Визначені Генеральним Капітулом ФОС
в листопаді 2008 року
«Прикладом свого покликання свята Єлизавета свідомого і зрілого навчає нас у нашому власному житті прочитувати Господній план щодо кожного з нас і як зробити так, щоб Його план став нашим навіть тоді, коли він не співпадає з нашими бажаннями і мріями.
Її глибока довіра до Божого провидіння заохочує нас усвідомити, що історія, яку творить Господь за участю кожного з нас є повна любові, навіть тоді, коли ми досвідчуємо труднощів чи страждань» (Зі звертання сестри Енкарнасіон дель Позо Генерального Міністра ФОС до братів і сестер ФОС України 1 червня 2007 року в м. Житомирі).
Дорогі брати і сестри, мир вам.
Сьогодні в день св. Єлизавети, покровительки нашого Ордену хочу ще раз пригадати вам про Звернення Генерального Капітулу ФОС, який відбувся рік тому з 15-22 листопада в Угорщині на завершення святкування 800-річчя св. Єлизавети. «Генеральний Капітул 2008 року визначив пріоритети діяльності Ордену на найближчі 6 років, це - формація, братерське спілкування, францисканська молодь, активна присутність у світі та неканонічні спільноти. Ми повинні в першу чергу приділяти увагу цим справам. Усі, хто відповідає за діяльність ФОС на усіх рівнях повинні взяти до уваги це завдання» (цитата зі Звернення).
Формація. (Див. статтю 37 пункт 2 Генеральної Конституції та ст.40,1-2 ГК)
Чому саме формація на першому місці? Що таке формація? Це - духовне зростання, метою якого є навернення, а також більш глибоке зрозуміння сенсу приналежності до ФОС і усвідомлення обітниці як благодаті та зобов’язання.
Наше духовне зростання повинно відбуватись постійно, щоденно індивідуально, а також, здійснюватись регулярно у спільноті ФОС і Церкві через:
Рада спільноти і форматор повинні шукати цікаві форми зустрічей, щоб вони були змістовними і плідними, формували братів і сестер так, щоб вони ставали правдивими покутниками і «писали Євангеліє» своїм життям.
А тепер подивімося на нашу формацію. Чи ми достатньо працюємо над нашим духовним зростанням? Хто з нас може сказати: «Я вже навернувся, я є зрілим францисканцем і мені не потрібна формація». Ще раз наголошую, мова не йде лише про отримання певних знань, хоча і вони потрібні, але найважливішим є переміна серця. Якби ви мали лише Святе Письмо і Регулу ФОС, то і тоді, з огляду на перераховане, ми маємо можливість повноцінно духовно вдосконалюватись. Сьогодні ми маємо формаційні матеріали. В парафіяльних магазинчиках з’являється францисканська література, ми також намагаємось публікувати цікаві теми та інформацію з Міжнародної Ради у Францисканському Віснику. Заохочую вас, брати і сестри, купувати і читати його і використовуйте його матеріали для формації. В наступних номерах плануємо помістити дві конференції, які запропонував для обговорення впродовж 6 років.
Генеральний Капітул. Цими фундаментальними темами є: сенс приналежності до ФОС та Обітниця як благодать та зобов’язання. Братерське спілкування на всіх рівнях. Щоб полюбити брата треба його пізнати, щоб пізнати треба спілкуватись, щоб спілкуватись треба бути відкритим один на одного, ділитись тим, що в серці і молитись один за одного. Братерство - це великий дар, який, на жаль, так мало ми цінуємо. Капітул заохочує до більш глибокого спілкування не тільки у спільноті, але й між спільнотами, між
регіонами, між країнами. А також до більшого пізнання і спілкування з ченцями
Першого та черницями Другого францисканських орденів. Тому такими
важливими є зустрічі-ділення, братерські візитації, заступницька молитва в
різних намірах, святкування спільних свят, а також підтримання тісного зв’язку
через різні засоби зв’язку. Давайте подивимось як сьогодні виглядає наше
спілкування. Запитаймо кожен себе: «Чи мені залежить, що та чи інша сестра не
приходить на зустрічі? Чи я готова і не боюсь відкрити своє серце і поділитись
моїми радощами, стражданнями, просити про молитву, не лякаючись бути
осудженою? Як часто я телефоную щоб запитати: «Як справи? Ти не був на
зустрічі, чи все добре?» А чи я не соромлюсь просити про допомогу? Чи я з
радістю беру на себе обов’язки або служіння в спільноті? Чи запрошую братів і
сестер до свого дому просто так, на чашку чаю? Чи насправді мені хочеться
знати як живуть брати і сестри в інших спільнотах, в інших країнах? Чи мені не
байдуже які в них проблеми, труднощі? Чи я прагну обіймати усіх моїх братів і
сестер молитвою? А з усього цього і складається наше спілкування, в якому
народжується братерська любов, та любов, яка єднає нас в родину дітей Божих.
Впевнена, що через молитву Дух Святий відкриє нам багато можливостей у
справі братерського спілкування. «Сенс приналежності до ФОС переходить
кордони держав, мов, соціальних класів, культур, спільнот, щоб зробити нас
непереможним знаряддям для поширення Євангелії і відродження Церкви
Христа і відновлення світу, відкупленого Богом Отцем». (З Підготовчого
Документу до Генерального Капітулу 2008р.).
Францисканська молодь. «Францисканська молодь - це великий дар для
всього Францисканського Ордену. Вона не тільки наше «майбутнє», вона – наше
«теперішнє». Через провадження молоді в любові ми допомагаємо один
одному реалізувати нашу францисканську харизму і здійснювати постійне
навернення». (Із Звернення Ген. Капітулу). Цілий розділ Генеральної Конституції
ФОС присвячений молоді: (ГК ст..96,97) Ми маємо шукати «відповідні засоби»
практично втілювати в життя це завдання. Це повинна бути, насамперед,
молитва за молодь і за нові покликання. Це може бути запрошення спільно
святкувати францисканські і парафіяльні свята, дні відкритих дверей, спільна
праця в парафії та інші заходи, Це також може бути допомога в провадженні
молоді, в підготовці реколекцій для молоді за згодою настоятеля. На жаль, у цій
справі є подекуди певні проблеми та брак порозуміння та, можливо,
побоювання з боку священиків та настоятелів, що ми хочемо «відняти» у них
їхню молодь. Тому важливо навіть найкращі ініціативи щодо молоді обов’язково
погоджувати із духовними асистентами та настоятелями. Наразі молімося, брати
і сестри, про францисканські покликання для наших рідних, дітей, онуків.
Даваймо їм приклад францисканського життя, щоб вони як ми, у свій час,
закохались в Ісуса, у святого Франциска і забажали наслідувати Христа за його
прикладом. «Ловімо» молодих людей серед сусідів, знайомих, на праці. Якби
кожен з нас привів до ФОС хоча б одну молоду особу, то Орден вдвічі зріс би і
вдвічі помолодшав би. Великі можливості мають Регіональні спільноти. Разом зі
священиками 1-го Ордену можете організовувати реколекції, фестивалі, форуми,
просто відпочинок або інші заходи. Пропонуйте своє служіння в проведенні Днів
молоді, це також сприятиме братерському спілкуванню. В цьому році у серпні
група молоді з України брала участь у Міжнародному Європейському Форумі
Францисканської молоді. Прошу їх поділитись тим, що вони досвідчили
спілкуючись з молоддю з інших країн на сторінках часопису, тобто
«Францисканського вісника». Сподіваюсь, що цей досвід буде корисний як для
францисканської молоді, для духовних асистентів так і для нас усіх. Спільноти
францисканської молоді є в багатьох країнах світу. ФОС підтримує з ними тісний
зв'язок, відповідно підготовлені францисканці світські є аніматорами багатьох
спільнот. Дякуймо Богу за ті молодіжні спільноти, які з’явились в
францисканських парафіях в Україні як перші паростки структур майбутньої
Францисканської Молоді і молімося за них.
Активна присутність у світі. (Див. Рег.15 ст.10, 13.в) Брати і сестри Капітул
закликає нас до конкретних справ і дій, які є видимі, чинити те, що світ може
побачити і почути - бути активно присутніми у світі: у родині, на праці, в
парафії, в суспільстві. Це свідоцтво нашої францисканської харизми також
проявляється на різних рівнях. У родині через служіння рідним з любов’ю, в
покорі та з пошани до власного чоловіка, з турботою про батьків, про хворих,
самотніх родичів, а також ревно молячись за навернення наших родин. На праці
свідчимо, що ми християни коли достеменно і добросовісно виконуємо
обов’язки, уникаємо засудження та скандалів, водночас маємо відвагу
виступити проти несправедливості чи аморальності. Не маємо бути байдужими
до справ суспільних, тих що стосуються як маленького села чи мікрорайону так і
всієї країни, це може бути як опіка окремими особами так і лікарнями,
будинками престарілих, сирітськими притулками і т.п.
Сьогодні спільнота ФОС має можливість, зареєструвавшись як юридична
особа, відкрито заявляти про своє ставлення до подій як у селі, місті так і в
країні. Звичайно, це лише приклади, але якщо будемо запитувати у Ісуса, де Він
хоче нас бачити і що чинити через нас, то напевно почуємо. Сьогодні убогих,
нещасних, самотніх, бездомних, відкинутих не менше ніж у часи св. Франциска.
Ці люди займають особливе місце у серці Ісуса, вони потребують Його, мене,
тебе, брате, сестро, потребують нашого служіння. Вони чекають! Ісус чекає, коли
ми, нарешті, почнемо діяти, станемо правдивим знаряддям миру та любові.
Неканонічні спільноти різних рівнів. Як в кожній родині батьки особливо
піклуються про дітей поки ті не досягнуть повноліття, так і ми, в місцевій
спільноті, провадимо братів і сестер через формацію в постулаті та новіціаті до
часу складання ними обітниці Євангелічного життя. А в Ордені в цілому маємо
обов’язок піклуватись спільнотами, які повстали і зростають до часу їх
канонічного заснування. Треба чесно визнати, що через занедбання з боку рад,
зокрема незрілість (некомпетентність) і недобросовісність форматорів, ми
втратили багато братів і сестер, які мали бажання йти дорогою
францисканського покликання, але відійшли. Через брак любові, уваги, слабку
формацію ФОС залишили (або є пасивними) також брати і сестри, які склали
довічні обітниці. Я не говорю про тих, хто відійшли у вічність, вони якраз з нами.
Давайте розберемось, чому так сталось. Яка причина того, що з кожним роком
скорочується кількість світських францисканців з вічними обітницями? Хочу
нагадати, місцева спільнота та її Рада несе перед Богом відповідальність за
кожного брата і сестру, а Регіональні і Національна Ради разом із духовними
асистентами несуть відповідальність перед Богом і ФОС за духовне зростання
неканонічних спільнот. Яким же чином можна їм допомогти?
ревно молитись;
підтримувати братерське спілкування як за допомогою медіа так і
через відвідини, візитації;
запрошувати до себе, організовувати спільні реколекції, святкування,
ділитись своїм життям;
здійснювати спільні проекти;
допомагати формаційними матеріалами;
старші Регіональних рад разом із духовними асистентами та отцями-
провінціалами зобов’язані турбуватись про наявність підготовленого
духовного асистента.
На жаль, маємо спільноти занедбані, без духовних асистентів, яких вже давно
ніхто не відвідував, де за останні 10 років не було виборів, не поновлювались
обітниці, і які не зростають ані духовно, ані кількісно. Згадайте про них, дорогі
брати і сестри, з «материнських» спільнот, дорогі радні! Перш за все треба
подивитись на себе і свою спільноту з огляду на ці пріоритети, які ми
розглядаємо. Адже кожна спільнота має свої особливості, в одній – добре
поставлена формація, в іншій із-за великої кількості служінь формація зовсім
відсутня, або в кращому випадку зводиться до молитви на Розарії.
Ісус довірив нам велику справу – розбудову Царства Божого – тож не
занедбуймо справ, за які несемо безпосередню відповідальність!
с. Ніла Білоконь
Стаття була опублікована у «Францисканському віснику» № 11, 2009 р.