Формаційні матеріали для новіціату Тема №6



ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ ОРДЕН СВІТСЬКИХ

Регула, Розділ 1, пп. 1-3
Наслідування Христа покірного,
убогого та чистого. Регула, пп. 10-12


Вступ
Різні Ордени, які існують у Церкві, прагнуть однієї мети - своєю особливою метою  наслідувати Христа у якомусь особливому аспекті Його життя та діяльності. Св. Франциск хотів наслідувати Христа убогого, покірного та страждаючого. І це є риса, характерна для усіх трьох Орденів, заснованих Франциском. Він хотів, щоб його духовні діти, які у І та II Орденах складають три обітниці - убогості, чистоти та послуху, через це наслідували Христа убогого, покірного та страждаючого.
Також Франциск хотів, щоб у цьому наслідуванні взяли участь і його духовні діти, які належать до III Ордену, Францисканського Ордену Світських. Світські францисканці не складають тих трьох Обітниць, але через Професію, у певній мірі зобов’язуються жити відповідно євангелічним порадам, відповідно до  свого стану. Тому темою буде: Як світські францисканці зобов’язуються наслідувати три євангелічні поради: послуху, вбогості та чистоти.
Ця тема, тобто наслідування Христа покірного, убогого та чистого, торкається трьох наступних пунктів Регули : 10, 11, 12. По черзі ми будемо їх обговорювати.
1.   Життя у поєднанні зі спасенним послухом Ісуса
Пункт 10 Регули говорить: "Приєднуючись до спасенного послуху Ісуса, який Свою волю віддав в руки Отця, нехай вони вірно виконують обов’язки свого стану в усіх обставинах життя і, наслідуючи Христа убогого та розіп’ятого, нехай визнають Його також у труднощах та в переслідуваннях".
а) Ісус - приклад послуху волі Отця
У листі до Євреїв так пишеться про послух Христа: "І хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які Йому слухняні" (Євр 5,8-9). Про Себе ж Христос говорить "Моєю їжею є чинити волю Отця Мого і виконати справу, яку доручив Він Мені". Говорив нам молитись: "Отче наш... нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі". А на хресті, перед тим, як віддав Свого духа Отцю, промовив "Здійснилось", - тобто була здійснена Ним місія, яку довірив Йому Отець. Через цей послух волі Отця, Христос і спричинився до вічного спасіння всім, які Йому слухняні. Тому Святе Письмо нагадує нам: "Хто слухає вас, Мене слухає, а хто гордує вами, Мною гордує" (Лк 10,16). І ще: "Кожна людина нехай кориться владі вищій" (Рим 13,1).
б) Св. Франциск і його послух Церкві
Коли кількість учнів, які приєднувались до Франциска, збільшилась, ..Франциск пішов до Риму, щоб просити св. Отця затвердити новий Орден і нову Регулу. Він нагадує в цій Регулі, щоб вони не проголошували проповідей в будь-який спосіб, якщо б єпископ цього не дозволив У Регулі він запевнює про свій послух перед Святим Престолом, а братам наказує, щоб вони слухались тих керівників, які будуть після Франциска. Він зобов’язує своїх наступників, щоб вони просили призначити їм кардинала-опікуна Ордену, щоб, "слухняні Святому Престолу, вони зберегли католицьку віру".
в) Наш послух
У четвертій заповіді Бог вимагає не тільки послуху дітей перед батьками, але і гідного ставлення батьків до дітей, як також - і послуху перед усіма церковними та світськими керівниками. Коли мова йде про світських францисканців, то Регула прагне розвинути їх духовність у подвійному керунку: послух перед Богом у сумлінному виконанні своїх обов’язків та у прийманні в своєму житті усього, що Господь допустить щодо нас.
ва) Сумлінне виконання своїх обов’язків
Господь послав нас у світ, обдаровуючи певними здібностями або талантами, а також  довірив нам здійснити певне Його завдання. Тому потрібно, усвідомлюючи це, намагатись старанно виконати свої обов’язки якнайкраще. Адже саме в цих умовах мене поставив Бог, щоб я саме в цих умовах жив, працював, освячувався та спасав свою душу. Важливо пам’ятати, якщо живемо у таких умовах, маємо таку працю, такі здібності, і так склались обставини, то це -  не випадковий збіг обставин, а є виразом Божої волі відносно моєї особи. Тому усе намагаймося робити старанно і сумлінно, так, як цього хоче мій Господь і мій Бог.
вб) Спокійне перенесення супротивностей.
Важливо міцно вірити, що Бог керує світом та долею людини. Належить пам’ятати про науку Христа, про необхідність наслідування Його, про взяття на себе хреста на кожен день, щоб йти за Ним. Страждання є невід’ємним від нашого життя. Чи це буде не зовсім вдало підібрана подружня половина, чи труднощі у вихованні дітей, чи ланцюг хвороб, чи специфічні умови та господарські труднощі, чи зла людська воля. Перед злом та стражданням належить захищатись, прикладати зусилля, щоб покращити свою ситуацію, але коли нічого не можна змінити, слід спокійно прийняти страждання та супротивності, як вираз Божої волі. Нехай потіхою тоді стане думка, що спокійно і добровільно прийнятті страждання можуть мати вартість перепрошення та відшкодування за вчинені гріхи, мають міць очистити душу та змінити її, чинячи ще більш святою. Також можемо, жертвуючи таке страждання, випрошувати потрібні благодаті для нас самих, для наших близьких, для грішників, Церкви, Батьківщини, парафії. Таким чином це може стати навіть своєрідним, високого ступеню апостольством.
II Ватиканський Собор так на цю тему говорить: "Усі їхні вчинки, молитви та апостольські заходи, подружнє та сімейне життя, щодення праця, відпочинок душі та тіла, якщо це відбувається в Дусі, а навіть супротивності життя, терпеливо прийняті, стають духовними жертвами, приємними Богу через Ісуса Христа".
2.   Наслідування вбогого та покірного Христа
У пункті 11 Регули говориться "Христос, покладаючись на Отця, вибрав для Себе та Своєї Матері життя бідне і покірне, хоч і ставився з повагою та вшануванням до створених речей: так і францисканці світські, вдовільняючи свої матеріальні потреби нехай завжди зберігають належну поміркованість щодо матеріальних благ, нехай усвідомлюють. що, згідно з Євангелієм, вони лише управителі отриманих благ на користь дітей Божих.
І як "паломники та мандрівники", які прямують до дому Отця, нехай вони у дусі "Заповідей блаженства" намагаються повністю очистити серця від усіх прив’язаностей, жадання володіння та панування".
Опираючись на ці слова Регули, намагаймося вникнути у науку Христа, яку Він проголосив на горі Фавор, де в одному з восьми блаженств Він називає блаженними тих, котрі "вбогі духом".
а) Христос вибрав життя убоге та покірне
Вбогою були Його Мати та Опікун, св. Иосиф, тесля. Христос народжується в убогій стайні посеред тварин. Убогим було Його життя у Назареті. А життя під час Його трирічної публічної діяльності було таким вбогим, що сам Ісус сказав, що: "Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови прихилити" (Лк 9, 58).
б) Св. Франциск наслідує вбогого та  покірного Христа.
Шукаючи для себе дороги життя, Франциск був захоплений текстом Святого Писання, який почув під час Святої Меси в Порціункулі у свято св. Матея: "Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого" (Мт 10,9-10). Шукаючи наступних вказівок, відкриваючи Святе Писання навмання та отримавши підтвердження в інших місцях, з радістю вибрав для себе шлях євангелічної вбогості. З наслідування вбогого Христа Франциск вчинив собі програму життя для себе та свого Ордену. Святий Франциск вчинив перелом у тогочасній традиції чернечого життя. Ордени, які на той час існували, для свого утримання мали землі та інше майно. Франциск перший за основу утримання своїх братів визнав працю власних рук або інтелектуальну та  існування з добровільних пожертвувань тих, для котрих вони будуть працювати та оточувати душпастирською опікою. І хоча умови життя з часом змінились, як також і первинна суворість францисканської вбогості, усе ж таки по сьогоднішній день це є чимсь специфічним та відрізняючим Францисканський Орден з-поміж інших Орденів.
в) Яким чином світські францисканці можуть бути "вбогими духом"?
Світські францисканці не тільки можуть мати власність, але також дозволено їм збільшувати кількість майна, забезпечувати майбутнє собі та своїм дітям. Вони повинні дбати про рівень свого життя.
Євангелічні "вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне", це ті, котрі надмірно не прив’язуються до тимчасового добра, котрі опанували хтивість, не піддались практичному матеріалізмові, для котрих гроші не є найбільшою вартістю. Це ті, котрі помірковано заспокоюють свої матеріальні потреби, можуть зберегти внутрішню свободу, котрих гроші та матеріальні добра не роблять рабами матерії, але котрі можуть піднятись над цим усім і бути їх володарями. Це ті, котрі, нарешті, можуть ділитися своїми добром з іншими.
ва) Чого слід остерігатись?
Не дозволити хтивості опанувати себе, також не піддатись бажанню накопичення та збагачення над міру, тому, що  хтивість та матеріалізм вбивають усі шляхетні пориви в душі людини, відчуття вищих духовних вартостей, можуть повністю вбити релігійне життя, дух молитви та відкриття на Бога.
Не тратити гроші на життя понад доходи, на приємності та бажання зрівнятись з багатими людьми. Завжди слід зберігати поміркованість у сфері тимчасового добра.
вб) Що робити позитивного у цьому питанні?
Належить приписувати усіляке матеріальне добро Богу та Його благодаті та особливому благословенню. Тому ми повинні вважати себе не володарями, але адміністраторами того, що отримуємо від Бога. Як "паломники та мандрівники" на цьому світі, як ті "котрі не мають постійного місця" на цій землі, але як також і діти світла, призначені для життя у Небесному Царстві, ми повинні передусім турбуватись про внутрішню свободу і жити не як невільники матерії, але як володарі над нею. Як говорить прислів’я: "Позичати Господу Богу під високі проценти", - так слід ділитися з біднішими від себе, з тими, хто у потребі, як також і  підтримувати релігійні та суспільні ініціативи.
3.   Наслідування Христа в чистоті серця
У пункті 12 Регули говориться: "Як свідки майбутніх благ, а також зі свого покликання, вони зобов’язані досягнути чистоти серця, щоб вільно віддатися любові до Бога та братів".
Особи, які присвятили себе Богу через шлюб чистоти, з-за любові до Бога зрікаються власного родинного життя та зобов’язуються до зберігання VI та IX Божих заповідей у повному вимірі, через що віддають Богу особливу честь та отримують особливу свободу серця, любов Бога та апостольську ревність.
Світські францисканці не зобов’язані до складання шлюбу чистоти, можуть мати родину та народжувати дітей. Але вони зобов’язані до чистоти у їхньому стані, тобто зберігання подружньої вірності, зберігання християнської етики у інтимному житті, повага для кожного зачатого життя.
"Регула наказує, щоб світські францисканці прагнули до чистоти серця, щоб щораз краще практикували цю чесноту і так могли у більшій мірі віддатись любові Бога та людей, тобто, щоб через практикування чесноти чистоти вони поглиблювали любов до Бога та ближнього" (Й. Бар, Регула...).
Св. Франциск, пам'ятаючи про застереження Христа, що "з нутра бо, з серця людини, виходять недобрі помисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрісний погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить з нутра й осквернює людину" (Мк 7,21-23), робив особливий натиск на чистоту серця. Ці слова мали для нього ширше значення, не тільки свободу від вчинків, які забороняє VI заповідь, але також і зусилля, які слід прикладати для отримання свободи серця від усілякого гріху.
"Чистою людиною був для нього той, хто на місце свого "я" ставив Бога, як мету своїх пошуків та прагнень. Тому святий сказав: "Дійсно чисті серцем ті, котрі нехтують земним добром, шукають небесних і не припиняють ніколи чистим серцем та душею прославляти та бачити Господа Бога живого та правдивого" Відповідно навчанню св. Франциска чистота серця це:
-    джерело радості та певний засіб проти сатани
-    переміна старої людини в нову
-    підготовка до контемпляції
-    готовність  до дії
-    покращення братерських стосунків

Підсумок
Ми пішли трохи далі у ознайомленні з Регулою, яка подає нам нові принципи життя. З цього ознайомлення важливо винести тверде рішення жити євангелічними порадами відповідно нашим зобов’язанням, які принесемо під час Обітниць:
а) будьмо слухняні волі Небесного Отця через вірне збереження Його заповідей, через сумлінне виконання своїх обов’язків, а також у підданні Його волі у спокійному перенесенні супротивностей життя, які Він допустить у нашому житті;
б) за прикладом нашого Серафимського Отця будьмо людьми вбогими духом, котрі позбулися хтивості і як люди внутрішньо вільні, що можуть володіти  матеріальним    добром,    не    стаючи    їхніми    невільниками.    Конституція Францисканського Ордену Світських навчає нас у цім  вимірі:
"Францисканці-світські нехай зобов’язуються жити у дусі Нагорної Проповіді, а особливо у дусі убогості. Євангелічна бідність свідчить про довіру до Отця, дає внутрішню свободу та намагається підтримувати найбільш справедливий розподіл багатств.
Францисканці-світські, як своєю працею та матеріальними благами мусять утримувати власну сім’ю та допомагати суспільству, повинні особливим чином жити євангелічною бідністю. Щоб зрозуміти та реалізувати це, потрібні міцне особисте зобов’язання та допомога Спільноти, які можна отримати у молитві та діалозі, у спільно проведеному перегляду життя, прислуханню до вказівок Церкви та вимог і очікувань суспільства.
Францисканці-світські нехай намагаються зменшити власні потреби, щоб краще поділяти з братами духовні та матеріальні блага, перед усім з найбіднішими. Нехай дякують Богові за отримані блага, використовують їх як хороші адміністратори, а не як власники. Нехай займають тверду позицію щодо суспільного споживання, та ідеологій і практик, що віддають перевагу матеріальним багатствам над гуманними і релігійними цінностями та дозволяють експлуатацію людини" (Конст. Част. II, розд. 1, ст. 15).
Дбаймо також про найбільшу чистоту серця, щоб бути вільною людиною, відданою Богу та служінню іншій людині. Будьмо глибоко переконані, що живучи відповідно добровільно прийнятих трьох євангелічних рад, ми будемо мати міцну броню проти тих пожадливостей, які живуть у кожному з нас:
-    через пораду євангелічної убогості
-    проти пожадливості очей або хтивості
-    через пораду чистоти
-    проти пожадливості тіла
-    через пораду послуху
-    проти пожадливості пихи життя

Завдяки усьому цьому легше нам буде перемагати себе та тривати біля Бога.