, які пройшли цією дорогою перед нами. Сьогодні, пам’ятаючи про кінцеву мету, ми побачили ще одну з граней життя та діяльності нашого Святого Отця Франциска, яка звертає нашу увагу на Його пошану до Пресвятої Діви Марії. За прикладом св. Бідака з Ассижу прагнемо так, як він любити, шанувати і довіряти Божій Матері.
У Генеральній Конституції ФОС сказано так: "Нехай брати і сестри розвивають у собі глибоку любов до Пресвятої Діви, наслідування, молитву та синівську довіру до Неї. Нехай своє вшанування висловлюють через щиру віру у формах, які застосовує Церква" (ГК ч II, р 1, п 16)
Прислухаймося до порад II Ватиканського Собору: "Досконалим прикладом духовного і апостольського життя є Пресвята Діва Марія, Цариця Апостолів, котра під час земного життя, подібно іншим, повного турбот і праці, завжди єдналась зі Своїм Сином і особливим чином брала участь у справі Спасителя; зараз внебовзята, дякуючи Своїй материнській любові, опікується братами і сестрами Свого Сина, котрі ще у паломництві і піддані небезпекам та стражданням, до тих пір, коли їх доведе до щасливої Батьківщини. Нехай усі з великою побожністю віддають Їй честь і нехай довіряють Її материнській опіці своє життя та апостольство".

Благословляю вас

Припев:
Благословляю вас, леса,
Долины, нивы, горы, воды
И голубые небеса,
Благословляю я свободу!
Благословляю вас, леса,
Долины, нивы, горы, воды
И голубые небеса,
Благословляю Господа !

 

1.    И посох мой благословляю
И эту бедную суму,
И степь от края и до края
И солнца свет и ночи тьму!

 

2.    И одинокую тропинку,
По коей нищий я иду,
И в поле – каждую пылинку,
И в небе – каждую звезду!

 

3.    О, если б мог всю жизнь отдать я,
Всю душу вместе с вами слить,
О, если б мог в мои объятья
Я вас, враги, друзья и братья
И всю природу заключить!