Час для Емаусу

Формаційний проект Міжнародної Ради ФОС

бр.Фернандо Вентура OFMCap

Бр. Фернандо Вентура, капуцин народився 1959 року. Він є богословом та вчителем Біблії. Був перекладачем на Міжнародній Богословській Комісії, …є кореспондентом журналу “Біблія”.

Бр. Фернандо завжди був добрим другом Францисканського Ордену Світських, працював як одночасний перекладач для Президії Міжнародної Ради ФОС та Генеральних Капітулів ФОС з 1987 року.

Темою ХІІІ Генерального Капітулу Францисканського Ордену Світських, який відбувся 22-29 жовтня 2011 року в Сан-Паоло (Бразилія), стало гасло “З'євангелізовані, щоб євангелізувати”. Бр. Фернандо Вентура OFMCap був головним доповідачем цієї теми. “Це час слухати тисячі і тисячі, мільйони наших братів і сестер, з якими разом йдемо до Емаусу”, – сказав бр.Фернандо. З власного досвіду та мандрівок по всьому світові він добре знає глобальну ситуацію. В даній частині своєї лекції він пояснює, чому для нас настав час повернутись в Емаус і наново відкрити двох учнів на дорозі до Емаусу, роздумуючи на їхнім досвідом втрати віри та надії в той момент, коли вони пішли у напрямку від віри та надії до периферії відчаю. Заохочуємо Вас прочитати, та обговорити зміст цієї теми разом з братами та сестрами у ваших спільнотах.

Час повернутись в Емаус...

Тепер час, який закликає до пошуку відповідей. Тепер час, який волає до нас, щоб ми послухали, але ми, замість того, щоб вслухатись, продовжуємо говорити. Замість того, щоб почути про страждання людей, ми продовжуємо накопичувати теологічні знання, філософські роздуми та інший теологічний бруд, що його ми навантажуємо на плечі інших в той час, як самі не здатні поворухнути навіть пальцем. Це час повернення до Емаусу. Це час наново подивитись на тих двох учнів, які, забувши про центр віри та надії, пішли у напрямку периферії, у напрямку відчаю. Їхня надія залишилась висіти на хресті. Здавалось, що більше вже нічого не може мати сенс. “А ми сподівались, що це Він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!” (Лк 24, 21). Тому ми йдемо в Емаус, йдемо на периферію...

Час слухати...

...Тепер час слухати тисячі і тисячі, мільйони наших братів та сестер, що йдуть у напрямку Емаусу..., які в той чи інший спосіб втратили надію, радість життя, тому прямують до околиць Емаусу. Це час, який даний нам для того, щоб ми жили, навертались та служили. Не були панами. Служили іншим, а не щоб нам служили. Це дуже важко. Це час, коли необхідно повернутись до педагогіки Бога, яка полягає в поняттях ТУТ і ТЕПЕР.

Ким є персонажі уривку Євангелія, який розповідає про подорож в Емаус? Скільки їх? Троє: два учні та Ісус. Що робить Ісус? Це педагогіка Церкви... але ми все ще далекі від неї. Ми продовжуємо дивитись зсередини наших груп, намагаємось встановити контакти між ними, робити їхні справи, отримувати гроші, впливати там чи тут... О Господи, який сором! Це є. Це відбувається.

Що робить Ісус?

Що робить Ісус з тими двома? По-перше, Він бачить. І що Він бачить? Він бачиь тих двох, що йдуть поперду Нього, хто віддалається від центру надії до периферії відчаю. Його першою дією є з’ясувати, що відбувається.

Перше, ми маємо жити місією пророка. Пророк живе... Він не винаходить і не вигадує щось про майбутнє. Пророк – це чоловік або жінка, які обома ногами присутні у теперішньому. Щодня він нагадує про вірність Богові вчора і має бути здатним віднайти джерела надії в майбутньому. Ось ким є пророк – святкує щодня вірність Богові, збережену від вчорашнього дня, і може проголошувати ту ж саму вірність майбутньому. Це – пророк. Всі інші – агітатори.

По-друге, Ісус бачить, а потім наздоганяє. (Ще один крок ... але Він все ще не каже ані слова). І вже потім Він йде разом з ними. Він вже зробив три речі, але все ще не промовив ані слова. Він бачить, наздоганяє і йде поруч. І що Він робить далі? Ось в чому ключ. Він запитує: “Що з вами?” Зауважте, що Він починає з досвіду іншого. Він не приходить і не починає дискутувати. Він хоче знати: “Де відчуваєте біль? В чому причина вашого суму? Чому ваша надія не воскресла, чому продовжує висіти на хресті? І чому йдете до околиць відчаю?” І потім чує у відповідь: “Ти напевно несповна розуму... Чи ти єдиний, хто не знає, що сталось в Єрусалимі?” Навіщо Ісус це робить? Що Він каже їм? Нове питання, нова спроба почати з іншого досвіду.

Почати відбудовувати надію

Тільки з цього моменту, після тих п'ятьох кроків (побачити, наздогнати, йти поруч, запитати, вислухати) можна починати говорити, починати відбудовувати надію, щоби відбудувати той міст між надією, поставленою на якір в серці Ізраїля, та присутністю Бога в історії – Бога, Який воплотився для нас в Ісусі Христі.

Це є Емаус! Це є сьогодення, педагогіка теперішніх часів. Це служіння на сьогодні. Проте ми не любимо служити, натомість любимо навчати. Це є Емаус! Це заклик до будівництва OIKOS (дому). ... Заклик будувати спільний дім, з кімнатами для всіх без винятку, не ставлячи ярлики будь на кому тільки з приводу того, що вони інші. Бог, Який перемінює світ, – це Бог, який приймає кожного. Це Бог, Який бачить, наздоганяє, Який йде поруч і вислуховує, попри політичні, релігійні, статеві чи гастрономічні уподобання.

Питання для роздумів та дискусій у спільноті:

Що означає вислів “Це час повернутись до Емаусу”?
Що зробив Ісус (пригадайте 5 речей), коли усвідомив сумну ситуацію з двома учнями, що йшли до Емаусу? Як це стосується нас у наишх стосунках з людьми?
Що ми як світські францисканці повинні робити (або краще: якими ми повинні бути) у виконанні нашого покликання і місії будування “спільного дому” для кожного без винятку?

Джерело: «ФВ» № 18, 2012р.