Формаційні матеріали для новіціату Тема №8



ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ ОРДЕН СВІТСЬКИХ

Регула, Розділ 1, пп. 1-3
Праця, як засіб освячення, а також сімейне життя як шлях,
що веде францисканців до святості Регула пп.16,17


Вступ
У наших роздумах над Регулою Францисканського Ордену Світських ми хочемо по черзі зупинитись над двома засобами, які нам подає Регула, і які, належно зрозумілі та здійснені, можуть провадити світських францисканців до осягнення християнської досконалості і спасіння. Ними є: праця і сімейні обов’язки.
Через працю людина наслідує Творця та бере участь у Його творчій та спасенній справі. Якщо ми будемо її виконувати поєднані з Богом через освячуючу благодать, то будемо також збирати заслуги для вічності та освячувати свою душу, удосконалюючись у чесноті.
Бог, котрий кличе людину до подружнього та сімейного життя хотів, щоб через це реалізувався у світі Його план любові, щоб через любов подружжя розмножувався людський рід, щоб Бог мав нових шанувальників та майбутніх мешканців Неба, а Церква - своїх нових членів. Він також хотів, щоб через сумлінне виконання подружніх та сімейних обов’язків, співпрацюючи з благодаттю, яку отримали у Таїнстві Подружжя, ми осягнули саму важливу мету життя - особисте освячення та вічне спасіння.
Сьогоднішня тема складається з двох частин, з яких перша буде говорити про працю, а друга - про сімейне життя.

Частина І
Праця, як обов’язок та засіб освячення

Регула так на цю тему говорить: "Нехай вважають працю за дар та за участь у справі створення, відкуплення людського суспільства та служіння йому" (Peг. п. 16). Тому мова буде про те, яким чином через працю людина бере участь у Божій творчій та спасенній справі а також, яким чином наша праця може стати засобом, який освячує людину.

1. Праця доручена людині Творцем

Святе Писання у багатьох місцях говорить, що праця є обов’язком людини, і доручена людині Богом. Про Адама Книга Буття пише: "Взяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його" (Бут 2,15) Першим же людям Бог сказав: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі" (Бут 1,28). Після первородного гріха Бог сказав Адамові: "В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, бо ти є порох і вернешся в порох" (Бут, 3,19). Святий Павло апостол пише у своєму посланні до Солунян: "
Пильно старайтесь жити спокійно, клопотатися кожен своїми справами та працювати власними руками" (1 Сол, 4.11) Ледарям же сказав: "Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть" (2 Сол, 3.10).

2. Праця - участь у Божій справі творіння

Ця участь може виявлятись різноманітно: через краще пізнавання законів, які керують світом, через сумлінне виконання своїх обов’язків, як також і через особисте удосконалення своєї людяності та праці, яку виконуємо.
а) Через пізнання законів, які керують світом
Господь Бог сотворив світ для більшої Своєї слави і для добра людини. Людина, вершина усього творіння, була визначена споживачем цього світу. Творець, єднаючи першу людську пару у нерозривний подружній зв’язок, сказав їм, щоб вони щораз краще пізнавали закони, які керують світом, і використовували їх для служіння людині. Людина отримала від Господа Бога завдання володарювати  над землею, користуючись її багатством, щоб вчинити життя приємнішим та більш зручним. Ознайомлення з законами, які керують світом, та їх використання для служіння людськості і є удосконаленням та участю людини в Божій творчій справі. "Наповняйте землю та підпорядковуйте її собі" (Бут 1,28), - сказав Господь Бог.

б) Через сумлінне виконання своїх обов’язків
Ця участь може також виявлятись через сумлінне виконання своїх обов’язків, професійних або сімейних, їх потрібно добре виконувати як життєве завдання, доручене Богом, Котрий послав людину у світ, щоб вона його удосконалила та причинилась до щораз кращих життєвих умов суспільства. А тому потрібно не тільки виконувати ці обов’язки, але виконувати їх якнайкраще, розуміючи, що такою є воля Божа відносно моєї особи, відносно моїх життєвих завдань у світі.

в) Через особисте удосконалення своєї людяності та праці, яку здійснюємо
Це удосконалення світу та участь у творчій справі Бога може проявлятись також через особисте удосконалення як у праці, яку виконуємо, так і в своїй людяності та характері. Належить здобувати знання професійні, тому що світ рухається вперед і потрібно встигати за його поступом і розвитком. У кожній професії та сфері праці організовуються додаткові курси для підвищення кваліфікації, щоб передавати нові знання про дану професію людям, котрі її виконують. Потрібно брати в таких курсах участь, щоб розвиватись та чинити свою працю більш корисною, яка краще буде служити суспільному добру.

3. Праця і сімейні обов’язки - участь у Божій справі спасіння

Своєю працею людина вкладає частку у Божу справу спасіння. Бог передбачив великі зусилля  людської праці, страждання мучеників і наші, котрі поєднані зі стражданням Господа Ісуса та Його Матері, і які мають вартість відкуплення та перепрошення. Тому св. Павло Апостол говорить, що своїми стражданнями він доповнює брак страждань Христових, тобто, що Ісус Христос залишив нам можливість співучасті у Своїх стражданнях на Хресті. Кожне страждання, жертва і щоденний труд приймають вартість спасіння, якщо вони поєднані зі стражданнями Ісуса Христа.
Подружжя повинне також усвідомити, що сумлінно виконуючи свої обов’язки, які виникають з їх професії або сімейного стану, також будуть брати участь у Божій справі спасіння людини. Ця участь буде виражатись у свідомій спів-відповідальності за Церкву, особливо за свою парафію або дієцезію, співпрацюючи та підтримуючи різні душпастирські акції відповідно до власної компетенції. Такою підтримкою може бути власний приклад рівня духовного християнського життя, чи як особі, чи як родини.

4. Праця, як джерело утримання, удосконалення та освячення

У звичайному розумінні отриманого від Бога дару праці, вона служить людині як джерело забезпечення себе та своєї родини. Але вона також є засобом освячення людини. Є також служінням іншій людині. Адже ми живемо для інших, про що вже говорили вище.
Праця також є засобом удосконалення людини. Однак, вона буде таким засобом тоді, коли людина буде знаходитись у стані освячуючої благодаті. Добрим було б ввести у своє релігійне життя практику, коли пробудившись ранком, вчинивши на собі знак хреста, віддати Богу цілий день з усіма його справами: молитвою, працею, стражданнями, зустрічами з іншими людьми, щоб "усі наші щоденні справи" були пожертвувані Богу на більшу Його славу і щоб допомагали Йому спасати душі. Життя у приязні з Богом, тобто без тяжкого гріху, та сумлінно виконані щоденні обов’язки, пожертвувані Богу, будуть нас провадити до досконалості та святості життя. Св. Павло у Посланні до Коринтян пише: "Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!"(1Кор 10,31).

Частина II
Сімейне життя як шлях до святості

Регула Францисканського Ордену Світських так про це говорить: "Нехай в родині живуть францисканським духом миру, вірності та поваги до життя, творячи з нього символ відновлення, яке здійснилось у світі через Христа.
Ті, котрі живуть особливою благодаттю Таїнства Подружжя, нехай свідчать світові про любов Христа до Його Церкви. Зважаючи на покликання кожної особи, нехай через ретельне та відкрите християнське виховання разом зі своїми дітьми радісно йдуть у життєвому та духовному паломництві" (Peг. п. 17).
Згідно цього тексту Регули ми поговоримо про проблеми подружжя та християнської родини, як про реалізацію любові у світі через Господа Бога, і як про знак любові Христа до Його Церкви. Св. Павло у Посланні до Ефесян порівнює любов у подружжі, до любові Христа до Церкви: "Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав Себе за неї.... (Подружжя) це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву" (Еф 5, 25, 32).

1. Християнське подружжя - реалізація Божого плану любові

Господь Христос природній договір між двома людьми, чоловіком та жінкою, підніс до гідності Таїнства, тобто видимого знаку та джерела Божої благодаті, яка необхідна для виконання взятих на себе обов’язків.

а) Обов’язки подружжя, які виникають з подружньої обітниці
Подружжя заключає подружній зв’язок, з якого виникають обов’язки: будування взаємної любові, допомога в реалізації тимчасових планів та осягнення вічного щастя, народження та християнське виховання дітей. Через подружню присягу подружжя зобов’язується до збереження любові, вірності та подружньої поваги. Світські францисканці, які живуть у подружньому зв’язку, повинні чинити зусилля, щоб реалізувати ці обов’язки, будуючи жертовну любов, пробачення та посвячення, мир та подружню єдність, захищаючи нерозривність свого зв’язку, адже, що Бог поєднав, людина нехай не розлучає.


б) Обов’язок етичного порядку у подружжі та захист життя
У подружній обітниці говориться: "Обіцяю тобі подружню повагу". Моральна теологія під цими словами розуміє етичне подружнє співжиття та етичне планування родини. Подружжя, у процесі передачі життя, повинно керуватись етичними нормами, яким навчає Церква. Це торкається також питання поваги до кожного зачатого життя. Кожна зачата дитина є людиною з моменту зачаття, і ніхто -  ні батьки, ні лікарі, ні жодна влада не мають права приректи її на смерть. Не можна також давати погані поради жодній жінці, яка очікує дитину, яким чином позбутися "клопоту". Подателем життя і його Господом є Бог, і тільки Він має право перетнути нитку людського життя.

в) Обов’язок християнського виховання дітей
Батьки повинні усвідомити свій обов’язок християнського виховання дітей. Під цим ми розуміємо: навчити дитину основних істин віри, навчити молитві і свідомої участі у Святій Месі, любові до Бога через Його заповіді, а також, що є найважливішим — оцінці своєї поведінки, свого життя відповідно норм моральності, котрими є: правильно сформоване сумління, декалог та наука Євангелії. Потрібно намагатись так їх виховати, щоб їх життя було згідним з вірою, яку визнають. При цьому слід пам’ятати, що найкраще батькам це вдасться тоді, коли будуть їх виховувати власним прикладом релігійного життя, коли діти будуть бачити, що батьки рахуються з Богом та власним сумлінням і виконують свої обов’язки щодо Бога та душі.
Також до цього питання відноситься допомога, яку дають батьки у розпізнанні шляху, згідного з намірами Творця, зрозумінню їх життєвого покликання, Не можна протистояти вибору цього шляху.

2. Будування святості подружнього життя опираючись на отриману благодать

 Подружжя   має  усвідомити,   що   їх  життя  у  подружжі,   виконання батьківських обов’язків з волі Божої є для них шляхом до святості та спасіння.

а) Дія благодаті Таїнства Подружжя
Бог дав подружжю благодать покликання до подружнього життя і хоче, щоб цим шляхом вони осягнули вічне щастя. Така є воля Бога. Тому Бог допомагає їм на дорозі їх покликання. Крім допомоги, яку Бог дає кожному через Святу Месу, Сповідь, Святе Причастя, Боже слово, молитву та благословення, подружжю Він дає специфічні благодаті, характерні Таїнству Подружжя. Церква вчить, що подружжя, котре у стані освячуючої благодаті прийняло це Таїнство, отримує від Бога спеціальні благодаті, щоб спільно провадити щасливе християнське подружнє життя. Ця благодать триває постійно, до самої смерті. Подружжя має право просити допомоги у Бога, коли подружжю загрожує якесь нещастя, розлучення. Бог напевно дасть цю допомогу, коли тільки побачить їх добру волю та щире бажання рахування з Ним у житті.

б) Обов’язок співпраці з благодаттю
Уповання на допомогу цієї благодаті, співпраця з нею є певною дорогою до неба, хоча й здається простою та звичайною.

Підсумок
Ми зробили ще один крок у ознайомленні з Регулою Францисканського Ордену Світських. Ми краще познайомились, що у нашому прагненні християнської досконалості та святості життя не потрібно надзвичайних вчинків, довгих молитов, суворих самозречень. Регула говорить, що шляхом до осягнення цієї мети є сумлінне виконання своїх обов’язків  як працівника, так подружжя і батьківства.
Нехай прикладом у цьому, як завжди, буде наш святий патріарх, отець  Франциск. Для утримання себе і братів він вибрав працю. Брати працювали у лікарнях, особливо у найважчих її ділянках - серед прокажених. Працю Франциск називав даром від Бога. У Регулі він так написав: "Брати, котрим Бог дав благодать працювати, нехай працюють старанно і побожно" (2 Peг. 5,1). Брак сумлінності у праці, лінощі, він називав "ворогом душі". Одного з братів, котрий охоче користався плодами праці інших, але сам не працював, назвав "братом мухою", котрому також порадив, щоб він залишив закон та повернувся до світу.
Чим є родина для Церкви, як її основна клітинка, Франциск добре розумів. Якою вона буде, такою й буде містичне Тіло Христа, Свята Церква. Франциск прагнув, щоб родини були святими. У турботі про це, Франциск заснував Третій Орден, написав для нього Регулу, яка могла б для світських людей бути допомогою в осягненні особистої святості. Ця спільнота світських францисканців підтвердила себе на протязі свого майже 800 - річного існування плодами святості. Тому довіряймо цій Регулі і прагнімо жити тими вказівками, які у ній вміщені. Це буде нас наближати до Христа та збільшувати нашу любов до Бога, запевнюючи витривалість аж до кінця.