Формаційний проект НР ФОС України
«Роздуми над Регулою ФОС»
о. Алоїз Зесьолек OFM
«1. Серед духовних родин, покликаних Святим Духом до життя у Церкві, Францисканська Родина об’єднує всіх членів народу Божого, тобто світських, ченців, черниць і священиків, які відчувають покликання йти за Христом слідами святого Франциска Ассізького. З’єднані взаємною життєдайною єдністю, згідно зі своїм суспільним становищем, вони прагнуть втілювати в життя харизму свого спільного Серафимського Отця у житті та в місії Церкви.»
І, ІІ і ІІІ Францисканські Ордени, згромадження й окремі спільноти, так насправді, є однією великою Францисканською Родиною.
Фундаментом цієї Родини і тим, що її об’єднує, є, по-перше, один засновник - Серафитський Отець святий Франциск з Ассізі, а по-друге, життя за правилами, записаними ним у Регулі.
При цьому всі члени Родини існують незалежно одне від іншого, однак не відокремлено. Відсутність близького знайомства між ними неминуче привела б до зубожіння духа. Більше того – відсутність піклування одне про одного призвела б до втрати фундаментальних речей францисканської харизми, таких як втрата духу братерства. Тому Регула Францисканського Ордену Світських уже в першому розділі говорить про Францисканську Родину, яка об’єднує всіх членів народу Божого, тобто світських, монахів, монахинь і священиків, які відчувають покликання йти за Христом слідами святого Франциска Ассизького, підкреслюючи, що вони тим самим реалізують прагнення тривати «у взаємній життєдайній єдності».
Одним із важливих способів виконання цієї вимоги Регули є постійні, якщо це можливо, або часті контакти світських францисканських спільнот із асистентами чи опікунами з I або ІІ Францисканських Орденів. Є спільноти, які живуть і діють віддалено від монаших спільнот братів і мають лише офіційні, майже символічні стосунки, наприклад, одну-дві візитації протягом року. Інша справа, коли терціарські спільноти закладено при монастирях I Ордену. Першим спільнотам треба приділяти більше уваги виконанню цього І пункту, з якого починається Регула, і шукати єдності з I Орденом. Так само брати I Ордену мають шукати «своїх овечок» з віддалених терціарських спільнот, щоб їм не забракло світла Євангелія. Спільнотам світських, які діють при монастирях братів, не варто обмежуватися лише спільним святкуванням і звичайними душпастирськими зустрічами. Регула тут чітко говорить про те, що взаємна життєва єдність Францисканської Родини повинна бути живою, а отже, виходити за рамки офіційних контактів.
Згідними з духом Регули Францисканського Ордену Світських можуть бути різні форми співпраці терціар з іншими чоловічими та жіночими Францисканськими Орденами. Вони повинні відповідно до своїх можливостей намагатися так співпрацювати з іншими спільнотами, щоб це відповідало сучасним вимогам, обставинам і часу і одночасно відповідало Божим натхненням. Це можливість більш глибокого розпізнавання покликання. Перш за все ця співпраця стосується францисканських парафій при монастирях братів I Ордену, де терціарам доручають різноманітну роботу.
Недобре, коли різні францисканські ордени, які діють поряд на одній території, в одному районі чи місті, нічого не знають одне про одного чи не мають бажання спілкуватися, бо згідно з духом св. Франциска, вони мають навчатися любити один одного, допомагати, служити і піклуватися одне про одного, випереджаючи потреби.
Терціари мають розпізнавати і впроваджувати такі задуми та ініціативи, як допомога іншим, сусіднім (найближчим) францисканським спільнотам чи парафіям, малим (з невеликою кількістю членів) спільнотам. Близькі контакти окремих спільнот між собою мають послужити кращому пізнанню одне одного і, при нагоді, глибокому діленню досвідченнями. Та над усе такі живі відносини зміцнюють братерські стосунки цілої Францисканської Родини, а також окремих братів і сестер, бо виникає дружба, фундаментом якої є дружба з Ісусом.
Час Адвенту, Різдва та Пасхи і спільне святкування францисканських свят – чудова нагода для живого ділення не лише облатком і паскою, а передусім братерською любов’ю, через свідчення і взаємні побажання, спільне слухання Слова Божого та участі в Євхаристії. Та саме щоденне спілкування, спільна участь у Божих справах дає єдину та неповторну можливість виконати вимогу Регули і послужити один одному для взаємного збудування у «взаємній життєдайній єдності».
Запитання для обговорення: