Служіння культурі



Формаційний проект Міжнародної Ради ФОС

Компендіум соціальної доктрини Церкви, n. 558-562

Розглянемо другу частину теми «Служіння в культурі», в якій Компендіум наголошує на виклику змісту культури, що покликана нести правду і коректне розуміння людської особи в цілому.


Це право погляду на людину і життя повинно включати в себе релігійний вимір, тому що в центрі кожної культури присутня Божа таємниця. Ось чому християни не можуть приймати погляди, які зменшують цінність і принижують гідність людської особистості, засновані на ідеологіях, які позбавлені нашої загальної і кінцевої долі в Бозі. У цьому розділі йдеться також про постійно зростаючу важливість засобів масової інформації з метою ознайомити людей з традицією мудрості Церкви з урахуванням морального вибору, з якими вони стикаються при використанні цього джерела інформації. Збірник також вказує, що вірним мирянам необхідно сприяти використанню засобів масової інформації, що сприяють солідарності, а не увічнення соціальної несправедливості і дисбалансів. У цьому розділі, нарешті, наголошується на відповідальності аудиторії, а також на людському і теологічному значенні спілкування. 

558. Другий виклик для почуття обов’язку християнина – це основний зміст культури, тобто істина. Питання істини важливе для культури, бо «кожна людина зобов’язана зберегти поняття повноти людської особи, в якій визначальними є цінності розуму, волі, сумління і братерства». Правильна антропологія – критерій прояснення і перевірки будь-якої історичної форми культури.

Християнська діяльність у культурній сфері заперечує всі редукціоністські й ідеологічні  концепції людини і життя. Відкритість до істини забезпечується, перш за все, завдяки тому, що «різні культури – це різні способи відповіді на питання про сенс людського буття».

559. Християни повинні прагнути показати всю цінність релігійності культури. Це дуже важливе і нагальне завдання для підвищення якості людського життя як на особистому, так і на суспільному рівнях. Адже питання, що походить із тайни життя і відсилає до ще більшої тайни, тайни Бога, становить основне питання кожної культури; якщо його усувають, то культурне і моральне життя народів занепадає. Важлива складова людини – істинна релігійність, яка дозволяє їй спрямувати власну діяльність туди, де ця діяльність набуває сенсу. Релігійність чи духовність людини проявляється у культурі, яку вона живить і надихає. Про це свідчить безліч творів мистецтва всіх часів. Коли релігійність людини чи народу заперечують, культура починає вимирати, а іноді й повністю зникає.

560. Розвиваючи справжню культуру, миряни усвідомлюють важливість засобів масової комунікації і, насамперед, розглядають зміст численних виборів, які здійснюють люди. Ці вибори, хоча й різні у кожної групи і кожної особи, мають моральну вагу, отже, їх слід оцінювати під цим кутом зору. Людина, щоб зробити правильний вибір, повинна знати норми морального порядку і правильно їх застосовувати. Церква пропонує багату традицію мудрості, що закорінена в Божому Одкровенні і людських роздумах; богословська орієнтація цієї традиції дозволяє виправляти як “атеїстичний” підхід, що позбавляє людину одного з основних її вимірів – духовного, а також підходи, зорієнтовані на вседозволеність і споживацтво, які різним чином намагаються переконати людину,що вона незалежна від законів і навіть від Бога». Ця традиція не засуджує засоби соціальної комунікації, а намагається служити їм: «Культура мудрості, притаманна Церкві, може допомогти інформаційній культурі засобів соціальної комунікації не перетворитися на беззмістовне нагромадження фактів»

561. Вірні миряни повинні розглядати засоби комунікації як потенційні і потужні засоби солідарності: «Солідарність виникає як наслідок правдивої і правильної інформації і вільного обміну ідей, які сприяють пізнанню і пошануванню іншого». Цього немає, якщо засоби соціальної комунікації використовують для побудови і підтримання економічних систем, які слугують жадібності і ненаситності.

Коли наявні випадки великої несправедливості, рішення цілковито ігнорувати деякі аспекти людського страждання вказують на вибірковість підходу засобів соціальної комунікації, який не можна виправдати. Структури і політика комунікацій, а також поширення технологій – це фактори, що роблять одних людей «багатими» інформацією, а інших – «бідними», і це тоді, коли добробут, а інколи й виживання залежать від інформації. У такий спосіб засоби соціальної комунікації часто поглиблюють несправедливість і нерівність, які спричиняють ті страждання, що про них інформують. Комунікаційні та інформаційні технології, а також освіта у цій галузі, повинні бути спрямовані на викорінення такої несправедливості і нерівності.

562. Моральні зобов’язання покладаються не лише на професіоналів, які працюють у сфері соціальної комунікації, а й на споживачів інформації. Засоби масової інформації, що дотримуються цих зобов’язань, заслуговують на публіку, яка усвідомлює власну відповідальність. Основний обов’язок споживачів інформації – розрізняти і вибирати. Тут на батьків, родину і Церкву лягає відповідальність, від якої не можна відмовитись. Тих, хто працює у сфері соціальної комунікації, святий Павло попереджає: «Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени… Жодне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його» (Еф 4,25, 29). Служіння людській особі шляхом побудови спільноти людей, що опирається на засади солідарності, справедливості та любові, і поширення правди про життя людини та її остаточне звершення в Богові – це основні моральні вимоги до засобів соціальної комунікації.

У світлі віри людську комунікацію можна розглядати як шлях від Вавилону до П’ятидесятниці, або як особисте й суспільне прагнення подолати невдалу комунікацію (пор. Бут 11,4'8), відкривши людині дар мов (пор. Дії 2,5'11) і спілкування, відновлене силою Духа, Якого зіслав Син.

Питання для обговорення в спільноті:

  1. Як можна відсвяткувати свято Воздвиження Хреста з сім’єю та у спільноті?
  2. Як члени Вашої родини або спільноти допомагають один одному зробити правильний вибір у використанні засобів масової інформації і перетворити їх на  знаряддя солідарності і справжньої комунікації?

 

Джерело: «ФВ» № 16, 2011р.