бр. Казимір Гузік OFM Cap
«На різних рівнях кожна спільнота оживлюється та керується Радою та Старшим, яких обирають з числа тих, хто склав обітницю, згідно з положеннями Конституції. Їхнє служіння протягом визначеного часу є обов'язком, який характеризується готовністю з бажанням та відповідальністю служити кожному брату та спільноті.
Спільноти можуть мати різну внутрішню структуру, яка утворюється під керівництвом Ради згідно з положеннями Конституції і відповідно до потреб своїх членів та регіонів.» (Рег. ІІІ. 21)
Згідно положень Регули ФОС (стаття 21) спільнота оживлюється та керується Радою та Старшим. Це означає, що відповідальними за прийняття рішень, а також за духовне становище у спільноті на кожному рівні є Рада спільноти разом зі Старшим. Слід пам’ятати, що до складу Ради входить також духовний асистент, призначений вищим настоятелем Першого Францисканського Ордену.
Генеральна Конституція ФОС (особливо статті з 49-ї по 52 ГК ФОС включно) визначає конкретні обов’язки Старшого та членів Ради. Дуже багато світла на розуміння Старшого і Ради дає нам ст. 51 ГК ФОС: «Залишаючись разом із Радою відповідальним за оживлення та керування спільнотою, Старший, як перша відповідальна особа за спільноту, повинен піклуватися про впровадження у життя директив та рішень, прийнятих спільнотою та Радою, а також надавати їм інформацію про свою діяльність».
У 2-му пункті цієї статті перераховані основні обов’язки Старшого. З цього виникає таке розуміння, що Старший є частиною Ради, очолює Раду, представляє Раду назовні – перед Церквою та, у разі необхідності, перед державою. При цьому рішення приймає Рада в цілому.
Коли приходить момент прийняття рішення, Старший ставить питання на голосування. Рішення приймається звичайною більшістю голосів (50%+1).
Генеральна Конституція прямо не говорить про голосування в прийнятті рішень, однак це є логічним висновком зі ст. 51 п. 1 ГК ФОС. Оскільки Конституція не надає Старшому права самостійно приймати рішення, крім передбачених у ст. 51 п. 2 ГК ФОС випадків, то розуміємо, що ці рішення приймаються за згодою членів Ради. Важко уявити собі, що в усіх питаннях спільноти Рада буде мати одностайне мислення і всі члени Ради будуть голосувати так само. З цього виникає висновок, що рішення приймається звичайною більшістю голосів.
Дуже важливою нормою у визначені відносин між Радою та Старшим є запис у тій самій ст. 51 ГК ФОС про те, що Старший піклується про впровадження у життя директив та рішень Ради та звітує перед Радою про стан виконання цих рішень. Для того, щоби можна було чітко знати, які рішення мали бути виконані, доцільно провадити звіти кожного засідання Ради. Також доречним було б фіксувати, чи було виконане конкретне рішення.
У такому розумінні співдії Ради й Старшого віддзеркалюється первісна інтуїція святого Франциска, яка полягає в тому, що спільнота є об’єднанням братів і сестер, які разом шукають світла Святого Духа. Святий Дух був визначений св. Франциском першим Міністром Францисканського Ордену.
Коли збирається Рада зі Старшим, тоді відбувається розпізнавання волі Божої в конкретному питанні, і голосування є висвітленням того, що кожен з членів Ради розпізнав у своєму серці, як волю Божу (як те, що є добрим в очах Бога).
Стосовно запису ст. 21 Регули, пов’язаного з внутрішньою організацією спільноти, маємо світло, яке більш детально розкривається в ст. 34 ГК ФОС.
Всередині спільноти під керівництвом Ради можуть організовуватись об’єднання братів і сестер, яке Генеральна Конституція називає «секцією», «групою». Ці групи можуть скласти для себе регламент зібрань та діяльності, який має бути затверджений Радою спільноти. Ані Регула, ані ГК ФОС не дають детального пояснення, якого характеру можуть бути ці групи, крім одного уточнення, яке записане в с.21 Регули: ці групи мають діяти згідно положень ГК ФОС. Ця норма Регули дає можливість францисканським спільнотам відкритися на різні форми діяльності (апостольську, євангелізаційну, харитативну тощо). Ініціаторами створень групи можуть бути як Рада спільноти, так і члени спільноти, які поєднані спільними духовними інтересами, ідентичною діяльністю і хочуть впроваджувати в життя натхнення, до яких їх запрошує Святий Дух. Цих груп (секцій) може бути навіть декілька. До них можуть приєднуватись на добровільних умовах всі члени спільноти. В різних місцях Генеральна Конституція запрошує спільноту, щоби вона приєдналась до різних душпастирських та харитативних ініціатив. Наприклад, ст. 17 п.2 ГК ФОС передбачає для спільноти спеціальну підготовку братів і сестер для поширення Євангелія; ст. 19 ГК ФОС заохочує до будування особливих відносин із бідними та відкинутими людьми. Ст. 24 п. 2 запрошує, щоби члени спільноти ділились важливими моментами сімейного життя та створювали подружні, сімейні групи. Саме така різноманітність служіння, яке може здійснювати місцева спільнота, може стати відповідним поштовхом для утворення в рамках спільноти секцій та груп. Таким чином, за участю подібних груп спільнота може різнобічно допомагати людям і служити справам Церкви.
Запитання для обговорення: